Постанова № 28045110, 16.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2012 р. № 2-а- 11293/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Дробот С.І.

відповідача Доценко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Казеного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області Державної податкової служби про скасування: податкового повідомлення-рішення №0000102210 від 05.06.2012 р.; податкового повідомлення-рішення від 05.06.2012 р. №0000092210 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -63024 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на акті перевірки позивача ДФІ в Харківській області від 16.03.2012 року № 05-20/33, що не відповідає положенням ПК України, тоді як показники податкової звітності сформовані підприємством на підставі первинних документів

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача пославшись на письмові заперечення, копія яких долучена до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що з 18.04.2012 р. по 15.05.2012 р. фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт №335/22/08326540 від 22.05.2012 р. (фірмовий бланк №001041), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000092210 та №0000102210 від 05.06.2012 р.

При проведенні перевірки встановлено порушення ч.1,5 ст.203, п.1-2 ст.215, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, з ТОВ «Техцентр «Вектор», ТОВ фірма «Ліон»; п.1.20.51 ,п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.1- 5.3.2, 5.3.9 п.5.9. ст..5 , пп.8.1.2 п.8.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.14.1.36 п.14 ст.14, п.135.1 ст.135, ст..137, п.138.1,138.8 ст.138, ст..144, п.150.1 ст.150 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на прибуток.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 05.06.2011 року № 0000102210, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2046292,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 05.06.2011 року №0000092210, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 63024,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 5973,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних рішень, визначеного ст..56 ПК України, за результатами якого скарга підприємства частково задоволена -скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 р. №0000092210 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні санкції) на суму 5972 грн.

Перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Із наявного в матеріалах справи акту перевірки вбачається, що фахівцями відповідача встановлено: заниження доходів на суму 128102,00 грн.; завищення валових витрат на суму 3094132,00 грн.

Щодо висновку податкового органу про порушення ч.1,5 ст.203, п.1-2 ст.215, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, з ТОВ «Техцентр «Вектор», ТОВ фірма «Ліон»та як наслідок завищення валових витрат на суму 6667 грн. та 19292 грн. відповідно, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підприємством укладено договори з ТОВ «Техцентр Вектор»від 02.01.2011 року № 27/15 на поставку комплектуючих до ЗИЛ-131,поставка здійснюється шляхом само вивозу (п.1.1.,2.2Договору)-а.с.12-13, т.2; ТОВ «Ліон»від 20.02.2011 року № 27/50 на поставку комплектуючих до ЗИЛ-131,поставка здійснюється шляхом само вивозу (п.1.1.,2.2Договору)-а.с.24-25, т.2, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами 2,3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах означених вище договорів, позивачем подані до суду платіжні доручення (а.с.17,30,32,34, т.2) з яких встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару, взяття його на облік та подальшого використання підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, рахунками фактурами, картами складського обліку матеріалів та актами списання ТМЦ (а.с.15-16,22-23,27-29,31,33,35,38-41, т.2)

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними та шляховими листами (а.с.20-21,36-37,т.2)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з означеними котрагентами та відповідно неправомірність формування валових витрат по взаємовідносинам з ними необґрунтованими.

Щодо заниження валового доходу на суму 128102 грн., в т.ч. по рядку 01.2 Декларації 2 приріст балансової вартості запасів на 29017 грн. ( матеріальна складова у незавершеному виробництві) та на 18991 грн. матеріальна складова у готової продукції) відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; рядку 02 декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 48217 грн. та порушення п. 135.1 ст. 135, ст..137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755-VІ із змінами та доповненнями.

Вказаним пунктом Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Витрати на виготовлення незавершеного виробництва та готової продукції відносяться до витрат встановлених п.5.2.1.Закону. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.25-71, т.1) встановлено, що порушення вказаних приписів Податкового кодексу встановлені відповідно до акту ДФІ від 16.03.2012 року № 05-20/33. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 року ДПІ контролює своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 83.1. статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Про первинні документи також зазначається у підпункті 135.2. статті 135 та підпункті 138.2. статті 138 ПК України, відповідно до яких доходи та витрати платників податку на прибуток визначаються на підставі первинних документів, відповідно до вимог правил ведення бухгалтерського обліку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи -це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не на підставі актів перевірок, проведених іншими державними установами.

