Постанова № 28044312, 17.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4823/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання -Каракаш Ю.І.,

за участю

представників позивача - Бевза К.І., за довіреністю, Кравець Л.О., за довіреністю, Рубаненко А.Г., за довіреністю

представника відповідача - Азарніна А.С., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0000062400, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0000062400.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатами якої був складений та підписаний акт від 08.07.2012 року № 75/24-0/30109015/4, в якому зафіксовано допущення позивачем порушення пп. 50.1 ст. 50, пп. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІХ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492, а саме: методологічну помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

На підставі вказаного акту, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.08.2012 року № 0000062400 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 283 867 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 141 933 грн.

Позивач не згоден з порядком проведення перевірки, висновками акту камеральної перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на те, що, по-перше, позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, в якому збільшило суму рядку 20.2 у розмірі 279 482 грн. та відповідно у нього відсутнє донараховане податкове зобов'язання, по-друге, підприємство позивача вважає, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року складена без порушень чинного законодавства, а саме: виправлення значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року не могло вплинути на значення рядка 25 податкової декларації з ПДВ за лютий місяць 2012 року, так як у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року у підприємства позивача не було підстав для заповнення рядка 24; підприємство позивача не відображало в податкових деклараціях з ПДВ за березень і квітень 2012 року у рядку 20.2 ніяких даних, тому позивачу незрозуміло нарахування податку в сумі 283 867 грн., яке повинно було бути зазначено позивачем у рядку 21 декларації, по-третє, позивач вважає, що відповідач не мав право проводячи камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за травень 2012 року перевіряти податкові декларації за січень, лютий, березень і квітень 2012 року.

Представники позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»має статус юридичної особи та знаходиться на обліку як платник податків у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби.

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби подана податкова декларація з податку за додану вартість за травень 2012 року.

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств транспорту та зв'язку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби Дегтярьовою Н.В. була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за травень 2012 року, за результатами якої був складений та підписаний акт від 08.07.2012 року № 75/24-0/30109015/4 (а.с. 23-27, т.1).

Вказаним актом зафіксовано допущення позивачем порушення пп. 50.1 ст. 50, пп. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІХ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492, а саме: методологічну помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом, яке полягає в тому, що позивачем не були враховані дані уточнюючих розрахунків (уточнюючі розрахунки, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року: від 24.02.2012 року, 06.04.2012 року, 04.05.2012 року; за лютий 2012 року: від 30.03.2012 року, 03.04.2012 року, 04.04.2012 року, 06.04.2012 року; за березень 2012 року: 04.05.2012 року; за квітень 2012 року: від 23.05.2012 року), що вплинуло на невірне визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 283 867 грн. та не відобразило суму недоплати за лютий 2012 року у складі декларації за травень 2012 року. Так, в акті зафіксовано, що згідно з декларацією за січень 2012 року рядок 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду»мав показники 1 118 295 грн.; 24.02.2012 року позивач подав уточнюючий розрахунок, в якому зменшив від'ємне значення різниці поточного звітного періоду на 10 674 грн.; 06.04.2012 року знову подав уточнюючий розрахунок та ще зменшив від'ємне значення різниці на 457 468 грн.; 04.05.2012 року подав уточнюючий розрахунок, в якому збільшив від'ємне значення на 184 275 грн., разом за січень 2012 року (з урахуванням показників уточнюючих розрахунків) від'ємне значення різниці поточного звітного періоду стало 834 428 грн. Позивач подає декларацію з ПДВ за лютий 2012 року та в ній вказує показники в рядку 21.1 «Залишок від'ємного значення різниці поточного звітного періоду»1 118 295 грн., без урахування уточнюючого розрахунку, і після того, як подав останній уточнюючий розрахунок за січень 2012 року від 04.05.2012 року, не вніс вказані дані у декларацію за лютий 2012 року.

Судом встановлено, що позивач подавав на адресу відповідача заперечення до акту № 2948/17 від 26.07.2012 року (а.с. 18-22, т.1), які відповіддю від 01.08.2012 року № 7798/10/24-044 були відхилені відповідачем (а.с. 10-16, т.1).

На підставі вказаного акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення -рішення від 02.08.2012 року № 0000062400 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 283 867 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 141 933 грн.

Судом досліджені податкові декларації з ПДВ за спірний період та уточнюючі розрахунки, подані позивачем за спірний період.

Одночасно, судом встановлено, що 26.07.2012 року позивач подавав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, в якому виправлені показники рядку 17 на 273 193 грн. та рядку 20.2 на 279 482 грн. Вказаний уточнюючий розрахунок не був прийнятий податковим органом як податкова звітність, про що позивач був повідомлений листом від 02.08.2012 року № 7488.

