Рішення № 28045846, 10.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/116/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.12 Справа № 5009/4491/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково -виробнича фірма «Думето»(69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 190, кв. 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зап - Екостальтрейдинг»(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11)

про визнання правочину недійсним

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Козлов М. В., на підставі довіреності б/н від 29.11.2011 р.

Бєлікова К. Г., на підставі довіреності № 002 від 28.11.2012 р.

Від відповідача: Левченко В. В., на підставі довіреності № 1 від 05.12.2012 р.

Розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково -виробнича фірма «Думето»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зап - Екостальтрейдинг» про визнання недійсним правочину поставки № 04-(09) від 02 лютого 2009 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 10.12.2012 р.

Ухвалою суду від 30.11.2012 року позовну заяву судом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справі присвоєно номер провадження 10/116/12. Слухання справи призначено на 10.12.2012 р. о 10-45 год.

10.12.2012 р. представники позивача підтримав позовні вимоги викладені в позові.

10.12.2012 р. представник відповідача надав до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2009 року між ТОВ НВФ „Думето" та ТОВ „Зап - Екостальтрейдинг", було укладено письмовий правочин - договір поставки № 04-(09), згідно умов якого Відповідач зобов'язався передати в обумовлені даним договором строки Позивачу брухт та відходи чорних металів, а Позивач зобов'язався прийняти вказаний металобрухт та сплатити за нього обумовлену суму.

Відповідач виконав покладені на нього обов'язки та поставив Позивачу металовідходи на загальну суму 1 163 361,69 гривень. Передача товару підтверджується видатковими накладними (додатки до позову № 4), актами приймання металів чорних (вторинних) (додатки до позову № 6)

Ні позивачем, ні відповідачем не оспорюється його справжність, або факт приймання і оплати товару.

Позивач оплатив отриманий металобрухт, що підтверджується банківськими виписками (додатки до позову № 8)

Також, Позивачем сплачений податок на додану вартість в зв'язку з придбанням товару у Відповідача, що підтверджуються податковими накладними (додатки до позову № 9).

Сторони у договорі та специфікаціях до нього (додатки до позову № 3) узгодили всі істотні умови, які передбачені ст. 638 ЦК України, а також виконали їх в повному обсязі.

Приписами ч.ч. 1 і 2 статті 638 ЦК України встановлено що, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Позивач просить визнати недійсним правочин від 02.02.2009 р. про поставку товару № 04-(09).

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень вказує, що правочин, укладений позивачем та відповідачем, відповідає приписам ст. 203 ЦК України, що не спростовується змістом позовної заяви та наданими позивачем доказами. Як в акті перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, так і в позовній заяві не наводяться докази суперечності спірного правочину Цивільному кодексу України, іншими актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Позивач і Відповідач не заперечують щодо вільності їх волевиявлення при укладенні правочину від 02.02.2009 р., підтвердженням чого є передача Відповідачем металобрухту Позивачу, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання металів чорних (вторинних). Що стосується спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, то вона доводиться вищевикладеними фактичними обставинами та первинними документами, які надані Позивачем, а також змістом самої позовної заяви.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши додані матеріали, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Внаслідок вчинення правочину у сторін виникають певні зобов'язання. Зобов'язання відповідно до ст. 509 ЦК України - це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передані майно, виконані роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом спору у даній справі є правочин вчинений ТОВ НВФ „Думето" та ТОВ „Зап -Екостальтрейдинг" 02.02.2009 р. №04-(09) щодо поставки товару (брухт та відходи чорних металів), про недійсність якого заявлено товариством НВФ «Думето».

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/1 11 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням, угод недійсними»(з наступними змінами та доповненнями) якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Позивач жодним чином не обґрунтував та не навів доводів на підтвердження порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання оспорюваного правочину.

Підставами визнання недійсним правочину поставки № 04-(09) від 02.02.2009 р. Позивач зазначає наявність обставин, встановлених ст. ст. 203, 215 ЦК України. При цьому позивачем не зазначено, яким саме вимогам чинного законодавства суперечить оспорюваний правочин.

Що стосується акта перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області від 02.11.2012 року № 266/22-1108/22157831 та викладених у ньому висновків щодо нікчемності правочину поставки від 02.02.2009 р. № 04-(09), оскільки він порушує публічний порядок, був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що в силу приписів ст. 228 ЦК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України тягне його недійсність, суд зазначає наступне: законодавство розмежовує види недійсності правочинів: нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у вищеназваних роз'ясненнях ВАС України відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства мас оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

На час укладання спірного правочину від 02.02.2009 р. стаття 228 ЦК України, яка передбачає правові наслідки і вчинення правочину, що порушує публічних порядок, діяла в наступній редакції: «Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.».

В пункті 18 постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що нікчемними є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина:

2) правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Позивач заперечує укладання ним оспорюваного правочину з метою порушити публічний порядок та всупереч моральним засадам суспільства. Не надано ним таких доказів і щодо мети укладання угоди іншою стороною - ТОВ «Зап - Екостальтрейдинг». При цьому, суд зазначає, що статтею 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не визначено, як нікчемне, а віднесено до оспорюваних з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 208 ГК України з урахуванням вини сторін у недійсному зобов'язані.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки ТОВ НВФ «Думето»заперечує як укладання з його боку фіктивного правочину, так і наміру порушити публічний порядок укладанням правочину поставки від 02.02.2009 р. № 04-(09), одночасно не надало доказів таких обставин та намірів і щодо іншої сторони угоди ТОВ «Зап - Екостальтрединг»суд не знаходить доведеними та обґрунтованими вимоги про визнання недійсним правочину зазначених у позові підстав.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд в задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю Науково -виробнича фірма «Думето»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зап - Екостальтрейдинг" про визнання правочину поставки від 02 лютого 2009 року № 04-(09) недійсним відмовити.

Суддя Алейникова Т.Г.

Рішення підписане 13.12.2012 р.