Постанова № 28047088, 11.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5017/2321/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Поліщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 жовтня 2012 року

у справі № 5017/2321/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Остра"

про стягнення 29913,03грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова Компанія „Остра" про стягнення 24990 грн. основного боргу, 1874,25 грн. 3% річних та 3048,78 грн. інфляційних нарахувань, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що належним чином виконало свої зобов'язання по відношенню до страхувальника і має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який від виплати ухиляється.

Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на ст. ст. 993, 1187, 625 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування".

ПАТ „Страхова Компанія „Остра" заперечувало проти позову посилаючись на те, що до розрахунку суми страхового відшкодування позивачем включено зайві пошкодження, які не мають відношення до ДТП; з суми страхового відшкодування, нарахованої позивачем, повинна бути відрахована сума ПДВ та сума франшизи; нарахування відсотків річних та інфляційних збитків є необґрунтованим, оскільки зі сторони СК «Остра»існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст.ст. 536, 549, 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. Також, позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року (суддя -Гут С.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "ОСТРА" на користь ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Київської філії "Сіті" ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" страхове відшкодування у розмірі 24990 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1344 грн. 61 коп. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „Страхова Компанія „Остра" просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.06.2009 року у місті Києві на проспекті Григоренка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер АА 1989 ЕТ, власником якого є ТОВ "Ласка Лізинг" та знаходився під керуванням водія Левдикова В.С., та автомобіля NISSAN, реєстраційний номер АА 9787 НА, під керуванням водія Порховнюка І.В., внаслідок чого автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування Дарницького району м. Києва № 10/2723 від 09.06.2009р.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2009р. по справі № 3-6197/2009 року водія автомобіля NISSAN Порховнюка І.В. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Звіту незалежного оцінювача (ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт") № С-792 від 16.06.2009р. становить 35401,09 грн.

Фактична вартість ремонту автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER внаслідок його пошкодження в даній ДТП склала 47 997 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000279 від 26.06.2009р.

29.12.2008 року між ТОВ "Ласка Лізинг" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", правонаступником якого згідно з статутом є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 190-0256215, відповідно до якого було застраховано автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER WAGON" S 62, реєстраційний номер АА 1989 ЕТ ("Застрахований автомобіль"). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0670676.

22.07.2009 року складено страховий акт № 81122, яким вказана дорожньо -транспортна пригода визнана страховим випадком , а сума страхового відшкодування визначена в 41 409,83 грн. (за вирахуванням 2340 грн. франшизи та 4247,17 грн. збитку, не пов'язаного із страховою подією)

На виконання умов договору страхування ПАТ "УСК "Гарант-Авто" виплатило власнику пошкодженого автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER суму страхового відшкодування в розмірі 41409,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16178 від 06.08.2009р.

На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно -правова відповідальність водія Порховнюка І.В. в момент ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВС/2590353, що підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.08.2011р. № 18539/7-3-11.

А тому саме до нього позивач звернувся з заявою № 81122 від 09.12.2009р. про сплату в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування. Але, від виплати страхового відшкодування відповідач ухилився, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

02.12.2009 року між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (кредитор) та Пороховнюком І.В. (боржник) було укладено угоду про добровільну сплату та часткове прощення боргу, згідно якої сторони уклали цю угоду про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної у результаті ДТП, яка сталася 03.06.09р. у м. Києві на пр-ті Григоренко, 20 з наступними умовами: загальна сума витрат кредитора на компенсацію шкоди, завданої внаслідок ДТП, склала 41809,83грн., з яких 24990грн. підлягають відшкодуванню кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА"(як особою, що застрахувала цивільну відповідальність боржника); сторони підтверджують той факт, що з врахуванням суми, яка підлягає сплаті кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА", загальна сума боргу боржника перед кредитором складає 16819,83грн.; до 02.12.11р. боржник зобов'язується сплатити кредитору частину боргу в розмірі 10811,09грн. Вказана сума підлягає сплаті щомісячними платежами(до 20 числа місяця, за який здійснюється платіж) по 450грн., починаючи з грудня 2009р. В останній місяць сплати боргу Боржник сплачує 461,09грн.; у випадку своєчасної сплати Боржником частини боргу на суму 10811,09грн. в порядку та строки, встановлені п.3 угоди, Кредитор прощає Боржникові іншу частину боргу, яка складає 6008,74грн.

Дані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи у місцевому господарському суді і повністю підтверджені в процесі перегляду даної справи в апеляційній інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу за статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України „Про страхування", а не з договірних зобов'язань (відповідно до змісту позовної заяви).

За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Водночас статтею 1188 ЦК України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах із застосуванням принципу вини сторін.

Як встановлено місцевим судом і це підтверджується матеріалами справи, позивач виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (поліс № 19G-0256215 від 29.12.2008р.) в сумі 41 409,83 грн. Оскільки відповідач є тією особою, яка на підставі договору страхування цивільно - правової відповідальності прийняла на себе зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок ДТП, а факт протиправної поведінки водія Порховнюка І.В. встановлений постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2009 року і останнього визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача виникає право вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи. Отже, місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 24990 грн. страхового відшкодування в порядку регресу з відповідача, як страховика за договором страхування цивільно - правової відповідальності.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги наведені відповідачем питання стосовно незгоди з тими пунктами ремонтної калькуляції, звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER від 16.06.2009р., складеного фахівцем - оцінювачем, в яких вказані пошкоджені додаткові деталі, що відсутні у довідці виданій працівниками ДАІ, оскільки, на думку відповідача, саме зазначена довідка є первинним документом, що свідчить про факт ДТП та характер пошкоджень автомобіля.

По - перше: з наявних в справі матеріалів вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER та визначення вартості матеріального збитку, завданого його власнику, проводилося у присутності водія Порховнюка І.В., який підписав протокол огляду вказаного транспортного засобу від 12.06.2009р. без будь - яких зауважень щодо характеру та переліку виявлених пошкоджень. По - друге: довідка про пошкодження транспортного засобу, що видається співробітником ДАІ, не є підставою для визначення суми заподіяного матеріального збитку, оскільки цілком очевидним є те, що пошкодження всіх без винятку деталей автомобіля неможливо виявити на місці дорожньо - транспортної пригоди.

Виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. 3 ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи (ПАТ „СК" Остра"), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі, зокрема, з врахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 1874,25 грн. 3% річних та 3048,78 грн. інфляційних нарахувань, оскільки зі сторони відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст.ст. 536, 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому, колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2010р. у справі № 13/51, від 26.05.2010р. у справі № 25/326-7/216-09, від 03.06.2010р. у справі № 25/506, від 18.05.2011р. у справі № 20/150-10).

Колегією суддів відхиляється як безпідставне викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Страхове відшкодування у розмірі 41409,83 грн. позивач виплатив своєму страхувальнику 06.08.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 16178, а до суду звернувся з даним позовом 03.08.2012 року, що вбачається з поштового штемпелю на конверті.

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і роцесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2012 року у справі № 5017/2321/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.