Перелік витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку у розумінні приписів п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.139 ПК України не містять підстав щодо не включення до валових витрат, витрат на виготовлення продукції, яка певний час зберігається на складі або на дату перевірки не визначено покупця вищевказаної продукції. Отже посилання податкового органу на те, що матеріальні витрати на виготовлення продукції підприємства-запаси використані не в господарській діяльності-суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст.135.1 Податкового кодексу, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135.2 Податкового кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

В акті не зазначено дохід від реалізації яких товарів, робіт, послуг не включено до рядку 02 декларації та на підставі яких первинних документів визначена сума доходу.

Відповідно до пункту 83.1. статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сума доходу 48217 грн. відображена в акті перевірки безпідставно.

Щодо завищення показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього на суму 273237 грн у першому кварталі 2011 року внаслідок реалізації виробленої продукції нижче собівартості та за цінами нижче „звичайних" та завищення показника у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг)»за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року з загальній сумі 1545827 грн.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що фахівцями відповідача зафіксовано, що у першому кварталі 2011 року позивачем проводилася збиткова діяльність, реалізація продукції проводилася за ціною нижче повної собівартості: в лютому 2011 року -собівартість продукції складала 177482 грн., доходи від реалізації -52224,00 грн., у березні 2011 року собівартість продукції 216769 грн., доходи від реалізації 75456,00 грн.

Відповідно до п. 11,17 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати", який затверджено наказом Мінфіна № 318 від 31.12.99, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Таким чином, при проведенні перевірки відповідачем безпідставно включено до собівартості продукції адміністративні витрати та витрати на збут по реалізації основної продукції, що привело до збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст.76 Господарського Кодексу України - казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

Пунктом 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, то вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються від продавця до покупця за взаємною домовленістю без будь-якого примусу, за умови, що сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм підпунктів 1.20.1 -1.20.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У вищезазначених нормативних документах наведено такі терміни: - "справедлива вартість" сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (П(С)БО №19 "Об'єднання підприємств"); - "ринкова вартість" це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"); - "чиста вартість реалізації запасів" очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (П(С) БО № 9 "Запаси"). При цьому посилання на собівартість виготовленої продукції зазначені терміни не містять.

Відповідно до підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 зазначеного закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган.

В акті перевірки та в ході розгляду справи відповідачем не наведено, на підставі яких документів визначено „звичайну ціну", щодо якої продукції, не зазначено по яким господарським операціям ціна не відповідає рівню звичайних цін.

При застосуванні звичайної ціни, відповідачем проведено розрахунок собівартості продукції, який не відповідає чинному законодавству, оскільки за змістом підпунктів 1.20.2, 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, Закон № 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток. Законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Статтею 57 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською. Положення п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94, ст. ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Відповідно до п.14.1.36 Податкового Кодексу, господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Посилання в акті перевірки на те що, підприємство порушило пп.14.1.36 Податкового Кодексу -є безпідставним, тому що головним критерієм визначення господарської діяльності -є отримання доходу. КП „ЗРЕМЗ" у перевіряємому періоді отримувало валовий доход від своєї господарської діяльності, що підтверджує п. 3.1.1 акту перевірки.

Крім того суд зауважує, що на аркушах 25-26 Акту перевірки зазначено, що КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»в перевіряємому періоді здійснювало реалізацію готової продукції, робіт (послуг) нижче повної собівартості в ІІ-ІV кварталі 2011 р., а саме : в ІІ кварталі (собівартість продукції -177482 грн., доходи від реалізації 52224 грн.), в ІІІ кварталі 2011 р. (собівартість продукції -1411274 грн., доходи від реалізації 893872 грн.), в ІV кварталі 2011 р. (собівартість продукції -1001530 грн., доходи від реалізації 213336 грн.). Суми зазначеної повної собівартості не відповідають сумам, зазначеним у таблиці (аркуш 25 акту). Зокрема, загальна сума витрат згідно до таблиці за ІІ квартал 2011 р. складає 1563658 грн., а не 177482 грн.

Судом встановлено, що суми доходів, зазначені в акті перевірки (аркуш 25-26) не співпадають з доходами від реалізації, що відображені у Додатку 2 до акту перевірки. Так, в акті перевірки (аркуш 25) доходи від реалізації за ІІ кв. 2011 р. склали 52224 грн., а в Додатку 2 до Акту загальна сума отриманого доходу за ІІ кв. складає 2159306,64 грн. (76750,45 + 57369,46 + 2025186,73). Також неспівпадає сума доходу від реалізації за 3 та 4 квартали 2011 р..

