Рішення № 28046164, 04.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/22/150/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс», м.Донецьк

про: стягнення 318 502,21грн.

за участю:

від позивача: Кодочигов М.К. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 295 070,12грн., пені у сумі 19 523,40грн., 3% річних у розмірі 3 904,68грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №22/2011 від 11.10.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №22/2011 від 11.10.2011р., специфікації до договору, додаткової угоди до договору, графіку відвантаження металоконструкцій, претензії від 10.04.2012р. №41/12-04, претензії від 17.07.2012р. №69/12-07, видаткових накладних, рахунку-фактури.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

18.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій», видаткових накладних, рахунку-фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей, претензій, договору поставки №22/2011 від 11.10.2011р., специфікації до договору, додаткової угоди до договору, графіку відвантаження металоконструкцій.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справа надійшла на розгляд судді Риженко Т.М.

14.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі №105/12-09 від 14.11.2012р., в яких зазначає, що Позивачем були виконані зобов'язання по договору в термін до 12 грудня 2011 року, проте Відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконані. Крім того надані належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, листів від 02.11.2011р. №119, від 12.12.2011р. №151, від19.01.2012р. №11/12-01.

Заявою від 12.11.2012р. №104/12-09 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення пеню у розмірі 22 021,72грн., 3% річних у сумі 4 416,36грн., заборгованість за твердженням Позивача залишилась без змін з часу звернення до суду.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 12.11.2012р. №104/12-09, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

16.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довідку за підписом директора та головного бухгалтера, яка свідчить, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій» не існувало інших правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Донбас», окрім визначених договором №22/2011 від 11.10.2011 року про виготовлення та постачання металоконструкцій об'єкту оптового ринку сільськогосподарської продукції.

29.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії податкових накладних.

Представник Позивача у судове засідання 04.12.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 12.11.2012р. №104/12-09

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83023, м.Донецьк, вул.Ходаковського. буд. 5

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» (Покупець) було укладено договір поставки №22/2011, відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві металоконструкції (включаючи постійні метізи, сіру ґрунтовку в один шар ГФ-21) (надалі іменується товар), а Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п.1.2 договору найменування, кількість та одиниця виміру Товару визначається Сторонами у Специфікації (Додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

У пункті 1.4 договору Сторони встановили, що сума договору вказується в специфікаціях і додаткових угодах і є загальною сумою даного договору.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо розрахунків за договором:

- Покупець сплачує Постачальнику протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку попередню оплату за товар у розмірі 50% (п.2.1 Договору);

- наступну частину оплати у розмірі 15% Покупець сплачує Постачальнику через 7 банківських днів з моменту сплати першої частини згідно п.2.1 (п.2.2 Договору);

- остаточна оплата здійснюється наступним чином - при кожній поставці товару пропорційно поставленому товару на протязі 3 банківських днів з моменту поставки (п.2.3 Договору);

Згідно п.5.4 договору у разі порушення терміну оплати, передбаченого п.2.1. даного договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Пеня нараховується за весь час періоду прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язань.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Договір діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором (п.п. 7.1, 7.2 Договору);

11 жовтня 2011 року між Сторонами підписано специфікацію №1 до договору, де Сторони визначили асортимент, кількість, одиниці виміру та загальну суму договору, яка склала 2 625 000,84грн.

17 жовтня 2011 року між сторонами підписано додаткову угоду до специфікації.

У додатку №2 до договору Сторони встановили графік відвантаження металоконструкцій.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 2 598 235,87, що підтверджується видатковими накладними №РН-00148 від 28.11.2011р. на суму 60 177,00грн., №РН-00146 від 28.11.2011р. на суму 530 284,00грн., №РН-00151 від 01.12.2011р. на суму 163 689,74грн., №РН-00152 від 01.12.2011р. на суму 232 716,62грн., №РН-000009 від 20.01.2012р. на суму 200 045,88грн., №РН-0000012 від 21.01.2012р. на суму 117 405,75грн., №РН-00014 від 24.01.2012р. на суму 235 340,12грн., №РН-00018 від 31.01.2012р. на суму 135 858,00грн., №РН-00021 від 09.02.2012р. на суму 241 822,63грн., №РН-00022 від 09.02.2012р. на суму 222 476,88грн., №РН-00035 від 23.02.2012р. на суму 152 852,00грн., №РН-00046 від 07.03.2012р. на суму 149 600,25грн., №РН-00047 від 14.03.2012р. на суму 155 967,00грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 2 412 911,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 185 324,87грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 10.04.2012р. №41/12-04 з вимогою здійснити оплату заборгованості за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №22/2011 від 11.10.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2 598 235,87грн., але Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 2 412 911,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 185 324,87грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 185 324,87грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс».

Також Позивач просить стягнути з Відповідача кошти за металоконструкції, виготовлені на виконання умов договору №22/2011, проте непоставлені, та які зберігаються на складі готової продукції у сумі 109 749,26грн.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

На підтвердження того, що товар виготовлено та зберігається на складі Позивач надав суду довідку №113/12-12 від 03.12.2012р. за підписом виконавчого директора та головного бухгалтера, в якій зазначено, що станом на 01.12.2012р. на складі готової продукції знаходиться металоконструкція оптового ринку сільськогосподарської продукції у кількості 8,7797т. Вказані металоконструкції були виготовлені за індивідуальним замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс», та відповідно не можуть бути використані при виготовлені інших конструкцій, або реалізовані для застосування на інших об'єктах.

Однак, суд вважає, що вказана довідка не може розглядатися як доказ, за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частинні стягнення заборгованості у сумі 109 749,26грн.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 4 416,36грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, оскільки судом відмовлено у задоволенні заборгованості у розмірі 109 749,26грн., у зв'язку з чим відсутні підставі для нарахування 3% річних на вказану суму боргу. Суд, задовольняє цю вимогу у розмірі 2 779,12грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.4 договору у разі порушення терміну оплати, передбаченого п.2.1. даного договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Пеня нараховується за весь час періоду прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язань.Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення пені, з вищевикладених обставин у сумі 13 831,01грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 295 070,12грн., пені у сумі 22 021,72грн., 3% річних у розмірі 4 416,36грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» (83023, вул.Ходаковського, 5, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35397759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод металоконструкцій» (вул.Лівобережна, 6«А», м.Донецьк, 83058) заборгованість у розмірі 185 324,87грн., пеню у розмірі 13 831,01грн., 3% річних у сумі 2 779,12грн., судовий збір у розмірі 4 038,70грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.12.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.12р.