Рішення № 28046173, 12.12.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2012 р.Справа № 5013/1452/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 8590,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3598 від 26.11.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставку продукції в сумі 9132,80 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2012 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження по справі, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору докази.

Ухвалою від 27.11.2012 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 12.12.2012 року позивач присутній не був.

27.11.2012 року до господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" б/н від 12.11.2012 року, в якій позивач просить розглядати справу без його участі та підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с.62).

Також, позивачем на адресу господарського суду 27.11.2012 року подано заяву б/н від 12.11.2012 року про зменшення позовних вимог, в якій товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8590,34 грн. заборгованості, а також 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу дана заява прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідачем подано заперечення на позов від 26.11.2012 року, в якому фізична особа-підприємць ОСОБА_1 визнає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" частково, в частині стягнення суми боргу в розмірі 512,50 грн. та просить застосувати строки позовної давності до решти вимог позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги у сумі 512,50 грн. та підтримав клопотання щодо застосування строків позовної давності до решти позовних вимог.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Станом на час проведення судового засідання від позивача ніяких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "ТОЛОКА" було поставлено фізичній особі ОСОБА_1 товар згідно видаткових накладних: №556-ВНК від 17.03.2008 року на суму 290,00 грн.; №652-ВНК від 07.04.2008 року на суму 140,00 грн.; №747-ВНК від 21.04.2008 року на суму 290,00 грн.; №844-ВНК від 07.05.2008 року на суму 140,00грн.; №940-ВНК від 19.05.2008 року на суму 290,00 грн.; №1036-ВНК від 02.06.2008 року на суму 140,00 грн.; №1133-ВНК від17.06.2008 року на суму 150,00 грн.; №РН-001615 від 09.09.2008 року на суму 75,00 грн.; №РН-0001708 від 23.09.2008 року на суму 150,00 грн.; №РН-0001806 від 07.10.2008 року на суму 75,00 грн.; №РН-0001905 від 21.10.2008 року на суму 150,00 грн.; №РН-0002280 від 25.11.2008 року на суму 150,00 грн.; №РН-0002774 від 26.01.2009 року на суму 250,00 грн.; №РН-0002886 від 09.02.2009 року на суму 160,00 грн.; №РН-0003105 від 10.03.2009 року на суму 244,70 грн.; №РН-0003219 від 23.03.2009 року на суму 630,90 грн.; №РН-0003341 від 06.04.2009 року на суму 344,70 грн.; №РН-0003810 від 18.05.2009 року на суму 682,50 грн.; №РН-0003923 від 09.06.2009 року на суму 407,50 грн.; №РН-0004062 від 22.06.2009 року на суму 557,50 грн.; РН-0004334 від 27.07.2009 року на суму 372,50 грн.; №РН-0004457 від 10.08.2009 року на суму 737,50 грн.; №РН-0004583 від 25.08.2009 року на суму 387,50 грн.; №РН-0004715 від 07.09.2009 року на суму 692,50 грн.; №РН-0004963 від 05.10.2009 року на суму 762,50 грн.; №РН-0005086 від 19.10.2009 року на суму 350.00 грн.; №РН-0005223 від 02.11.2009 року на суму 512,50 грн., всього на суму 9132,80 грн. (а.с.7-33).

Відповідач частково повернув товар на суму 196,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ОПН-000158 від 11.12.2009 року та №ОПН-000137 від 06.11.2009 року (а.с.101-102); а також перерахував 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.126-129). Із пояснень позивача вбачається, що із перерахованої суми 400,00 грн. в погашення заборгованості за отриманий товар згідно вищезазначених накладних зараховано 346,46 грн., оскільки сума 56,54 грн. зарахована в оплату раніше поставленої продукції.

В іншій частині відповідач розрахунків за отриманий товар не провів.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару в сумі 8590,34 грн., позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, господарський суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами виникли господарські відносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля - продаж).

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.

Таким чином зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції виникло після її прийняття.

Відповідач позов визнав частково, в частині стягнення заборгованості за поставлений товар по накладній №РН-0005223 від 02.11.2009 року на суму 512,50 грн.

До іншої частині позовних вимог відповідач просить господарський суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, за зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання (ч. 2 п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем за видатковими накладними товару не був визначений сторонами певним договором у письмовій формі, то відповідно до вказаних вище норм, перебіг строку позовної давності починався з наступного дня, коли товар був переданий позивачем та отриманий відповідачем.

З огляду на викладене, строк позовної давності щодо оплати отриманого товару в період з 17.03.2008 року по 19.10.2009 року на суму 8077,84 грн. закінчився 20.10.2012 року, а позов подано 29.10.2012 року.

Клопотання щодо поновлення строку позовної давності з вказівкою на поважність причин пропуску від позивача на адресу суду не надходило.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 512,50 грн. за товар, отриманий останнім за видатковою накладною №РН-0005223 від 02.11.2009 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8590,34 грн. заборгованості підлягають задоволенню частково: в частині стягнення 512,50 грн. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

В судовому засіданні 12.12.2012 року оголошену вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволенню розміру позовних вимог, отже судовий збір в сумі 96,57 грн. покладається на відповідача, а в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "ТОЛОКА" ( юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 20А; фактична адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В, оф. 131; ідентифікаційний код: 34794859) 512,50 грн. заборгованості, а також 96,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В, оф. 131.

Повне рішення складено 17.12.2012 року.

Суддя М.С. Глушков