Рішення № 28046457, 12.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5019/1652/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Любисток"

про стягнення 9 340, 51 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Любисток" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 340, 51 грн. за договором поставки від 26.03.12 р. № 012603, а також 194,63 грн. пені, 38,93 грн. 3% річних та 900 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 25.10.12 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1652/12 розгляд якої призначено на 14.11.12 р.

Ухвалою господарського суду від 14.11.12 р. розгляд справи відкладено на 28.11.12 р.

Позивач листом від 09.11.2012 року просив суд розглянути справу за відсутності його представника та надіслав оригінали документів доданих до заяви.

В судовому засіданні 28.11.12 р. представник відповідача усно повідомив про оплату основного боргу за вищевказаним договором та просив суд відкласти розгляд справи для проведення переговорів з позивачем щодо вирішення спору в іншій частині. Представник позивача в судове засідання 28.11.12 р. не з`явився.

12 грудня 2012 року представники сторін в судове засідання не з'явились, відповідачем доказів погашення боргу не надано. Сторони про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи та підписом представника відповідача в протоколі судового засідання 28.11.2012 року (а.с. 25, 26, 53, 54, 56, 58).

Суд вважає достатніми матеріали справи для її розгляду у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.12.2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 012603 (далі-договір). До договору складено протокол розбіжностей від 26.03.2012 року (а.с. 10-12). Договір та протокол підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору позивач зобов'язався передати відповідачу товари у зумовлені договором строки, а відповідач зобов'язався прийняти вказані товари і сплатити за них визначену грошову суму. Предмет поставки визначається сторонами за взаємним узгодженням на умовах договору і вказується у відповідних документах.

За умовами п. 2.1 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці, а також адреса і дата здійснення поставки узгоджуються сторонами на кожну партію окремо і в подальшому зазначаються у накладних, які відіграють роль специфікації до цього договору та стають його невід'ємною частиною.

Судом встановлено, що позивачем 24.07.2012 року? 02.08.2012 року було поставлено відповідачу снекову продукцію згідно з накладними від 24.07.2012 року № НТ-0019120, від 02.08.2012 року № НТ-0021031. На отримання відповідачем товару видано довіреності №№ 1068, 1088 від тих же дат (а.с. 13-16).

Судом було оглянуто оригінали договору поставки від 26.03.12 р. № 012603, протоколу розбіжностей до договору поставки від 26.03.12 р., довіреності від 02.08.12 р. № 1088, видаткової накладної від 02.08.12 р. № НТ-0021031, довіреності від 24.07.12 р. № 1068, видаткової накладної від 24.07.12 р. № НТ-0019120, акта приймання-передачі наданих послуг до Договору № 01/01/11 від 01.01.2011 року № б/н від 19.10.12 р. укладений між ТОВ "Національна торгова компанія" та ФОП адвокатом Котис Володимиром Ярославовичем.

Таким чином судом встановлено, що позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 9 106, 97 грн., який відповідачем не оплачено.

В судовому засіданні 28.11.2012 року представник відповідача із наявністю заборгованості у вказаному вище розмірі погодився.

Відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 28.11.2012 року і не спростовано наявність перед позивачем вказаної заборгованості - доказів оплати станом на день винесення рішення суду не надано.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються також норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок продавця передати або зобов'язання передати майно (товар) у власність покупця, а останній зобов'язаний сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з п. 5.1 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (позивача) або шляхом внесення готівки в касу постачальника. За умовами п. 5.2 договору оплата товару проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з моменту здійснення його поставки.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно до умов договору та її розмір підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України не спростована, а тому позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6.1 договору, з урахуванням умов протоколу розбіжностей до договору, сторонами визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, встановив, що пеня нарахована позивачем за період з 24.08.2012 року по 01.09.2012 року, з 02.09.2012 року по 20.09.2012 року, з 21.09.2012 року по 19.10.2012 року на суму 194,63 грн. Наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а отже позов в частині стягнення пені у вказаному розмірі підлягає задоволенню.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних встановив, що нараховані позивачем 38,93 грн. 3% річних за період з 24.08.2012 року по 19.10.2012 року не перевищують розміру встановленого судом при перерахунку 3% річних за вказаний період з моменту прострочення -39,03 грн., а отже підлягають стягненню з відповідача повністю в сумі 38, 93 грн., оскільки клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог у справі відсутнє.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 900 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 2 Закону України „Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений відповідними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

До матеріалів справи, в якості доказів надання послуг адвокатом, позивачем додано договір від 01/01/2011 року № 01/01/11 укладений між позивачем та ФОП адвокатом Котис В.Я., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.06.2005 року № 12, копію свідоцтва, акт про надані юридичні послуги від 16.10.12 р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру про отримання коштів за надані юридичні послуги від 19.10.2012 року № 14.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено в абзаці 11 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, касовий ордер -це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Суд вважає наявний в матеріалах справи касовий ордер належним доказом, який підтверджує понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката (а.с. 21).

З акту приймання-передачі наданих послуг по договору від 01.01.2011 року № 01/01/11 вбачається, що адвокатом Котисом В.Я. надано позивачу в період з 15.10.2012 року по 18.10.2012 року юридичні послуги з підготовки та ведення справи про стягнення в судовому порядку боргу з ТОВ «Торговий дім «Любисток». Згідно акту вартість послуг -900 грн., з розрахунку 150 грн. за 1 год.

Згідно ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Оскільки позивачем сплачено 900 грн. адвокату Котис В.Я., суд дійшов висновку про те, що вказана сума може бути віднесена до складу судових витрат та підлягає стягненню з відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Любисток" (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 444-А, код 33618885) на користь товариства з обмеженою «Національна торгова компанія»(46027, м. Тернопіль, вул. Громницького, 7-А, код 34950836) 9 106 (дев'ять тисяч сто шість) грн.. 95 коп. заборгованості, 194 (сто дев'яносто чотири) грн.. 63 коп. пені, 38 (тридцять вісім) грн.. 93 коп. 3% річних, 900 (дев'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.12.12 р.

Суддя Гудзенко Я.О.