Рішення № 28046588, 11.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" грудня 2012 р. Справа № 5019/819/11

За позовом: Державна інноваційна фінансово-кредитна Установа в особі Рівненського

регіонального відділення

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон"

про стягнення в сумі 157 624 грн. 52 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Акватон"

до Державної інноваційної фінансово-кредитної Установи, в особі Рівненського регіонального відділення

про стягнення в сумі 195 816,87 грн.

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача- Чумак В.О. (довіреність №449 від 03.09.2012р.) - не з'явився;

Фесовець І.Є. (довіреність № 395 від 04.04.2012р.);

від відповідача- Бляшин М.С. (довіреність №81-07/10 від 09.04.2010р.),

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.11.12р. по 11.12.12р. для прийняття рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 157624,52 грн., в т.ч. 86768,21 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №1ФЛ/98 від 01.04.1998, збитків від інфляції в розмірі 57527,29 грн. та 3 % річних -13329,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія"та ТОВ ВП "Акватон" укладений договір фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., відповідно до умов якого ТОВ ВП "Акватон" отримало у лізинг вертикальний багатохідний емальагрегат VZ 6/L-3/10+4D вартістю 1 087 321,62 грн. без ПДВ. Рішенням арбітражного суду м. Києва у справі № 21/395 задоволений позов ТОВ ВП "Акватон" до ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" та внесено зміни до договору фінансового лізингу. Згідно з зазначеним рішенням суду строк закінчення договору визначений 01.03.2006. Внесені зміни до Додатку № 3 до договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998, а саме пункти 3.1 та 4.1 викладені в такій редакції: "3.1. Ціна викупу обладнання становить 433841,02 грн., в т.ч. ПДВ -20%; 4.1.Строк викупу обладнання -01.03.2006".

Внаслідок виконання договору фінансового лізингу з'ясовано, що вартість обладнання, передбаченого відповідно до п.1.4 договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., не компенсується лізинговими платежами та сумою викупу обладнання. Фактично ТОВ ВП "Акватон" отримав обладнання за суму, що більша ніж сплачена ним, яка складає 1 015 014,78 грн.

Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Тобто відповідач при сплаті 433841 грн. під час викупу обладнання зобов'язаний також сплатити 20 % ПДВ, що відповідно складає 86768,21 грн.

17.12.2008р. господарським судом м. Києва винесено ухвалу про виправлення описки в судовому рішенні у справі № 21/395, а саме п.5 резолютивної частини рішення викладений у наступній редакції: "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20 %". Даною ухвалою підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.07.2011р. (суддя О.Крейбух), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. (колегія суддів: Л. Сініцина, А. Гудак, Г. Олексюк), в задоволенні позову відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до п.1.4 Договору вартість обладнання, що передається в лізинг, становить 1 087 321,62 грн. без ПДВ.

При укладенні Договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 погоджені розмір, порядок та строки сплати лізингових платежів -Додаток № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатка № 2 Договору фінансового лізингу № 1ФЛ-04/98 до лізингової плати входили витрати пов'язані з платою вартості обладнання 865 000,00 німецьких марок, з урахуванням комісійних банку, а також курсової різниці з урахуванням податку на прибуток, мита і митних зборів, усього на суму 1 087 321,62 грн. без ПДВ.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 16.09.1999р. у справі № 21/395 задоволений позов ТзОВ ВП "Акватон" до ДП "Українська фінансово-лізингова компанія" про часткову зміну договору фінансового лізингу N 1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р., зокрема, ціна викупу обладнання становить 433841,02 грн., в тому числі податок на додану вартість 20 % (пункт 3.1 Додатка № 3), у випадку зміни розміру податку на додану вартість ціна викупу перераховується по новій ставці (пункт 3.2 Додатка № 3), строк викупу обладнання - 01.03.2006р. (пункт 4.1 Додатка № 3).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17 грудня 2008 року у справі № 21/395 виправлена допущена описка у п.5 резолютивної частини рішення арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999 у справі № 21/395, п.5 викладений у такій редакції "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20%".

Тобто ухвалою господарського суду м. Києва про виправлення описки від 17 грудня 2008 року у справі № 21/395 було фактично збільшено ціну викупу обладнання на суму ПДВ - 20 %, що становить 86 768,21 грн. після припинення дії договору (01.03.2006р.).

З п.2.1 п.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 01.04.1998р. № 1ФЛ-04/98 вбачається, що вартість обладнання 1 087 321,62 грн. без ПДВ розраховувалася, виходячи з витрат, пов'язаних з оплатою вартості обладнання 865 000,00 нім.марок.

Фактично ж витрати ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" по оплаті вартості обладнання, закупленого у фірми "МАГ Машинен унд Апаратебау АГ" по контракту № 02/ИННОАКВА-МАГ/10/97 від 27.10.1997, становлять 705 075 нім.марок, що в 2002 році підтверджувалося лізингодавцем /а.с.141-144/.

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд не взяв до уваги посилання позивача на п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), оскільки зазначена редакція Закону діє з 25.03.2005р., тоді як рішення арбітражного суду м. Києва у справі № 21/395 прийняте 16.09.1999р..

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2011р., постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. у справі №5019/819/11 скасовані; справа передана до господарського суду Рівненської області на новий розгляд.