У зв'язку з цим, 02.08.2012 року позивачем повторно був податний до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року з тими самими показниками, який був прийнятий відповідачем як податкова звітність.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України та Порядком заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом достовірно встановлено, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року рядок 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду»мав показники 1 118 295 грн.

24.02.2012 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, в якому зменшив від'ємне значення різниці поточного звітного періоду на 10 674 грн.

06.04.2012 року позивач знову подав уточнюючий розрахунок за січень 2012 року та ще зменшив від'ємне значення різниці на 457 468 грн.

04.05.2012 року позивач подав уточнюючий розрахунок за січень 2012 року, в якому збільшив від'ємне значення на 184 275 грн.

З урахуванням показників вищезазначених уточнюючих розрахунків за січень 2012 року рядок 20.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду»повинен був мати показники 834 428 грн.

Між тим, судом достовірно встановлено, що позивач подав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року та в ній вказав показники в рядку 21.1 «Залишок від'ємного значення різниці поточного звітного періоду»1 118 295 грн., а не 834 428 грн., а саме: подавши останній уточнюючий розрахунок за січень 2012 року від 04.05.2012 року, позивач не вніс вказані дані у декларацію за лютий 2012 року та відповідно ці показники не були враховані в податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року складена підприємством позивача без порушень чинного законодавства, оскільки виправлення значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року не могло вплинути на значення рядка 25 податкової декларації з ПДВ за лютий місяць 2012 року, так як у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року у підприємства позивача не було підстав для заповнення рядка 24 та підприємство позивача не відображало в податкових деклараціях з ПДВ за березень і квітень 2012 року у рядку 20.2 ніяких даних, з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 200.1., 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми

податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового

боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 4.6.3. Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), що позивачем не було виконано.

Згідно з п.п. 4.6.4, 4.6.5., 4.6.6. вказаного Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2). Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З правового аналізу п.п. 4.6.4, 4.6.5., 4.6.6. вказаного Порядку вбачається, що внесення самостійно виявлених помилок в рядок 20.2. податкової декларації за певний попередній звітний податковий період має вплив на показники інших рядків, перелічених в цих пунктах Порядку податкової декларації у наступних податкових звітних періодах.

Відповідно до п. 5 розділу ІХ вказаного Порядку, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23.

Тому, суд вважає, що податковий орган правомірно виявив допущення позивачем порушення п. 5 розділу ІХ Порядку, а саме: методологічну помилку (порушення) позивача, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Також суд не приймає до уваги посилання представника позивача, що відповідач не мав право проводячи камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за травень 2012 року перевіряти податкові декларації за січень, лютий, березень і квітень 2012 року та в даному випадку повинен був проводити позапланову перевірку з наступних підстав.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок ведення камеральної перевірки визначений ст. 76 Податкового кодексу України, якою передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Враховуючи, що останній уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року був податний позивачем 04 травня 2012 року та при цьому в податковій декларації за травень 2012 року не було відображено суму недоплати за лютий 2012 року, з урахуванням того, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, суд вважає, що вказана перевірка була проведена у порядку, спосіб та в межах повноважень податкового органу, передбачених Податковим кодексом України.

Одночасно, слід зазначити, що позивач безпідставно вважає, що в даному випадку відповідач повинен був проводити позапланову перевірку, оскільки ст.ст. 77 та 78 Податкового кодексу України передбачений вичерпаний перелік обставин, за наявністю однією з яких призначається за рішенням керівника органу державної податкової служби позапланова перевірка платника податку, серед яких відсутня обставина як допущення методологічної помилки при складанні податкової декларації.

Також судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що фактично допущено порушення було виправлено позивачем до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення шляхом подачі 26.07.2012 року до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, в якому виправлені показники рядку 17 на 273 193 грн. та рядку 20.2 на 279 482 грн., однак вказаний розрахунок безпідставно не був прийнятий відповідачем як податкова звітність, оскільки відповідно до п. 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; або оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. Відповідно до п. 49.13. вказаної статті кодексу, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Судом достовірно встановлено, що позивач не оскаржував дії податкового органу щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку та скористався своїм правом на повторну подачу уточнюючого розрахунку, який 02.08.2012 року податковим органом був прийнятий.

Крім того, як вже зазначалось вище, відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Отже, самостійне виправлення помилки не звільняє платника податку від оплати заниженого податкового зобов'язання та суми штрафу.

Також судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на висновки Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби, Асоціації платників податків України, оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Відповідно до пп. 47.1.1. п. 47.1. ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вважає, що відповідач довів правомірність винесення податкового повідомлення -рішення від 02.08.2012 року №0000062400, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0000062400 -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17 грудня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.