Постанова № 2804401, 16.01.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" січня 2009 р. Справа №6/381-НА

за позовом Державного підприємства "Маниковецький спиртовий завод" с. Маниківці Деражнянського району

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2007р. та від 26.06.2007р. №0002132300/0, №0002132300/1 в частині штрафних санкцій в сумі 43797,20 грн., податкового повідомлення-рішення від 30.05.2007р. №0004521700/0 в частині штрафних санкцій в сумі 398,58 грн.

Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - Москалюк С.А. –за довіреністю від 09.09.2008р.

Від відповідача - Власюк А.С. - за довіреністю №8154/9/10-021 від 11.09.2008р., Денисюк М.А. –за довіреністю №10262/9/10-02 від 20.11.2008р., Грінвак Л.В. –за довіреністю №9612/9/10-021 від 03.11.2008р.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Хмельницької міжрайонної ДПІ (Деражнянського відділення) від 30.05.2007р. №0002132300/0 та від 26.06.2007р. №0002132300/1 , щодо визначення штрафних санкцій в сумі 43797,20 грн. по податку на прибуток , та від 30.05.2007р. № 0004521700/0 в частині штрафних санкцій в сумі 398,58 грн. по податку з доходів найманих працівників , з огляду на те , що вони прийняті в порушення Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” .

Позивач просить суд врахувати, що згідно ч.4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції та невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Оскільки відповідачем штрафні санкції визначені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язать , які виникли в період дії мораторію , який введений ухвалою господарського суду Хмельницької області 17.11.2004р. , під час дії судової процедури розпорядження майном , то вони підлягають скасуванню. Звертає увагу суду , що мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то штрафи та пеня , визначені Законом України від 21.12.2000р.№ 2181-Ш , за період дії мораторію не застосовуються.

Позивач в судовому засіданні подав письмову заяву про уточнення підстав позову в порядку ст. 49 КАС України із посиланням на неправомірність висновків акту перевірки №406/231 від 15.05.2007р. на підставі яких приймались дані рішення.

08.07.2008р. позивачем в судовому засіданні подано письмову заяву про уточнення підстав позову (збільшення) в порядку ст. 49 КАС України , із посиланням на неправомірність висновків акту перевірки №406/231 від 15.05.2007р., щодо формування валових доходів та валових витрат, що потягнуло неправомірність застосування штрафних санкцій по податку на прибуток.

1. Вказує на те, що перевіряючими зроблено висновок про порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” про заниження скоригованого валового доходу в 2 кв. 2006 року на суму 384100 грн., не беручи до уваги пояснення про те, що в І кварталі підприємством помилково віднесено до валового доходу 384100 гривень поворотної фінансової допомоги, отриманої від юридичних осіб платників податку на прибуток і в II кварталі на дану суму зменшено валові доходи.

Крім того, в ІІІ кв. 2006 року перевіряючі безпідставно збільшили валовий доход на суму 123300грн. отриманих, як поворотна фінансова допомога від ТОВ „Ре фарс-Лімітед” і не повернута станом на 01.07.2006 року, оскільки ТОВ „Рефарс-Лімітед” є юридичною особою та являється платником податку на прибуток на загальних підставах. Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу підприємства включають „... суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку, або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст. 7 або ст.10 цього Закону.»

2. Вказує, що при перевірці правильності визначення валових витрат перевіряючі вважають, що підприємством порушено пп.5.3.9 п.5.3ст.5 ЗУ №334/94 -ВР ” Про оподаткування прибутку підприємств” та завищено валові витрати в 2 кварталі 2006 року на суму 15250 грн. і в III кварталі на суму 34604 грн., при цьому безпідставно не враховують акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг подані позивачем як доказ формування валових витрат. При цьому, посилається на п.1.2 Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88.

3. Крім того, позивач вказує (пояснення від 25.11.2008р.), що позивачем помилково зменшено амортизаційні відрахування на суму 60613грн., оскільки на підприємстві відсутній акт Кабінету Міністрів України про консервацію чи розконсервацію основних фондів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 1183 від 28.10.1997р.

Відповідач та його представники , в судових засіданнях та письмових запереченнях , із позовними вимогами не погоджуються, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами проведеної перевірки за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., якою встановлено порушення податкового законодавства, зокрема , завищення валових витрат по поворотній фінансовій допомозі , наданню транспортних послуг та безпідставне здійснення амортизаційних нарахувань по законсервованих основних фондах . Звертають увагу суду , що підставою для нарахування штрафних санкцій позивачу стало коригування валових доходів за рахунок зняття валових витрат по надання транспортних послуг та безпідставне здійснення амортизаційних нарахувань. Коригування валових доходів та валових витрат по господарських операціях поворотної фінансової допомоги не вплинуло на нарахування штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням.

Вказують на те, що відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, він не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Положення ст. ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регулюють правовідносини, які виникли між кредитором та боржником у зв’язку із неспроможністю виконати зобов'язання після настання встановленого терміну, однак , які виникли до порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, які виникли після порушення справи про банкрутство боржника, то за такими зобов’язаннями у вставленому законом порядку нараховуються неустойка (штраф, пеня) та застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків та зборів. Дана позиція знайшла своє відображення в постанові Вищого адміністративного суду від 16.04.2008р. №К-13931/06.

Розглядом поданих матеріалів справи встановлено наступне:

Державне підприємство „Маниковецький спиртовий завод” –як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа (державне підприємство) включене до Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджено довідкою Головного управління статистики в Хмельницькій області від 12.09.2006р. №91.

15.05.2007р. працівниками податкового органу було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства „Маниковецький спирзавод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., про що складено акт перевірки №406/231-00374918 від 15.05.2007р.

Вказаною перевіркою, крім іншого, було встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9, п. 5.3 ст.5, п. п. 8.1.3 п. 8.1, п .п. 8.3.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2006 рік на 431005 грн., в тому числі по звітних періодах, а саме за 1 кв.2006 р. завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 224918 грн., за півріччя 2006 р. занижено податок на прибуток на суму 109493 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 205839 грн., за три квартали 2006 р. занижено податок на прибуток на суму 11180 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 690445 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідачем в порушення п.п.8.1.2 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (із змінами та доповненнями) не перераховано податковий борг по податку із доходів фізичних осіб в сумі 16570,11 грн., в тому числі за січень –639,70 грн., за лютий –10260,41 грн., а також в порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4 вказаного Закону, не утримано податок з доходів по актах закупки в сумі 199,29 грн.

На підставі акту перевірки та результатами адміністративного оскарження, Хмельницькою МРДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0002132300/0 від 30.05.2007р. та від 26.06.2007р. №0002132300/1 про застосування 43797,20 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток та від 30.05.2007р. №0004521700/0 на суму 597,87 грн. податку з доходів фізичних осіб (в тому числі 398,58 грн. фінансових санкцій).

Не погоджуючись із прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, ДП „Маниковецький спиртовий завод” звернувся із позовом до суду, відповідно до якого просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.05.2007р. та від 26.06.2007р. №0002132300/0, №0002132300/1 в частині штрафних санкцій в сумі 43797,20 грн., податкове повідомлення-рішення від 30.05.2007р. №0004521700/0 в частині штрафних санкцій в сумі 398,58 грн., із підстав , викладених в позові , уточненні та додаткових поясненнях представника.

Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як вбачається із позовної заяви, мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Державного підприємства „Маниковецький спиртовий завод” введено ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.11.2004р., так само як і процедуру розпорядження майном (ухвала від 17.11.2004р. по справі № 17/302-Б).

Посилання позивача на те, що згідно ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неправомірним є застосування податковим органом сум штрафних санкцій в період дії мораторію, судом до уваги не приймається, посилаючись на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене, судом приймається до уваги, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначена правова позиція підтримується і Верховним Судом України, зокрема у постанові від 06.01.2007 р. № 07/01.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002132300/0, №0002132300/1 в сумі 43797,20 грн. штрафних санкцій та №0004521700/0 в сумі 398,58 грн. штрафних санкцій прийняті податковим органом 30.05.2007р. та 26.06.2007р. за результатами проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. (акт перевірки від 15.05.2007р. №406/231-00374918), тобто після порушення справи про банкрутство, за межами судових процедур банкрутства, по поточних зобов'язаннях позивача.

За таких обставин дія мораторію на виконання вказаних податкових зобов’язань, а також на нарахування штрафних санкцій, не розповсюджується.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення №0002132300/0 від 30.05.2007р., №0002132300/1 від 26.06.2007р. про застосування до позивача 43797,20 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток додатково з тих підстав, що податковим органом безпідставно збільшено в ІІІ кварталі 2006 року валові доходи на суму 1233000 грн., отриману як поворотна фінансова допомога від ТОВ „Рефарс-Лімітед”, яка станом на 01.07.2006р. не була повернута, однак зазначена обставина не стала підставою для нарахування штрафних санкцій, що видно із поданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій , який оглянутий представником позивача і не заперечується ним.

Крім того, позивач вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.05.2007р., про порушення п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме про завищення валових витрат в ІІ кв. 2006 р. на суму 15250 грн. та в ІІІ кв. 2006 р. на 34604 грн., оскільки до валових витрат віднесено суму транспортних послуг, які не підтверджені відповідними первинними документами.

З огляду на пояснення представників сторін, огляду поданих ними письмових доказів, зокрема, актів виконаних робіт, суд оцінює їх на належність та допустимість , відповідно до ст.70 КАС України.

Так, відповідно до п. 1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. А п.4 даної статті встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік, який є основою для податкового обліку. Відповідно до п.11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено , що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Враховуючи , що на вимогу суду позивачем договорів на виконання транспортних послуг та товаротранспортних накладних, дорожніх листів , які б фіксували здійснення господарських операцій не подано , судом подані позивачем акти оцінюються критично , а висновки податкового органу визнаються правомірними.

Позивач вказує на безпідставне зменшення амортизаційних відрахувань на суму 60613 грн., оскільки у податкового органу відсутні належні докази консервування основних фондів державного підприємства.

Постанова Кабінет Міністрів України від 28.10.1997 №1183 ”Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств” визначає порядок, спосіб, випадки та суб'єктів консервації основних фондів. Відповідно до п.2 даної постанови, консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування. Основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обгрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним (п.3).

Як слідує із наказу №56 за червень 2005р. директора ДП ”Маниковецький спиртзавод”, даний наказ був прийнятий в зв'язку із анулюванням ліцензії на виробництво спиртів та припинення виробничої діяльності по випуску спиртів, а не з підстав, зазначених в вищевказаній постанові. В період дії даного наказу підприємство не працювало , тобто основні засоби не використовувались у господарській діяльності, а відповідно нарахування амортизаційних нарахувань безпідставне.

Як з’ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, штрафні санкції в сумі 43797,20 грн. застосовані до відповідача в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: занижено скоригований валовий дохід в 2 кв. 2006 році на 384100 грн., що зафіксовано актом перевірки від 04.07.2006р. №171/23/00374918 (період з 01.12.2004р. по 31.03.2006р.), висновки якого позивачем не оскаржувались та є узгодженими.

Також, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.05.2007р. №0004521700/0 в частині штрафних санкцій в сумі 398,58 грн. по податку з доходів фізичних осіб, оскільки такі фінансові санкції застосовані в період дії мораторію згідно ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Такі доводи позивача до уваги судом не приймаються із врахуванням вищевикладеного, оскільки спростовуються матеріалами справи та суперечать чинному законодавству України.

При цьому судом враховується, що суми штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень рішень обраховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вимог Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110), підтверджені поданим в матеріали справи розрахунком.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, матеріали справи, суд не вбачає підстав у задоволенні позову, а доводи позивача спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 71 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, у позові необхідно відмовити

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державного підприємства „Маниковецький спиртовий завод” с.Маниківці Деражнянського району до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Хмельницький про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2007р. та від 26.06.2007р. №0002132300/0, №0002132300/1 в частині штрафних санкцій в сумі 43797,20 грн., податкового повідомлення-рішення від 30.05.2007р. №0004521700/0 в частині штрафних санкцій в сумі 398,58 грн. відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.