Враховуючи викладене вище суд вважає неправомірними висновки податкового органу про завищення показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього на суму 273237 грн. у першому кварталі 2011 року внаслідок реалізації виробленої продукції нижче собівартості та за цінами нижче „звичайних" та завищення показника у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг) »за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року з загальній сумі 1545827 грн.

Щодо завищення рядка 04.2 Декларації «убуток балансової вартості запасів»за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 р. у загальні й сумі 85746 грн.

Судовим розглядом встановлено, що згідно бухгалтерських документів станом на 01.01.2011 року залишки балансової вартості запасів складали 3525141 грн., в т.ч. бухгалтерський рахунок 201 «сировина та матеріали» - 172126,44 грн, бухгалтерський рахунок 201/1«сировина та матеріали»- 1886,36 грн, бухгалтерський рахунок 203 «Паливо»- 12666,28 грн., бухгалтерський рахунок 204 «тара»- 1776,82 грн., бухгалтерський рахунок 206 «матеріали передані в переробку - 6691,50 грн., бухгалтерський рахунок 207 «Запасні частини»- 3311164,36 грн., бухгалтерський рахунок 209 «інші матеріали»- 18828,72 грн. Вказана сума відображена у рядку А1 «На складах (місцях зберігання)»на початок звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року (а.с.191, т.1)

Сума 339774 грн. відображена у рядку А2 «У незавершеному виробництві »на початок звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року складається з показників бух/ рах 23 «Виробництво»- 14487569,23 грн у т. ч матеріальна частина - 313629,43 грн., бух/ рах 26 «Продукція»- 131047,90 грн у т. ч матеріальна частина - 26145,10 грн.

Сума 17178 грн відображено у рядку А4 «малоцінні та швидкозношувані предмети» на початок звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року складається з показників бух/ рах 221 «малоцінні та швидкозношувані предмети» - 17178 грн.

Станом на 01.04.2011 року залишки балансової вартості запасів складали показники бухгалтерського рахунку 201 «сировина та матеріали»- 149136,18 грн., бухгалтерського рахунку 201/1«сировина та матеріали»- 4097,37 грн., бухгалтерського рахунку 203 «Паливо»- 5980,11 грн., бухгалтерського рахунку 204 «тара»- 0 грн., бухгалтерського рахунку 206 «матеріали передані в переробку - 6691,50 грн., бухгалтерського рахунку 207 «Запасні частини»- 3225798,14 грн., бухгалтерського рахунку 209 «інши матеріали»-52089,12 грн., яка відображена у рядку А1 «На складах (місцях зберігання)»на кінець звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року.

Сума 336635 грн відображено у рядку А2 «у незавершеному виробництві »на кінець звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, в т.ч. по бух/ рах 23 «Виробництво»- 1806316,91 грн у т. ч матеріальна частина - 310221,02 грн, бух/ рах 26 «Продукція»- 161054,63 грн у т. ч матеріальна частина - 26413,83грн.

Сума 15920 грн. відображено у рядку А4 «малоцінні та швидкозношувані предмети»на кінець звітного періоду таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, складається з показників бух/ рах 221 «малоцінні та швидкозношувані предмети»- 15920 грн

Згідно головної книги Дт сальдо станом на 01.01.2011 р. по рахунку 23 «Виробництво»складає 1448756,23, що підтверджується відомістю витрат на відремонтовану та виготовлену продукцію за січень 2011 року ( б/р 230) згідно якого матеріальна складова становить 313629,43 грн, в т. ч.: матеріали -46538,47 грн, запасні частини -255768,07 грн, паливо, електроенергія -11322,89 грн.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про правомірність формування показника рядка 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал «убуток балансової вартості запасів»у розмірі 85746 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку запасів та головної книги підприємства.

Щодо неправомірного включення до рядка 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011 року у сумі 566917

Судовим розглядом встановлено, що сума 566917 грн. складає 80 відсотків від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік та включена до рядка 04.9 Декларації.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що підприємство не порушувало п. 6.1. ст. 6 Закону та правомірно включило суму 566917 грн. до Декларації.

Щодо амортизаційних відрахувань в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року в сумі 51857 грн., суд зазначає наступне. Згідно підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизація основних фондів і нематеріальних активів -це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Підпунктом 8.1.3 пункту 8.3 ст.8 цієї статті встановлено, що суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Пунктом 22.8 ст.22 вказаного Закону передбачено, що балансова вартість основних фондів, які згідно зі статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1,2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

Отже, чинне законодавство умовою виникнення у платника податку права на амортизацію основних фондів і нематеріальних активів передбачає їх зарахування на баланс платника податку безвідносно до підстав такого зарахування.

Судовим розглядом встановлено, що основні засоби рахувалась на балансі підприємства до введення в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З 01.01.1995 року по 31.12.2011 року основні засоби підприємство придбало за власні кошти. Враховуючи той факт, що перевірка проводиться за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011р. підприємство надало документи на придбання основних засобів за 2011 рік, та мало можливість надати документі за попередній період, але перевіркою ці документі не були витребувані. Документи щодо придбання основних засобів та нарахування амортизації за період 1995 -2010 року перевірялись ДПІ у Зміївському районі у ході попередніх планових перевірок за відповідні періоди. Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що правомірність віднесення основних засобів до таких що підлягають амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підтверджена актами перевірок за відповідні періоди. Порушень в нарахуванні амортизації встановлено не було, про що свідчать акти перевірок. В останньому акті перевірки за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року № 179/23/08326540 від 04.03.2011 року п.3.1.3 «Амортизаційні відрахування»зазначено, що «перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010 року не встановлено їх заниження або завищення»(а.с.200-206, т.1)

Строк зберігання первинних документів визначається у ст. 44.3 Податкового кодексу України і становить не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання -з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Також слід зазначити, що згідно з частиною першою Переліку № 41, та наказом № 578/5 первинні документи та додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових записах, облікові регістри (головна книга, журнали, розроблювальні таблиці та ін.) зберігаються три роки за умови проведення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ, організацій та для госпрозрахункових підприємств і організацій, які перебувають у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, -ревізії, а у разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ -зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що посилання відповідача на ненадання документів, які підтверджують придбання основних засобів з 1995 року по 2008 рік включно, як підстави визначення грошових зобов'язань, є безпідставними.

Виходячи з вищенаведеного, перевіряючими не доведено, що основні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, не підлягають амортизації згідно податкового законодавства, отже сума амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року 51857 грн. правомірно включено до декларації

Щодо правомірності включення суми амортизаційних відрахувань за ІІ -ІV квартал 2011 року до декларації з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 45.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Підприємством проведено інвентаризацію основних засобів станом на 01.04.2011 року, та визначено перелік об'єктів, що підлягають амортизації відповідно до податкового законодавства. Данні матеріали надавались підприємством, але у ході перевірки не прийнято до уваги.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що правомірність віднесення основних засобів до таких що підлягають амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підтверджена актами перевірок за відповідні періоди. Порушень в нарахуванні амортизації встановлено не було, про що свідчать акти перевірок. В останньому акті перевірки за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року № 179/23/08326540 від 04.03.2011 року п.3.1.3 «Амортизаційні відрахування»зазначено «перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010 року не встановлено їх заниження або завищення».

Щодо завищення загальновиробничих витрат на суму 9975 грн., завищення адміністративних витрат на суму 2644 грн., згідно листа ДФІ від 20.03.2012 р. № 05-15/5172р. згідно листа ДФІ від 20.03.2012 р. № 05-15/5172р., суд зауважує, що посилання податкового органу на лист та акт ДФІ у у Харківській області не є безпідставним в силу положень п.3 ст.10 Закону України № 509-ХІІ 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні», пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В акті перевірки не відображено які саме витрати, по яким первинним документам та по яким господарським операціям витрати не відносяться до декларації з прибутку підприємства.

Щодо відображення показника у рядку 06. 6 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду», суд зауважує, що сума 395173 грн., відображена у декларації правомірно, так як результати перевірки не відповідають обліку підприємства та порушують норми діючого законодавства.

Підстави для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток , зазначені в спірному аті перевірки є ті ж самі, що зазначені в попередньому акті планової виїзної перевірки Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енргомеханічний завод»№179/23/08326540 від 04.03.2011 р., на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000112310/0 та №0000122310/0 від 01.04.2011 р., які оскаржувались підприємством в судовому порядку (адміністративна справа №2а-3807/11/2070).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що відповідачем по справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень та вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються в порядку, визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0000102210.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0000092210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -63024,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з державного бюджету ( УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код 37999628, р/р 31217206784011, банк отртимувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку 851011) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.00 коп. на користь Казеного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (код (63404, м.Зміїв, вул.Зміївська,29, код ЄДРПОУ 08326540)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.11.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.