Ухвала суду № 28047594, 17.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа №2а/1270/7200/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарьок М.Г.

суддів: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/7200/2012 за позовом Публічного акціонерне товариство "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 24188348,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 24188348,00 грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/7200/2012 позов задоволено частково.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідачі звернулися до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності та перебуває на обліку у відповідача № 1 як платник податку на додану вартість.

У встановленому порядку позивач подав відповідачу Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, де визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку, в розмірі 24188348,00 грн., з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі наказу відповідача № 1 від 01.06.2012 № 127 уповноваженими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року. За наслідками перевірки складено довідку від 25.06.2012 № 51/14-0/05763797..

Підтверджено відображену позивачем у декларації за квітень 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 24047038,00 грн.,

Перевіркою не підтверджено відображену ПАТ "Луганськтепловоз" у декларації, за квітень 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 141310 грн. з причини не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, яким було направлено запити на проведення зустрічних звірок постачальників ПАТ «Луганськтепловоз», а саме: ТОВ «Інтермаштрейдінг», ПП НВП «Пром - Сервіс», ТОВ «Восток - Сервіс - Україна».

Під час проведення перевірки фахівцями відповідача були перевірені наступні документи позивача: податкові декларації з ПДВ з додатками, уточнюючі розрахунки з додатками, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, експортні вантажні митні декларації, контракти, договори з постачальниками та покупцями, банківські виписки, первинні документи, що підтверджують оплату товарів (робіт, послуг), податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи.

В довідці зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 24188348 грн.

Відповідно до статті 200 Податкового Кодексу України (ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент розгляду справи по суті невідшкодованою залишається сума бюджетного відшкодування ПДВ 24188348,00 грн., висновок відповідачем № 1 на адресу відповідача № 2 щодо сум відшкодування не направлявся, відповідач № 1 за наслідками проведеної перевірки не приймав будь-яких рішень, передбачених статтею 200 ПК України.

Відповідач СДПІ в м. Луганську, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 4 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивач надав суду первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення, копії вантажних митних декларацій, копії рахунків-фактур та рахунків, копії видаткових накладних та накладних, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії приходних ордерів, копії договорів та контрактів.

Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірки позивача.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за квітень 2012 року в сумі 24188348,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 17.1.7 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Частиною другою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Даний спір є публічно-правовим, виник між позивачем та суб'єктами владних повноважень з приводу відшкодування податку на додану вартість. Предметом позову є, зокрема, оскарження бездіяльності відповідача -суб'єкта владних повноважень, а тому він відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільського району на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0514/200/12 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільського району Донецькї області, третя особа Товариство з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська» про визнання дій неправомірними та зобов*язання зарахувати пільговий стаж - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0514/200/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п*ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суд у апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.