Рішення № 28046213, 18.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 26/5014/2731/2012(24/121/2011).

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 9002 грн. 08 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт Пальчик М.О., довіреність №12-01-22/383 від 13.03.2012;

відповідач -підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 05.10.1998.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 9002 грн. 08 коп.

Згідно ст.811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду".

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2012 оголошувалась перерва.

Доповненням б/н від 20.11.2012 до відзиву від 04.01.2012 відповідач зазначила, що між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ніколи не існувало спільної межі балансової належності, а і відповідно до цього і точки передачі теплової енергії; що згідно рішення №2110 Сєвєродонецької міської ради від 06.05.2008 комунікації теплопостачання будинку 31 по проспекту Гвардійський у м.Сєвєродонецьку знаходяться у статутному фонді Комунального підприємства „Сєвєродонецькі теплові мережі", а отже позивач не є балансоутримувачем будинку і не може бути постачальником теплової енергії і виконавцем послуг теплопостачання у зазначений будинок 31.

Аналогічне за змістом доповнення надійшло від відповідача поштою та отримано господарським судом 21.11.2012.

Клопотанням б/н від 20.11.2012 відповідач просив витребувати від господарського суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів юридичної особи з назвою „Господарський суд Луганської області", розпорядчого акту, на підставі якого створено юридичну особу з назвою „господарський суд Луганської області", а саме рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи „господарський суд Луганської області".

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В пп.2.1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 зазначено, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Відповідач в порушення вказаних приписів законодавства не обґрунтував того, які доводи або заперечення відповідача можуть підтвердити документи, які він просить витребувати, та як це пов'язано з розглядом справи по суті. Крім того, витребувані документи не входять в предмет доказування по даній справі.

Клопотанням (вчетверте) про витребування доказів б/н від 20.11.2012 відповідач просила зобов'язати позивача подати наступні докази: докази існування між сторонами по справі точки передачі послуг, яка знаходиться на межі балансової належності; докази, які доводять кількість теплової енергії, що була передана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у спірний період в точці передачі послуг від Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"; докази, які доводять величину теплового навантаження системи теплоспоживання; докази, які доводять приєднання до мережі Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" системи теплоспоживання автомагазину відповідача; докази, які доводять кількість годин фактичної роботи у спірний період приєднаної до мережі позивача системи теплоспоживання у автомагазині.

Суд відхиляє вказане клопотання як необґрунтоване, оскільки відповідач не подав доказів неможливості самостійно подати витребувані ним документи і не навів обставин, які можуть підтвердити ці докази.

Позивач поясненням №12-03-534 від 05.12.2012 повідомив, що відповідно до п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, система теплоспоживання -це комплекс теплоспоживчих установок, з"єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача. Таким чином, система опалення відповідача і система опалення житлового будинку у сукупності створюють єдину систему. Також позивач пояснив, що при здійсненні розрахунку безпідставно спожитої теплової енергії на момент подання позовної заяви були використані формули відповідно до „СНиП 2.04.07-86, СНиП 2.04.01-85 и КТМ 204 Украина 244-94" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 і що на даний момент відповідні розрахунки здійснюються на підставі ДБН В.2.5.-39:2008 Теплові мережі. Також позивач зазначив, що станом на 06.12.2012 відповідач від системи опалення будинку не відключений.

Клопотанням б/н від 06.12.2012 відповідач просила під час вирішення справи надати належним чином вмотивовані відповіді на питання спору, які вона вважає ключовими у справі №26/5014/2731/2012(24/121/2011) та виклала перелік цих питань.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи наступне.

В ст.22 Господарського процесуального кодексу України наведений перелік прав та обов'язків сторін.

У вказаному переліку не передбачено право сторони вказувати суду, які питання слід вирішити при розгляді справи і яким чином, вказані дії можуть бути розцінені судом як тиск на суд при розгляді справи.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частинами 1-2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законодавством.

Враховуючи викладені приписи законодавства, клопотання відповідача про надання у рішенні суду належним чином вмотивованих відповідей на ключові питання спору по справі від 06.12.2012 є необґрунтованим.

Клопотання відповідача про витребування від господарського суду документів було розглянуто судом, про що винесена відповідна ухвала від 06.12.2012, яка направлена сторонам по справі.

Відзивом (повторно на вимогу суду) відповідач вимоги позову відхилила та зазначила, що зміст позовної заяви №12-03-289 від 01.03.2012 істотно відрізняється від позовної заяви №12-03-206 від 09.11.2011 і ґрунтується на обставинах, які є взаємовиключними; що 17.02.2011 уповноваженими особами ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ" складено акт від 17.02.2011 обстеження нежитлового приміщення за адресою: м.Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, б.31, згідно якого у ньому відсутня система теплопостачання; що питання про відключення відповідача від системи центрального теплопостачання розглядалось у справі №28пн/5014/583/2012. Також відповідачем наведені інші доводи, які викладені у відзиві (а.с.1-3 т.3).

Доповненням до письмових пояснень №12-03-534 від 13.12.2012 позивач зазначив, що приміщення, яке належить відповідачу, знаходиться в житловому будинку та є його невід'ємною частиною і оскільки постачання теплоносія здійснювалось всьому будинку в цілому, підстав не враховувати втрати теплової енергії у позивача немає. Позивач зазначив, що він вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за опалювальний період 2009 - 2010 років, що рішення по справі №28пн/5014/583/2012 не стосується спірного періоду за даним позовом. Також позивачем були надані витребувані судом документи: розрахунок розподілу тепла; розрахунок максимального годинного та річного навантаження на опалення до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу; розрахунок витрат на виробництво теплової енергії для відповідача.

Відповідач відзивом б/н від 14.12.2012 вимоги позову відхилила з підстав, викладених у ньому.

Клопотання №б/н від 14.12.2012 про витребування доказів, яке вже вкотре заявлене відповідачем, судом відхиляється з тих же підстав, що і попередні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2012 у справі №24/121/2011 за позовом Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача в порядку ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України грошових коштів в сумі 9002 грн. 08 коп., позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі №24/121/2011 рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі №24/121/2011 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012 та рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2012 у справі №24/121/2011 скасовані, справу №24/121/2011 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Згідно ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи судом встановлено.

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 15.10.2001 був укладений договір про постачання теплової енергії №276 (далі -договір), за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В п.10.2 договору сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Тобто, договір продовжував діяти і в подальшому, продовжуючи свою дію за відсутності заперечень у сторін на кожний наступний рік. Так, договір був пролонгований відповідно з 15.10.2009 по 15.10.2010.

Але, виконуючи умови договору №276 від 15.10.2001, а саме п.10.2, відповідач 14.09.2010, тобто за місяць до закінчення його дії, звернулася до позивача з листом (а.с.38, т.1), в якому у зв'язку з важким матеріальним становищем, а також незадовільними поставками теплової енергії просила вважати договір №276 розірваним. Також відповідач просила вислати працівників для обстеження відсутності системи опалення і ізоляції стояків. Даний лист отриманий позивачем 14.09.2010, про що мається відповідна відмітка, але відповіді на вказаний лист позивач не надав.

Враховуючи викладене, правовідносини сторін фактично припинились з 15.10.2010.

В подальшому відповідач неодноразово зверталася до позивача з вимогами, які викладені в листах та скарзі, про демонтаж системи опалення у приміщенні за адресою: пр.Гвардійський, 31, автомагазин „Курск", та складання відповідного акту про відсутність опалювальних приладів (батарей), а в подальшому про видачу акту про відключення приміщення від системи центрального опалення (а.с.93-99, т.1).

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням по справі №28пн/5014/583/2012 за позовом Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання привести систему централізованого опалення у нежитловому приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у попередній стан, було встановлено, що відповідач самостійно під час дії договору №276 демонтував прилади опалення у приміщення та звернувся до позивача з листами від 14.09.2010, 12.10.2010 з вимогою про припинення нарахувань за послуги теплопостачання на підставі відсутності приладів опалення.

Відповідно до п.10 Правил надання послуг з води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі -Правила) оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Тобто, оплата здійснюється за фактично отримані послуги.

Цими ж Правилами передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Так, згідно ст.24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно п.26 вказаних Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Тобто, вказані пункти Правил передбачають можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води всього будинку, а не окремих його споживачів.

Але позивач в порушення приписів Закону України „Про звернення громадян" на звернення відповідача з листами від 14.09.2010, 12.10.2010 з вимогою про припинення нарахувань за послуги теплопостачання на підставі відсутності приладів опалення не відреагував, відповіді не надав і не повідомив про неможливість відключення окремого споживача від системи централізованого опалення.

Внаслідок вказаних дій позивача відповідач самостійно відключився від системи опалення, обрізавши опалювальні прилади (радіатори) від системи центрального опалення. Даний факт зафіксований в актах від 03.12.2010 та від 04.11.2010 (а.с.100-101, т.1).

Вказані дії відповідача свідчать про самовільне відключення, тобто про відключення з порушенням норм чинного законодавства і порушені права і інтереси позивач захистив, подавши відповідний позов до суду (справа №28пн/5014//583/2012).

Позивач в позовній заяві зазначає, що в період з жовтня 2010 року по квітень 2011 бездоговірно поставив відповідачу теплову енергію на суму 9002 грн. 08 коп.

Частиною 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення вказаних приписів не обґрунтував і належними доказами не довів суду, яким чином він за відсутності системи опалення в приміщенні відповідача (обрізані опалювальні прилади (радіатори)), міг поставляти туди теплову енергію і в яких обсягах.

Підтвердженим є і факт відключення відповідача від системи централізованого опалення до початку опалювального сезону 20.10.2010.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відключення відповідача від системи опалення не призвело до відключення інших споживачів (мешканців) будинку від системи централізованого опалення.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно і необґрунтовано нарахував відповідачу за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року за послуги з централізованого опалення 9002 грн. 08 коп., в той час як фактично вказані послуги позивачем не надані і відповідачем не отримані.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.6.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в сумі 1411 грн. 50 коп., за подання апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп.; за подання касаційної скарги в сумі 1126 грн. 65 коп. покладається на позивача, тобто з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1931 грн. 40 коп., оскільки саме відповідач був заявником апеляційної та касаційної скарг.

У судовому засіданні 14.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.У позові Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судовий збір за позовом покласти на позивача.

3.Стягнути з Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 00131050 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 судовий збір за апеляційним та касаційним провадженням в загальній сумі в сумі 1931 грн. 40 коп., видати наказ відповідачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 18.12.2012.

Суддя С.С. Єжова