На стадії до початку нового розгляду спору, ТзОВ "Акватон" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про присудження до стягнення з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 195 816,87 грн., що є вартістю частини комплектуючих предмету лізингу, які не були передані лізингоодержувачу, а, отже, є зайво сплаченими коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. (суддя Качур А.М.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. (колегія суддів: В.Грязнов, О.Мельник, М.Петухов), відмовлено у задоволені як первісного позову Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" про стягнення 157 624 грн. 52 коп., так зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про стягнення 195 816 грн. 87 коп.

Не погодившись з рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування якої посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України постановою від 20.09.2012р. касаційну скаргу Держаної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення задоволив частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2012р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2012р. у справі №5019/819/11 скасувано в частині ухвалених рішень за первісним позовом.

У частині вимоги про присудження до стягнення 86 768,21 грн. прийнято нове рішення: Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ТзОВ "Акватон" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 86 768,21 грн. та в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з поданням:

- позовної заяви - 866,94 грн. державного мита та 129,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- апеляційної та касаційної скарг під час первісного розгляду справи - 866,94 грн. державного мита;

- апеляційної та касаційної скарг після нового розгляду справи - 3 692,04 грн. судового збору.

У решті вимог за первісним позовом справу передано на новий розгляд.

В частині розглянутого спору за зустрічним позовом рішення та постанову залишено без зміни.

Ухвалою від 12.10.2012 року справу прийнято до розгляду суддею Павлюк І.Ю. та призначено до слухання в судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні 27.11.2012р. позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 57527,29 грн. та 3 % річних -13329,02 грн. підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 27.11.2012р. позовні вимоги заперечив повністю, при цьому просить суд застосувати позовну давність при прийнятті рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід задоволити частково із наступних мотивів.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. у даній справі встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в сумі 86 768,21 грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.03.2006 року зобов'язання між сторонами існувало з договору лізингу в редакції, яка була затверджена рішенням арбітражного суду м.Києва від 16.09.1999р. у справі №21/395.

Відповідно до цієї редакції зобов'язання ТзОВ ВП "АКВАТОН" мали такий зміст:

- сума 653 480 грн. 60 коп. виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю згідно «Графіка сплати лізингових платежів», а сума 433 841 грн. 02 коп. - при викупі обладнання згідно умов договору викупу обладнання №ЗВО-04/98 від 01.04.1998р. (Додаток №3 до Договору);

- ціна викупу обладнання становить 433 841 грн. 02 коп., в тому числі податок на додану вартість 20 % (п.3.1 Додатка №3), у випадку зміни розміру податку на додану вартість ціна викупу перераховується за новою ставкою (п.3.2 Додатка №3),

строк викупу обладнання - 01.03. 2006р.(п.4.1 Додатку МЗ).

У відповідності з вказаною редакцією договору ТзОВ ВП "АКВАТОН" платіжним дорученням № 497 від 01.03.2006 року повністю сплатив всі суми, які були передбачені змістом письмового зобов'язання на дату його виконання. Вказана оплата прийнята позивачем і ним не заперечується.

17.12.2008 року господарським судом м. Києва винесено ухвалу про виправлення описки в судовому рішенні у справі № 21/395, а саме п.5 резолютивної частини рішення викладений у наступній редакції: "Ціна викупу обладнання становить 433 841,02 грн., без ПДВ -20 %".

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що саме з моменту прийняття господарським судом м. Києва ухвали про виправлення описки в судовому рішенні у справі № 21/395, яка набрала чинності з моменту проголошення - 17.12.2008 року -у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу заборгованість перед позивачем по договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в сумі 86 768,21 грн. При цьому є очевидним, що неможливо сплатити вказану суму заборгованості в строк до 01.03.2006 року, оскільки обов'язок її сплати випливає лише з ухвали суду від 17.12.2008 року. Крім того, факт відсутності заборгованості у період до 17.12.2008 року встановлено рішенням суду від 12.09.2007р. у справі № 14/85 (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008р., т.1, а.с.44-67), з якого вбачається, що ТзОВ ВП "АКВАТОН" належно виконало свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р.

А відтак, господарський суд приходить до висновку, що оскільки фактично прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача по договору фінансового лізингу №1ФЛ-04/98 від 01.04.1998р. в сумі 86 768,21 грн. почалося з моменту прийняття господарським судом м. Києва ухвали про виправлення описки в судовому рішенні у справі № 21/395, а саме 17.12.2008р., позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 23080,34 грн. інфляційних втрат за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. та 6 040,49 грн. 3% річних за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. З врахуванням зазначеного, в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить відмовити.

При цьому, господарський суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки враховуючи приписи ст.266 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, та враховуючи, що строк позовної давності на основну вимогу не пропущений, він не вважається пропущеним і на додаткові вимоги, тобто на вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних від суми заборгованості.

З огляду на зазначені обставини справи у сукупності, на підставі ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 256, 257, 260, 261, 266, 509, 526, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 23080,34 грн. інфляційних втрат за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. та 6 040,49 грн. 3% річних за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить відмовити.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись стст. 33, 34, 35, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ "Акватон" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення 23080,34 грн. інфляційних втрат за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р., 6 040,49 грн. 3% річних за період з 18.12.2008р. по 13.04.2011р. та в рахунок відшкодування судових витрат 291,21 грн. державного мита та 43,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "11" грудня 2012 р.