Ухвала суду № 28042625, 09.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.

справа № 2а-0870/6993/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Спецвогнезахист», звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №0000362302/11883.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарська діяльність позивача із ТОВ «Мертенс»має ознаки нікчемності та порушують публічний порядок, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов’язання між позивачем та ТОВ «Мертенс»виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, операції відображені в Декларації з ПДВ за квітень 2011 року як позивача так і ТОВ «Мертенс».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №0000362302/11883.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що у контрагента позивача ТОВ «Мертенс»відсутні технічні та фізичні можливості щодо вчинення підрядних робіт, а тому відсутній реальний характер досліджених операцій та відповідно відсутнє право позивача на їх врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що період з 19.07.2011 по 29.07.2011р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спецвогнезахист»з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період квітень 2011р., за результатами якої складено акт від 29.07.2011р. №253/23-253/31676678.

Актом встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими від постачальника - ТОВ «Мертенс»за договором субпідряду № 12/1/2011 від 05.04.2011р. в порушення норм Податкового кодексу України, оскільки у зазначеного контрагента відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Визначено, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі за оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу ТОВ «Спецвогнезахист»до контрагентів не підтверджено. Зазначено, що вказаний договір, відповідно до ст. 203, ст. 125, ст. 228 ЦК України має ознаки фіктивності. Та згідно висновків акту перевірки встановлені порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 внаслідок чого ТОВ «Спецвогнезахист»занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 108883,23 грн.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки 15.09.2011р. заступником начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000362302/11883 яким ТОВ «Спецвогнезахист»збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 108883 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 1грн. на підставі п.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем були укладені договори підряду з ВАТ (ПАТ) «Завод напівпровідників»від 29.04.2009р. №136 предметом якого є проектування систем протипожежної автоматики; монтаж систем протипожежної автоматики; проектування та виконання робіт з вогнезахисної обробки металевих конструкцій деревини, кабельної продукції; технічне обслуговування установок протипожежної автоматики; проектування та монтаж систем протидимового захисту; монтаж протипожежних воріт, дверей, димових люків, вогнезахисного обладнання; монтаж, технічне обслуговування систем нагляду; та з ВАТ «Укрграфіт», від 26.01.2011р. №804/18714/27 предметом якого є монтаж та пусконаладці автоматичної пожежної сигналізації та повідомлення про пожежу.

Позивачем 05.04.2011р. укладений з ТОВ «Мертенс»договір субпідряду на виконання відповідних робіт (монтаж, демонтаж металевих конструкцій, електроосвітлення, прокладка кабелю тощо) на ПАТ «Завод напівпровідників», ВАТ «Укрграфіт».

На підтвердження виконання вказаного договору субпідряду позивачем надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011р., підписаними з ТОВ «Мертенс»; проектно-кошторисна документація, підписана з ПАТ «Завод напівпроводників»; податкові накладні, банківські виписки про оплату за договором субпідряду; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; довідки про вартість виконаних робіт за договорами підряду та субпідряду; акти прийомки виконаних робіт за договорами субпідряду та підряду.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, ТОВ «Спецвогнезахист» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Крім того позивач має ліцензію серії АВ №457390, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України з терміном дії до 02.11.2014 року, що також підтверджує можливість виконання робіт, передбачених договором підряду, укладеним з ПАТ «Завод напівпровідників».

Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Спецвогнезахист»розбіжності не виявлено.

Відповідно до п.200.1.-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Факт придбання позивачем послуг та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, ТОВ «Мертенс»знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова