Рішення № 28045389, 13.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.12р. Справа № 15/5005/8433/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-СНАБ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 107 545,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Голосна Д.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача:не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 02.10.12р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-СНАБ" (далі - відповідач), про стягнення 107 545,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані поставкою відповідачем позивачу товару неналежної якості.

Листом господарського суду від 01.11.12р., у зв'язку з хворобою судді Петренко Н.Е., судове засідання перенесено на 20.11.12р.

Ухвалою господарського суду від 20.11.12р. відкладено розгляд справи на 29.11.12р.

Ухвалою господарського суду від 29.11.12р. продовжено строк вирішення спору по суті до 17.12.12р., відкладено розгляд справи на 11.12.12р.

11.12.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.12р.

13.12.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.12р.

17.12.12р. в судове засідання повноважні представники сторін не з'явилися. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи сторони повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 13.12.12р.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.12.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.12р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки ГСМ №030212 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, відповідач зобов'язується передавати у власність позивачу товар, зазначений в п.1.2. цього Договору, а позивач зобов'язується приймати вказаний товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом поставки є: пічне паливо (ГОСТ 320.00149943.010-98).

Як зазначено в п. 2.1. Договору, загальний строк дії цього договору починає спливати з моменту його підписання та до кінцевого розрахунку з відповідачем за поставлений товар.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що прийнятий позивачем товар повинен бути ним оглянутий в момент передачі товару на місці. У випадку невідповідності якості товару (п. 4.1.), позивач вправі відмовитись від поставленого товару.

В п. 4.1. Договору зазначено про те, що якість товару який постачається повинен відповідати ГОСТу прийнятому в Україні.

Згідно п. 8.4. Договору, термін дії договору один рік, тобто до 03.05.13р.

Так, на підставі виставленого відповідачем рахунку № ПС-0000344 від 03.07.12р. (а.с.11) позивачем було сплачено повну вартість пічного палива, загальною кількістю 15700 літрів, в розмірі 107 545,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджує платіжне доручення № 729 від 12.07.12р. (а.с.12).

Відвантаження товару відбулось уповноваженому представнику позивача на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 214 від 13.07.12р., згідно видаткової накладної № ПС-0000290 від 13.07.12р. (а.с.10).

Як зазначає позивач, в процесі експлуатації пічного палива ним було виявлено ряд проблем у зв'язку з поставкою неякісного товару.

Позивач зазначає, що 20.07.12р. в присутності представників відповідача та позивача було відібрано проби пічного палива, поставлено відповідно до видаткової накладної № ПС-0000290 від 13.07.12р. та направлено в Севастопольську лабораторію № 1 для проведення досліджень на відповідність вимогам палива ГОСТу 320.00149943.010-98 та паспорту "Паливо пічне".

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно висновку протоколу випробувань № 292/12 від 30.07.12р. (а.с.15-17), виданого лабораторією за наслідками досліджень, наданий зразок пічного палива не відповідає вимогам наданому паспорту № 160 "Паливо пічне" за показниками "Масова частка води", "Вміст механічних домішок", "Фракційний склад".

Позивач вважає, що поставлене відповідачем пічне паливо загальною кількістю 15 700 літрів на суму 107 545,00 грн. не відповідає вимогам щодо якості поставленого товару та як наслідок, позивачу було завдано збитки.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 19.07.12р. було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 159 (а.с.18-19), згідно якої позивач просив повернути за неякісне пічне паливо сплачену суму в розмірі 107 545,00 грн. на рахунок позивача.

Однак, як зазначає позивач, його вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму за поставку неякісного пічного палива у розмірі 107 545,00 грн.

В свою чергу відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, відповідно до умов п. 3.3 Договору позивач прийнятий товар повинен був оглянути у момент передачі товару на місці. У разі невідповідності якості товару, позивач мав право відмовитися від поставленого товару. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач без жодних зауважень щодо кількості та якості прийняв пічне паливо, що підтверджує підпис уповноваженої особи на видатковій накладній № ПС-0000290 від 13.07.12р. (а.с.10), а крім того жодних відомостей про відмову позивача від товару на адресу відповідача не надходило. Таким чином, відповідач зазначає про те, що має підстави стверджувати, що позивач у своїй господарській діяльності використав отримане пічне паливо у повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає про те, що з матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що позивачем тільки 19.07.12р. було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 159 про повернення сплаченої суми у зв'язку з не якістю товару, що також і лягло в обґрунтування позовних вимог.

Також, відповідач вважає, що доданий до позовної заяви протокол випробувань № 292/12 від 30.07.12р. Севастопольської лабораторії № 1 не може бути належним доказом того, що саме це пічне паливо, яке відвантажено було відповідачем 13.07.12р., не відповідає нормам, оскільки:

По-перше, позивач здійснив відбір проб пічного палива, яке було передано відповідачем 13.07.12р., лише 20.07.12р., тобто через 8 днів після прийому товару, про що свідчить наданий Акт відбору проб від 20.07.12р. (а.с.13).

По-друге, відповідач не був повідомлений про це, тому не мав змоги надіслати свого уповноваженого представника для участі в проведенні відбору проб та складанні відповідного акту.

Таким чином, відповідач вважає, що наданий Акт відбору проб від 20.07.12р. не є належним доказом, тому що складений лише в присутності представника позивача, які є зацікавленими особами.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідальні особи Севастопольської лабораторії № 1 не були попереджені про кримінальну відповідальність на підставі діючого Кримінального кодексу України.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що оскільки позивач не направив відповідачу жодних зауважень щодо якості отриманого палива, а також не виявив бажання відмовитись від товару, тому позивач не має підстави для повернення сплаченої за товар суми у розмірі 107 545,00 грн.

При викладених обставинах суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України встановлено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України).

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

В ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

В ст. 673 Цивільного кодексу України зазначено про те, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Статтею 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Частиною 1 статті 680 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (далі - Інструкція по якості), ця інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією чи товарами.

Таким чином, оскільки Договором укладеним між сторонами не передбачений порядок приймання товару по якості, то до даних правовідносин, в частині приймання товару по якості слід застосовувати Інструкцію П-7.

Так, відповідно до п. 13 Інструкції по якості встановлено, що прийом продукції проводиться уповноваженим на те керівником підприємства-отримувачем або його заступником, компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за чітке дотримання правил прийому продукції.

Згідно п. 14 Інструкції по якості, прийом продукції по якості та комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, підтверджуючим якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.д.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не призупиняє прийом продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і кількість отриманої продукції, про що зазначається в акті, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції по якості, при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркуванню отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договором або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, підтверджуючих якість продукції (п. 14 даної Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач також зобов'язаний викликати до участі в продовженні прийому продукції та складання двохстороннього акту представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договором.

Згідно п. 17 Інструкції по якості, в повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено:

а) назва продукції, дата та номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який призначений прийом продукції за якістю чи комплектністю (в межах встановленого для прийому строку);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукці.

Так, відповідно до ч. 2 п. 19 Інструкції по якості, міжміський виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника виробника (відправника).

Представник міжміського виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше 3-денного строку після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду.

Представник виробника (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у встановлені якості та комплектності отриманої отримувачем продукції.

Пунктом 20 Інструкції по якості передбачено, що у разі неявки представника виробника (відправника) по виклику отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості. За відсутністю відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз в місті находження отримувача (покупця), у зв'язку з відмовою представника їх виділити або неявки його за викликом отримувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівництвом або заступником керівника цього підприємства (організації);

б) за участю компетентного представника суспільства підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства;

в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на односторонній прийом продукції.

Для участі в прийомі продукції повинні виділятися особи, компетентні (за видом роботи, за освітою, за досвідом трудової діяльності) в питаннях виявлення якості та комплектності підлягаючої прийому продукції (п. 22 Інструкції по якості), яким видається належним чином оформлене та завірене підприємством разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника (п. 23 Інструкції по якості).

Згідно п. 25 Інструкції по якості передбачено, що особи, які здійснюють прийом продукції за якістю та комплектністю, зобов'язані чітко дотримуватися правил прийому продукції встановлених за їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками прийому, забороняється.

Відповідно до п. 26 Інструкції по якості встановлено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь в прийому продукції за якості, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) проводиться у точній відповідності з вимогами чинного законодавства. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються та забезпечуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відібранні зразків (проб).

Про відібрання зразку (проб) складається акт, який підписується всіма особами, які брали у цьому участь (п. 27 Інструкції по якості).

Пунктом 28 Інструкції по якості встановлено, що з відібраних зразків (проб) один залишається у отримувача, другий направляється виробнику (відправнику) продукції. Про надання зразків (проб) на аналіз або випробування робиться відповідна відмітка в акті відібрання зразків (проб). Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатися отримувачем, виробником (відправником) до розгляду спору про якість продукції, а у разі передачі матеріалів про видачу недоброякісної продукції в органи прокуратури та суд - до вирішення справи в цих органах.

По результатам прийому продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції (п. 29 Інструкції по якості), який підписується усіма особами, за участю яких проводилася перевірка якості та комплектності продукції (п. 30 Інструкції по якості).

Враховуючи умови Договору поставки ГСМ № 030212 від 26.06.09р. та вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. № П-7, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки:

По-перше, позивачем не було складено Акту прийому продукції за якістю, Акту про фактичну якість отриманої продукції, які повинні складатися компетентними на те особами, які мають відповідне посвідчення, в присутності представника відповідача, а у разі його відмови в односторонньому порядку.

По-друге, відповідно до умов п. 3.3 Договору позивач прийнятий товар повинен був оглянути у момент передачі товару на місці. У разі невідповідності якості товару, позивач мав право відмовитися від поставленого товару. Позивач без жодних зауважень щодо кількості та якості прийняв пічне паливо, що підтверджує підпис уповноваженої особи на видатковій накладній № ПС-0000290 від 13.07.12р. (а.с.10).

А крім того, позивачем не було надано суду жодного доказу того, що він намагався якимось чином повернути неякісний товар або позивачем якимось чином було повідомлено відповідача про відмову від поставленого неякісного товару.

Суд вважає також за необхідне зазначити про те, що позивачем не надано суду жодного доказу того, де і яким чином на даний час зберігається неякісний товар, який позивач повинен зберігати в умовах, запобігаючи погіршення його якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

По-третє, позивачем надано для долучення до матеріалів справи документи, які суд не приймає до уваги, а саме це повідомлення № 14/07 від 14.07.12р. про направлення повноважного представника відповідача до позивача для складання відповідного Акту та відбір проб та докази направлення вищевказаного повідомлення на адресу відповідача (а.с.86), тому що:

- позивачем не було надано суду для огляду оригінали даних документів;

- дослідивши докази відправки, які знаходяться на сторінки 18 та 86 справи, судом встановлено, що надані фіскальні чеки мають однаковий номер № 8266, були відправлені в один і той же час 15:11:18, а крім того, всі інші реквізити теж однакові, окрім дати відправлення на 18 сторінки це 19.07.12р., а на 86 сторінки це 14.07.12р. Крім того, дослідивши візуально докази, що містяться на сторінки 86, то можливо зробити висновок, що число 14 виправлено, оскільки цифра 4, зазначена в даті має інший вигляд ніж інші цифри 4.

Таким чином, суд вважає, що позивач навмисно вводить суд в оману, що підтверджує те, що позивач не викликав відповідача для складання двостороннього відповідного акту прийому товару.

Четверте, у разі коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості. За відсутністю відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз в місті находження отримувача (покупця), у зв'язку з відмовою представника їх виділити або неявки його за викликом отримувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівництвом або заступником керівника цього підприємства (організації);

б) за участю компетентного представника суспільства підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства.

Судом встановлено, що позивачем не було запрошено для складання Акту про приховані недоліки товару та Акту відбору проб незалежних представників відповідної галузевої інспекції з якості продукції.

П'яте, відбір зразків (проб) проводиться у точній відповідності з вимогами чинного законодавства, а саме, відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються та забезпечуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відібранні зразків (проб). Про відібрання зразку (проб) складається акт, який підписується всіма особами, які брали у цьому участь. Крім того, з відібраних зразків (проб) один залишається у отримувача, другий направляється виробнику (відправнику) продукції. Про надання зразків (проб) на аналіз або випробування робиться відповідна відмітка в акті відібрання зразків (проб).

Дослідивши Акт відбору проб від 20.07.12р. (а.с.13), судом встановлено, що в зазначеному акту не вказано, що відібрані зразки були опечатані або опломбовані та забезпечені етикетками підписаними особами, які брали участь у відібранні проб, що не дає можливість суду зробити висновок про те, що саме паливо, яке було поставлено позивачем, направлено на експертизу.

Крім того, твердження позивача про те, що при складанні Акту відбору проб від 20.07.12р. (а.с.13) був присутній повноважний представник відповідача є недоведеним, оскільки:

- відповідно довідки відповідача гр. Батраченко Е.І. не знаходився та не знаходиться у цивільно-правових та трудових відносинах з відповідачем. Зазначена довідка підписана директором та скріплена печаткою підприємства (а.с.58).

- вимогами п. 19 Інструкції по якості передбачено, що представник виробника (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у встановлені якості та комплектності отриманої отримувачем продукції. Позивачем не надано суду жодного докази, що гр. Батраченко Е.І. мав необхідне посвідчення. Крім того, ні в Акті відбору проб від 20.07.12р. (а.с. 13), ні в Акті про приховані недоліки товару № 1 від 20.07.12р. (а.с. 87) не зазначено жодного посвідчення або доручення гр. Батраченко Е.І.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що начальник котельні, який зазначений в Акті відбору проб від 20.07.12р. (а.с. 13) та в Акті про приховані недоліки товару № 1 від 20.07.12р. (а.с. 87), є компетентною особою позивача, яка може приймати товар по якості, та несе відповідальність за чітке дотримання правил прийому товару.

Таким чином, оскільки позивач не направив відповідачу жодних зауважень щодо якості отриманого палива, а також не виявив бажання відмовитись від товару, тому суд не має підстав для задоволення позову.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Відповідно доданих до позовної заяви документів, позивачем укладено договір про надання правової допомоги № 12 від 23.07.12р. з адвокатом Бабіним Сергієм Олександровичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4442 від 08.08.12р.

У зв'язку з тим, що вищезазначений договір було укладено між позивачем та Бабіним С.О. 23.07.12р., ще до того часу, коли Бабін С.О. здобув право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво видано 08.08.12р.), то посилання позивача, що правова допомога надавалася адвокатом не може бути прийнята судом до уваги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт від 03.09.12р. по Договору про надання правової допомоги № 12 від 23.07.12р., адвокат Бабін С.О. приймав участь при збиранні проб та складанні відповідного акту. Дослідивши Акт відбору проб від 20.07.12р. судом встановлено, що адвокат Бабін С.О. не приймав участь при вчиненні відповідних дій, оскільки в Акті жодної помітки про це немає. А крім того, Акт відбору проб від 20.07.12р. складений не належним чином, тому що в ньому не зазначені нормативні документи на нафтопродукти, кількість відібраних проб, найменування виробника, номеру проби, а також інші необхідні складові, які повинні обов'язково бути зазначені.

Також, суд зазначає про те, що позивачем додано до позовної заяви видатковий касовий ордер від 05.09.12р., про оплату адвокату за надану правову допомогу 10 000 грн., на підставі Договору про надання правової допомоги № 12 від 23.07.12р., але суд зазначений доказ не приймає до уваги, оскільки вказаний договір був укладений не з адвокатом Бабіним С.О., а фактично з фізичною особою, тому що останній отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише 08.08.12р., і на час укладання договору адвокатом не був.

За таких обставин, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн. слід визнати не обґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 673, 678, 680 Цивільного кодексу України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. № П-7, Законом України "Про адвокатуру", ст.ст. 173, 174, 193, 264, 265, 266, 268, 269 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 28, 32-34, 36, 43-44, 48-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 17.12.12р.