Рішення № 28043512, 18.12.2012, Оболонський районний суд міста Києва

справа № 2- 3703/12 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді - Яценко Н.О.

при секретарі - Макаровій С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Олст»про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди , стягнення обов*язкових платежів та зарахування трудового стажу, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Олст»про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди, стягнення обов»язкових платежів та зарахування трудового стажу.

З 08.04.2008 року працював у ПП «Олст»охоронником. Внаслідок грубого порушення трудового законодавства вимушений був звільнитися 01.11.2008 року з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

20.07.2009 року звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ПП «Олст».

31.05.2010 року Оболонським районним судом м. Києва позовні вимоги було задоволено, стягнуто на його користь майнову шкоду в сумі 3069 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Колегією суддів апеляційного суду м. Києва від 21.04.2011 р. рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ПП «ОЛСТ»на його користь заробітну плату в сумі 3 069 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Заробітню плату та моральне відшкодування позивач отримав лише 20.03.2012 року.

В зв»язку з чим позивач просить стягнути з приватного підприємства «Олст»на свою користь середню заробітню плату за весь час затримки розрахунку, з 01.11.2008 р. по 18.03.2010 р. в сумі 20173 грн.22 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати в сумі 7484 грн. 92 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., стягнути з ПП «Олст»всі необхідні податки до пенсійного фонду та фонду соціального страхування та фонду зайнятості та зарахувати термін з 01.11.2008 р. по 18.03.2010 р. , як трудовий стаж.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задовольнити. Також просив суд зобов*язати відповідача гроші в сумі 3069 грн. включити в заробітну плату за жовтень 2008 р. та до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду зайнятості перерахувати податки в сумі 8 302 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав подав до суду заперечення, в яких вказала наступне. ОСОБА_1 був звільнений з ПП «Олст»01.11.2008 за власним бажанням. Позивач ініціював перевірку підприємства державним інспектором праці, в результаті проведення якої не було виявлено будь-яких порушень, що стосувалися б безпосередньо позивача. Ніяких вимог щодо стягнення середнього заробітної плати за затримання розрахунку ні компенсації втрат доходів в зв»язку із порушення строків їх виплати ним заявлено не було. Також позивачем не наведено розрахунків розмірів відсотків індексів споживчих цін та не вказано розрахунків та відповідних підстав для визначення суми моральної шкоди , а саме в розмірі 10 000 грн. Вимоги позивача щодо зарахування до страхового трудового стажу періоду з 01.11.2008 р. по 18.03.2010 р. вважає абсурдними , оскільки позивач звільнився за власним бажанням і те, що він весь час не влаштовувався на роботу ніяким чином не пов»язано з невиплатою відповідачем грошових коштів.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду , що в ПП «ОЛСТ»вона працює на посаді бухгалтера. У позивача була погодинна оплата праці , яка нараховувалася йому відповідно до поданої ним заяви. Чому вчасно не проведено розрахунок при звільненні пояснити не змогла, оскільки на час звільнення позивача на підприємстві не працювала.

Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступне.

З 08.04.2008 року по 01.11.2008 року позивач працював охоронником у ПП «Олст».

01.11.2008 року звільнився з роботи за власним бажанням.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Олст»про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок порушення кодексу законів про працю задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 з відповідача майнову шкоду в сумі 3069 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Колегією суддів апеляційного суду м. Києва від 21.04.2011 р. рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ПП «ОЛСТ»на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 3 069 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

30.09.2011 року ВДВС Солом*янського РУЮ в м.Києві відкрито виконавче провадження по вищевказаному судовому рішенню.

Як вбачається з листа ПАТ «Державний ощадний банк України» від ВДВС Солом*янського РУЮ в м.Києві на ім*я позивача надійшло платіжне доручення від 19.03.2012 року на суму 5069 грн.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов*язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред*явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника письмово перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу , підприємство , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ст. 234 КЗпПУ, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

З рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, вбачається, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпПУ взаємозв'язку з положенням ст.ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Звільнення мало місце 01.11.2008 року, а фактично розрахувалося підприємство з позивачем лише 19.03.2012 року, тобто мав місце несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Позивач заявив вимогу про стягнення середньої заробітної плати за період з 01.11.2008 року по 18.03.2010 року , за час коли він не працював в сумі 20173 грн. 22 коп.

В ході розгляді справи встановлено, що позивач працював у відповідача з погодинною оплатою праці . Середньомісячна заробітна плата позивача складала 1172 грн. та середньоденна 39 грн. Судом встановлено, що за вказаний позивачем період середній заробіток за час затримки розрахунку складає 19454 грн.

Проте, враховуючи те, що заборгованість по заробітній платі за судовим рішенням складала 3069 грн. та з урахуванням того, що відповідачем не доведено відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу належної звільненому працівнику суми у строки , зазначені в статті 116 КЗпП України та враховуючи вимоги співмірності суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню. Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні значно перевищує суму заборгованості , що існувала по заробітній платі суд приходить до висновку, що середній заробіток слід стягнути в розмірі, що не перевищує заборгованість, що існував по заробітній платі, а саме - в сумі 3069 грн.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що діями відповідача були порушені конституційні права позивача , внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, разом з тим вважає, що розмір шкоди є завищеним. Позов стосовно стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню і становить 200 грн., які і підлягають стягненню на користь позивача з відповідача. При цьому суд враховує, глибину душевних страждань позивача , ступінь порушення способу його життя, що виразився в зверненнях до ВДВС та до суду за захистом своїх порушених трудових прав та при визначенні розміру моральної шкоди керується вимогами розумності і справедливості.

При цьому не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача необхідних податків до пенсійного фонду, фонду соціального страхування та фонду зайнятості, оскільки при нарахуванні заробітної плати та відповідних платежів підприємства зобов*язані проводити відрахування обов*язкових платежів до бюджету. Як і відсутні підстави для зобов*язання відповідача гроші в сумі 3069 грн. включити в заробітну плату за жовтень 2008 р. , оскільки матиме місце подвійне нарахування.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів в зв*язку з порушенням строків виплати в сумі 7484 грн. 92 коп., оскільки середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні є штафною санкцією і відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації не підлягає.

Також слід відмовити в задоволенні вимоги про зарахування терміну з 01.11.2008 року по 18.03.2010 р., як страховий трудовий стаж, оскільки відсутні правові підстави для такого зарахування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України; ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України; рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Олст»про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди , стягнення обов*язкових платежів та зарахування трудового стажу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Олст» (ідентифікаційний код 33540950) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3069 грн., моральну шкоду в сумі 200 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Олст» (ідентифікаційний код 33540950) на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя : 18.12.2012 Справа № 2605/9683/12