Рішення № 2804603, 03.09.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.08 Справа № 28/285д/08

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя

До відповідача Запорізького державного науково-виробничого підприємства “Система”, м.Запоріжжя

про визнання недійсною в повному обсязі Додаткову угоду №3 від 01.02.2006р. до договору №345 від 01.02.2001р. на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів.

Суддя

Секретар судового засідання

О.В. Яцун

О.В.Маркова

Представники:

від позивача:

Круть В.В. на підставі довіреності №182 від 17.09.2007р.

від відповідача:

Рабчинський С.А. на підставі довіреності № 126-к від 24.06.2008р.

Заявлені вимоги про визнання недійсною в повному обсязі Додаткову угоду №3 від 01.02.2006р. до договору №345 від 01.02.2001р. на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2008р. у справі порушено провадження, судове засідання призначено на 13.08.2008р.

Сторонами було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.08.2008р. з метою надання сторонами додаткових доказів оголошено перерву до 03.09.2008р.

Розгляд справи продовжено 03.09.2008р.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позовна заява не містить посилань на норми законодавства які б вказували на недійсність Додаткової угоди. Також як вважає відповідач, позивач вводить в оману суд, стверджуючи, що пункт 1.1 Додаткової угоди є зарахуванням сплачених коштів у якості виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №9/266. Крім того, відповідач зазначає, що позивач намагається (звичайно, без посилань на нормативно-правові акти) абсолютизувати дію принципу обов’язковості виконання судових рішень. На підставі зазначеного просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача не приймає доводи відповідача, посилаючись на наступне: відповідно до вимог ст. 4 ЦК України до актів цивільного законодавства відносяться зокрема закони. Також зазначив, що оскаржувана додаткова угода суперечить вимогам ст.ст.1,3 Закону України “Про виконавче провадження” та вимогам ст.115 ГПК України. До того ж, представник позивача звернув увагу суду, що в позовній заяві було допущено описку в посиланні на ст.117 ГПК України, насправді позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на ст. 115 ГПК України. З урахуванням зазначеного просить позов задовольнити.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 03.09.2008р. представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

«01»лютого 2001 року між ВАТ «Запоріжжяобленерго»та Запорізьким державним науково-виробничим підприємством «Система»було укладено Договір № 345 на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати певні роботи, а Позивач прийняти та сплатити вартість вказаних робіт.

В зв’язку з неналежним виконанням умов договору ЗДНВП „Система" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ВАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованості у розмірі 885 114,53 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. у справі №26/363 з ВАТ “Запоріжжяобленерго” на користь ЗДНВП „Система" стягнуто 885114грн.53коп.

На виконання даного рішення судом видано наказ, на підставі якого органом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження. В ході виконання ДВС з рахунку ВАТ „Запоріжжяобленерго" 10.06.2005р. примусово списано кошти в сумі 885 114,53грн. та перераховано на рахунок ЗДНВП „Система".

Постановою Вищого господарського суду від 14.07.2005р. у справі №26/363 рішення господарського суду від 16.02.2005р. скасовано, позов залишено без розгляду.

18.08.2005р. за заявою ВАТ „Запоріжжяобленерго” про поворот виконання рішення господарським судом видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача (ВАТ “Запоріжжяобленерго”) 885114грн.53коп.

Враховуючи те, що позовна заява залишена без розгляду, ЗДНВП „Система" повторно звернулось з того ж предмету, з тих самих підстав, але за більш тривалий період нарахування пені та інфляційних втрат .

Постановою Запорізького апеляційного суду Запорізької області від 08.12.2005р. по справі № 9/266 з ВАТ “Запоріжжяобленерго” на користь ЗДНВП “Система” стягнуто 979 491,54грн.

Аналіз судових рішень у справах 26/363 та 9/266 свідчать, що предмет спору та підстави виникнення правовідносин є такими самими.

Згідно судових рішень ВАТ “Запоріжжяобленерго” повинно сплатити на користь ЗДНВП „Система" 979 491,54 гри., в той же час як ЗДНВП „Система" повинно сплатити на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго" 885 114,53 грн.

01.02.2006 р. для врегулювання питання щодо стягнення сум заборгованості між сторонами по наказам по справі № 9/266 та про стягнення заборгованості по заяві про поворот рішення по справі № 26/363, Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої:

- п. 1.1. Додаткової угоди № 3 - «визнати кошти в сумі 885 114,53 грн., у т.ч. ПДВ -20% - 147 519,09грн, як сплачені на поточний рахунок Сторони 2, в якості попередньої оплати (авансу) за договором № 345 від 01.02.2001 р. за виконання етапів робіт 2.5. та 4.5. Технічної програми та календарного плану (у редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2001р.), які є невід’ємною частиною договору №345”;

- п. 1-2. Додаткової угоди №3 - «Стороні 1 (Позивачу) відкликати з Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського РУЮ М.Запоріжжя наказ Господарського суду Запорізької області від 18.08.2005 р. по справі 26/363 про примусове виконання рішення щодо стягнення з Сторони 2 (Відповідач) на користь Сторони 1 (Позивач) боргу в сумі 885 114,53 грн.».

Відповідно до додаткової угоди №3 від 01.02.2006р. обов'язок Відповідача перед Позивачем по справі № 26/363 було припинено повністю, а обов'язок Позивача перед Відповідачем по справі № 9/266 - частково на суму 885114,53грн.

Разом з тим, позивач вважає, що додаткова угода №3 від 01.02.2006р., як невід’ємна частина договору, є недійсною внаслідок того, що її зміст суперечить актам цивільного законодавства.

Заслухавши представників сторін, оцінивши надані до суду документи, суд дійшов висновку, що позовні вимог слід задовольнити виходячи з наступного:

Згідно ст.115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що - наказ господарського суду є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

Вказане свідчить, що накази господарського суду, видані як документи, що підлягають примусовому виконанню, повинні виконуватися сторонами у відповідності з вимогами та в порядку, встановленими Законами України.

Закон України “Про виконавче провадження” (ст.33) та ст. 121 ГПК України містять норми, що регулюють порядок зміни способу та порядок виконання судових рішень.

В той же час, сторони, в порушення вимог вказаних нормативних актів уклали Додаткову угоду № 3 від 01.02.2006р. до договору №345 від01.02.2001р., якою фактично змінили передбачений порядок примусового виконання наказів суду.

За нормами п.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Додаткова угода № 3 не відповідає вимогам чинного законодавства, що в свою чергу є порушенням сторонами приписів п.1 ст.203 ЦК України при її укладенні.

Таким чином, Додаткову угоду №3 від 01.02.2006р. до договору №345 від01.02.2001р.слід визнати недійсною в повному обсязі.

Факт невідповідності Додаткової угоди № 3 від 01.02.2006 р. вимогам чинного законодавства також встановлений судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справ, пов’язаних з визнанням наказів по справі № 9/266 та справі № 26/363 такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, вимога про визнання недійсною в повному обсязі Додаткової угоди №3 від 01.02.2006р. до договору №345 від 01.02.2001р. на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів заявлена обґрунтовано, з урахуванням норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши представників сторін оцінивши надані до суду матеріали, суд приходить до висновку, що позивач документально довів та нормативно обґрунтував позовні вимоги.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Також судом не приймаються посилання відповідача на постанову Верховного суду України, оскільки зазначене судове рішення в силу ст. 35 ГПК України не має преюдиціального значення для вирішення цього спору. До того ж, стосується інших правовідносин.

Судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85, 115 ГПК України, ст.ст. 203,204,215, 217 ЦК України, Законом України “Про виконавче провадження” суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною в повному обсязі з моменту укладання додаткову угоду №3 від 01.02.2006р. до договору №345 на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів.

Стягнути з Запорізького державного науково-виробничого підприємства “система” (69035, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 195, п/р 26008301300817 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 04883574) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул сталеварів, 14, п/р 26003317403 в філії АБ “Енегобанк” м.Запоріжжя, МФО 313850, код ЄДРПОУ 00130926) 85(вісімдесят п’ять)грн.00коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун