Постанова № 28046828, 11.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-65/1318-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Грабовський О. О. - представник за довіреністю № 2ЗОВ від 05.01.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012

у справі № 5011-65/1318-2012 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 43 399,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 24 990 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено за збитки, завдані пошкодженням автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак АІ 9779 ВЕ, який належить Дуплію Вадиму Васильовичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Попова Володимира Володимировича - водія автомобіля «Шкода Фабія», державний номерний знак АІ 8309 ВХ, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2012, повний текст якого підписаний 09.04.2012, у справі № 5011-65/1318-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012 по справі №5011-65/1318-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову про стягнення з нього первісно заявленої позивачем суми 43 399,17 грн. під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач посилався лише на те, що він зобов'язаний сплатити позивачу 24 990 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору не досліджено, чи сплатив Дуплій Вадим Васильович страховий платіж за укладеним з позивачем договором страхування; зазначений факт має суттєве значення для вирішення спору по суті, оскільки за умовами зазначеного договору несплата страхового платежу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, відповідач зазначив про те, що додане позивачем до матеріалів справи на доказ виплати спірного страхового відшкодування платіжне доручення № 804 від 01.03.2010 оформлено з порушенням вимог п. 3.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, оскільки не містить відбитку печатки платника, а отже, вказане платіжне доручення не може бути доказом виплати страхового відшкодування.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.11.2009 позивач як Страховик та Дуплій Вадим Васильович як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 017-07-1350-11 (далі Договір 1) (а.с. 6-7), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу - автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак АІ 9779 ВЕ (далі Автомобіль).

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 4.4 Договору 1 та становить з 00 год. 00 хв. 11.11.2009 (але не раніше 00 годин дня, наступного за датою сплати страхового платежу в касу/на поточний рахунок позивача) до 24 год. 00 хв. 10.11.2010.

02.12.2009 в 07 годині 50 хвилин на 21 км Житомирського шосе в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Дуплій В. В. та автомобіля «Шкода Фабія» державний номерний знак АІ 8309 ВХ (далі Автомобіль 1), який належить Попову Володимиру Володимировичу, та під керуванням зазначеної особи.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем Дроновим Д. С. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6235/07 від 08.10.2007) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якого 04.01.2010 Фізичною особою-підприємцем Дроновим Д. С. складено Звіт з оцінки транспортного засобу № 9779 (далі Звіт) (а.с. 14-28), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 43 399,18 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 5515-Т від 18.02.2009, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 12-13), та того, що франшиза за Договором 1 становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 43 399 грн.

Зі змісту Розрахунку страхового відшкодування слідує, що Дуплій Вадим Васильович сплатив страховий платіж у повному обсязі, чим спростовуються посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів сплати Дуплієм В. В. страхового платежу.

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісті Договору 1 слідує, що Дуплій В. В. призначив в якості вигодонабувача за Договором 1 Філію «Центральне РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», якій у відповідності до листа № 35/нб від 10.01.2010 (а.с. 33) платіжним дорученням № 804 від 01.03.2010 (а.с. 11) позивач і перерахував страхове відшкодування в сумі 43 399,18 грн.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі, що спростовує посилання відповідача на те, що вказане платіжне доручення не є належним доказом виплати страхового відшкодування.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Попов В. В., що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2009 (а.с. 8) та довідкою № 5307 від 16.12.2009, виданою Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у місті Києві (а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наданої відповідачем копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8609990 (а.с. 72) слідує, що станом на 02.12.2009 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Попова В. В. як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8609990, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - Попова В. В.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом № ВС/8609990, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З урахуванням вказаних правових норм, відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки в межах ліміту відповідальності у розмірі 24 990 грн. (25 500 (ліміт відповідальності відповідача згідно з полісом серія № ВС/8609990) - 510 (франшиза згідно з полісом серія № ВС/8609990).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 24 990 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі № 5011-65/1318-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 24 990 грн.

Рішенням від 05.04.2012 у справі № 5011-65/1318-2012 позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 826,50 грн. (платіжне доручення № 2271 від 21.08.2012), що на 21,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 21,75 грн. (826,5-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі №5011-65/1318-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі №5011-65/1318-2012 залишити без змін.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37, ідентифікаційний код 32071894) судовий збір в сумі 21 (двадцять одна) грн. 75 коп., перехований платіжним дорученням № 2271 від 21.08.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-65/1318-2012.

Повний текст постанови складено: 17.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.