Ухвала суду № 28047404, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.справа № 2а-0470/383/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

представника відповідача : Ваніної Т.С. ( довіреність від 19.01.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року у справі за позовом Широківського районного центру зайнятості -робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

в с т а н о в и в :

21 грудня 2010 року Широківський районний центр зайнятості -робочий орган Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( далі -Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 ( далі -Відповідач), відповідно до якого просив стягнути з нього незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1080 грн., оскільки вказана допомога отримана Відповідачем у той час, коли він виконував роботу за цивільно-правовим договором та отримував винагороду і не повідомив про це Позивача, продовжуючи отримувати і допомогу по безробіттю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року адміністративний позов Широківського районного центру зайнятості та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Позивача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1080.00 гривень.

ОСОБА_2 , не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року, оскільки вона прийнята з порушенням норма матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог до нього у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов невірного висновку про те, що він перебував у трудових відносинах ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки Позивач лише уклав з банком договір про банківське обслуговування, у рамках якого він отримував певні, при цьому не постійні, виплати за залучення нових клієнтів. В той же час стаття 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»не містить в собі такої обставини, як виконання умов цивільно-правових угод оферти винагороди, за якою виплата допомоги по безробіттю мала б прийнятись. Крім того заявник зазначав про порушення Позивачем строків звернення до суду, передбачених статтею 99 КАС України та порушення правил підсудності ( пункт четвертий частини першої статті 18 КАС України)

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник Позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, клопотань про перенесення слухання справи не надавав.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, та був ознайомлений з умовами отримання допомоги по безробіттю ( а.с.8).

Наказом від 25.06. 2008 року № НТ080625 Відповідачу було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату цієї допомоги ( а.с.9).

Наказом Широківського районного центру зайнятості від 26. 06. 2009 року було припинено виплату Відповідачу допомоги по безробіттю та знято його з обліку у зв'язку з поданням заяви про відмову від послуг. ( а.с.6-9).

20 липня 2010 року Позивачем складено Акт № 18 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким зафіксовано факт отримання ОСОБА_2 доходу у першому кварталі 2009 року від ПАТ КБ «Приватбанк»( а.с.23-25)

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк»з ОСОБА_2 було укладено договір банківського обслуговування. При цьому зазначено, що здійснювана банком виплата за залучення нового клієнта не є заробітною платою ( а.с.22)

Розмір коштів, що підлягають поверненню Відповідачем складає 1080.00 грн. ( а.с. 17).

Стягнення незаконного отриманої допомоги по безробіттю і є предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги Широківського районного центру зайнятості, суд першої інстанції вірно виходив з того, що Відповідач, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості, порушив вимоги пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», так як не надав до центру зайнятості відомості, що він за договором банківського обслуговування отримував доходи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо фактичних обставин справи, а саме, укладання ОСОБА_2, у період отримання допомоги по безробіттю, договору з ПАТ КБ «Приватбанк про банківське обслуговування», у рамках якого він отримував певні виплати за залучення нових клієнтів, у сторін спору не виникало.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Підпунктом «б»пункту 3 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах і які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

За таких обставин посилання заявника апеляційної скарги на те, що він не перебував у трудових відносинах ПАТ КБ «Приватбанк», і тому, відповідно до положень статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відсутні підстави, за яких виплата допомоги по безробіттю мала б йому прийнятись, визнається колегією суддів безпідставним та таким, що спростовується вищенаведеними положеннями Закону, що регулює спірні правовідносини.

Згідно пункту 2 статті 36 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, вимоги щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1080 грн. є обґрунтованими та правомірно судом задоволені.

Щодо посилання на порушення Позивачем строків звернення до суду, передбачених статтею 99 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60\62 від 13.02.2009 року затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним , та визначано механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Про незаконне отримання Відповідачем допомоги по безробіттю Відповідачу стало відомо у січні 2010 року ( наказ на а.с.17), тобто, у той час, коли КАС України було передбачено строк звернення до суду за захистом порушеного права у річний строк. Отже, звертаючись до суду у грудні 2010 року ( а.с.34 -конверт), позивачем не порушено строки звернення до суду, визначені статтею 99 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо порушення, на думку Відповідача, правил підсудності ( пункт четвертий частини першої статті 18 КАС України), колегія судів вважає такий висновок Відповідача помилковим, оскільки позивачем у даній справі виступає інший державний орган( а не фізична особа) і застосуванню підлягають положення частини 2 статті 18 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2012 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник