Рішення № 28045217, 14.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2012 р.

Справа 19/73/2012/5003

за позовом: Заступника прокурора м. Вінниці ( вул. Ватутіна,10, м. Вінниця, 21021) в інтересах Держави - Кабінету Міністрів України в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( вул. Мечникова,16а, м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" ( вул. Соборна,15а, м. Вінниця, 21050; вул. Мечникова,16а, м. Київ, 01601)

до:Селянсько (фермерського) господарства "Аграрій" ( юридична адреса: с. Гулі, Барський р-н, Вінницька обл., 23042, фактична адреса: вул. Соборна,6, м. Бар, Вінницька обл., 23000)

позов на суму 105447,57 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники сторін:

прокурора: Стецюк Н. Д.,

позивача: Шалигіна В. І.,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов Заступником прокурора м. Вінниці в інтересах Держави - Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до селянсько (фермерського) господарства "Аграрій" про стягнення заборгованості по лізингових платежах в сумі 104 065,71 грн., пені в сумі 1 151,55 грн., 3 % річних - 230,31 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2012 року порушено провадження по справі з призначенням її до судового розгляду на 30.11.2012 року.

26.11.2012 року через канцелярію суду позивачем надані пояснення (вх. № канц. 08-46/13132/12) стосовно розрахунку суми заборгованості та надано документи для долучення до матеріалів справи. Суд вищезазначені пояснення та документи приєднав до матеріалів справи.

В судове засідання 3.11.2012 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Прокурор не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 9515 від 23.11.2012 року, наявне в матеріалах справи.

В судове засідання представник відповідача також не з'явився. Направлена кореспонденція суду повернулася 22.11.2012 року з поштовою відміткою "За зазначеною адресою не проживає". Згідно витягу з ЄДРЮОФОП № 15187728 місцезнаходження відповідача не змінювалося.

Неявка в судове засідання сторін та неподання останніми документів, витребуваних ухвалою суду від 15.11.2012 року, позбавив суд можливості вирішити спір в даному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 14.12.2012 року.

В судове засідання 14.12.2012 року з'явились прокурор та представник позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 10162 від 13.12.2012 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.07.2010 року між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", що стверджується статутом позивача, довідкою з головного управління статистики від 15.06.2012 р. та селянським фермерським господарством "Аграрій" укладено договір фінансового лізингу №2-10-281спл/1056, відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.2.1 договору лізингодавець на письмове звернення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1904.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5-ти автентичних примірниках (п.2.2. Договору).

Згідно з п.3.4.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмету лізингу;

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- одноразову комісію за організацію поставки предмету лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі встановленого лізингодавцем рахунку згідно п.4.3 Договору, на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Сторонами підписано додаток №1 до договору фінансового лізингу, в якому визначено найменування об'єкта лізингу та назва виробника, строк лізингу, кількість та суму.

В додатку №2 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

15.04.2011 року між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 39, відповідно до яких відповідачу було передано предмет лізингу (два зернозбиральних комбайни КЗС-9-1 "Славутич" виробництва ВАТ "Херсонські комбайни") загальною вартістю 1140000 грн.

З моменту отримання предмету лізингу згідно графіка сплати лізингових платежів (додаток № 2.1 до договору ) до сплати відповідачу наступили чергові лізингові платежі, а саме: 15.10.2011 р. - 109 195,71 грн. та 15.04.2012 р. - 106 630,71 грн. Всього на суму 215 826,42 грн. (146 571,42 грн. - в частині відшкодування вартості техніки та 69 255 грн. в частині комісії за супроводження).

Вказані суми не сплачені, з цього приводу прокуратура зверталася до суду.

Рішенням господарського суду Вінницької області 19 липня 2012 року у справі 14/62/2012/5003 позовні вимоги задоволені, заборгованість стягнута.

Після прийняття господарським судом Вінницької області рішення у вказаній справі № 14/62/2012/5003 до сплати відповідачу наступив третій лізинговий платіж 15 жовтня 2012 року у сумі 104 065,71грн., в тому числі 73 285,71 в частині відшкодування вартості техніки на 30 780,00 грн. в частині комісії за супроводження договору.

В рахунок сплати лізингового платежу № 3 відповідачем не були сплачені будь які кошти, в зв'язку з чим станом на 12 листопада 2012 року склалася заборгованість по лізинговому платежу в сумі 104 065,71 грн. Дана заборгованість виникла за період несплати лізингового платежу з 16 квітня 2012 року по 15 жовтня 2012 року.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 1 151,55 грн. пені ( за період 16.10.2012 року по 12.11.2012 року); 230,31 грн. 3% річних ( за період з 16.10.2012 року по 12.11.2012 року).

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, стало приводом звернення заступника прокурора м. Вінниці за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 104 065,71 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 151,55 грн. пені ( за період 16.10.2012 року по 12.11.2012 року); 230,31 грн. 3% річних ( за період з 16.10.2012 року по 12.11.2012 року) в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, крім того підтримуються прокурором в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Тому з відповідача слід стягнути заборгованості по лізингових платежах в сумі 104 065,71 грн., пені в сумі 1 151,55 грн., 3 % річних - 230,31 грн.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету .

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського фермерського господарства "Аграрій" (23042, Вінницька область, Барський район, с. Гулі, код ЄДРПОУ 32426802, р/р №260070113036667 в ВАТ АТ Банк, м. Київ, МФО 321767) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна 15-а, код ЄДРПОУ 25510665, р/р №2600916276 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Вінниця, МФО 302247) 104 065,71 грн. сума основного боргу; 1 151,55 грн. пені; 230,31 грн. 3% річних.

3. Стягнути з селянського фермерського господарства "Аграрій" (23042, Вінницька область, Барський район, с. Гулі, код ЄДРПОУ 32426802, р/р №260070113036667 в ВАТ АТ Банк, м. Київ, МФО 321767) в дохід Державного бюджету України 2 108,96 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 грудня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Соборна,15а, м. Вінниця, 21050; вул. Мечникова,16а, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу ( юридична адреса: с. Гулі, Барський р-н, Вінницька обл., 23042, фактична адреса: вул. Соборна,6, м. Бар, Вінницька обл., 23000)