Рішення № 28046088, 05.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/15749-2012 05.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 2 166, 49 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не прибув

Від відповідача Пешков О.О. (дов.№ 264 від 16.10.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега»звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2 166, 49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 015-07-2772-20 від 31.08.2011 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Рено», д.н. АА 8464 ЕС, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу -автомобіля марки «Пежо», д.н. АА 5365 СІ, яким скоєно ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/5956864), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/15749-2012, розгляд справи призначено на 27.11.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.11.2012 розгляд справи відкладено на 05.12.2012 із-за неявки відповідача.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 05.12.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження позивача є: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Обсерваторна, буд.17,літ.А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2012 з'явився, подав відзив на позовну заяву та просив відмовити у повному обсязі.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2011 між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега»(надалі позивач) та Носальським О.І. був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №015-07-2772-20, (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Рено», д.н. АА 8464 ЕС (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

13.12.2011 на перехресті вул. Хрещатик- вул.Б.Хмельницького в м.Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянин Гніденко Є.Г., керуючи транспортним засобом «Пежо», д.н. АА 5365 СІ, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого вчинив зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «Рено», д.н. АА 8464 ЕС, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.

Із довідки ДАІ України в м. Києва про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «Пежо», д.н. АА 5365 СІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Рено», д.н. АА 8464 ЕС, знаходився під керуванням громадянина Гніденка Є.Г.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 17.01.2011 (справа №3-344/12) Гніденка Є.Г. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Рено», д.н. АА 8464 ЕС, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно Звіту № 1026/4 від 22.12.2011 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу складають 6 028 ( шість тисяч двадцять вісім ) грн., 86 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 14.12.2011, страхового акту № 8668, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування 2 091 ( дві тисячі дев'яносто одну ) грн. 07 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 244 від 25.01.2012.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму відшкодування в сумі 2091,07 та пеню в сумі 75,42 грн.

Відповідач заперечив проти виплати суми в розмірі 2 166, 49 грн., зазначивши, що стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 75, 42 грн. є безпідставним.

З такою позицією відповідача суд погоджується, так як відповідно до ст.547 та п.1ч.2ст.551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України виплаченого страхового відшкодування , отже між сторонами у справі відсутні як договірні зобов'язання, так і грошові зобов'язання.

Оскільки спеціальними законами (Законом України «Про страхування»та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), які застосовуються до даних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регрес ним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає ., відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 74,94 грн.

При цьому. Положення п. 37.2 ст32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі.

Згідно п.37.2 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів »за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ,яка діє у період ,за який нараховується пеня.

Таким чином, п.37.2 ст.32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів »не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, виходячи з системного аналіз змісту ст. 99, ч.1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача в даному випадку перейшло виключно у межах фактичних витрат право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Гніденка Є.Г. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Пежо», д.н. АА 5365 СІ ним відшкодовується.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони Гніденка Є.Г., застрахована в ВАТ«СК «Нова»- поліс АА/5956864, що підтверджується довідкою МТСБУ № 30307/7-3-11 від 22.11.2012.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, на адресу відповідача, була направлена вимога на виплату страхового відшкодування вих. № 1746 від 24.04.2012 за вищевказаним полісом, однак виплати за полісом до теперішнього часу не здійснено.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 56 грн. 02 коп., на відповідача -1 553 грн. 48 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Марини Раскової, буд.11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Обсерваторна, буд.17,літ.А; код ЄДРПОУ 21626809) суму страхового відшкодування у розмірі 2 091(дві тисячі дев'яносто одну ) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 553 (тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2012