Рішення № 28042494, 10.12.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2012 р. № 2-4357/12

суддя Солом'янського районного суду м. Києва при секретарі при прокуроріБобровник О. В. Волковій В.В. Гузир Д.В.розглянувши позовну заяву ПАТ «Родовідбанк»доОСОБА_4, ПП «Блокер»простягнення боргу за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року ПАТ «Родовідбанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ПП «Блокер»- про стягнення боргу за кредитним договором.

Представник позивача при зверненні до суду в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач ПП «Блокер»відмовляється належно виконувати укладений між ними кредитний договір, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.

Проте, враховуючи те, що між позивачем та відповідачами, як забезпечення зазначеного кредитного договору було укладено договір поруки та договір застави рухомого майна належного ПП «Блокер», позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів всю суму боргу в розмірі 14168973, 83 грн. та звернути стягнення на предмет застави вугілля марки ГСШ у кількості 15000 тон шляхом його продажу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк»було задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06. 12. 2011року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24. 11. 2010 року залишено без.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16. 05. 2012 року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06. 12. 2011року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи представником позивача було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких представник позивача просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ПП «Блокер»на користь ПАТ «Родовідбанк» 17 787 666,24 грн. у відшкодування заборгованості; в рахунок погашення заборгованості ПП «Блокер»за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, звернути стягнення на майно, яке належить на праві власності ПП «Блокер»і передане в заставу ПАТ «Родовідбанк», згідно з договором застави рухомого майна № 22.1/36-3.3-07 від 28.02.2007 року, шляхом продажу предмета застави, а саме вугілля марки ГСШ у кількості 15 000 тон, що знаходиться за адресою Луганська, обл. смт. Байрачки, вул. Шахтарська, 3; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні уточнену позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, подавши в судовому засіданні заперечення проти позову, які містяться в матеріалах справи.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності в один рік по нарахованій пені.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що договір поруки припинив свою дію з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК Кодексу України, а також те, що оскільки істотні умови визначені останньою додатковою догодою до кредитного договору не були внесені до договору поруки шляхом укладання додаткових угод відповідач не повинен відповідати за зобов'язаннями за кредитним договором, оскільки не брав на себе такого зобов'язання.

ПП «Блокер»в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки представника відповідача в судове засідання не повідомили, жодних заяв чи клопотань до суду не подавали.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними в матеріалах справи доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26. 02. 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено кредитний договір № 22.1/36-КЛВ-07 (а.с. 11-16).

Відповідно до вищезазначеного кредитного договору позивач надав ПП «Блокер»кредит в сумі 1700000 грн., а ПП «Блокер»в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 25. 02. 2008 року та сплатити кредитні відсотки в розмірі 22 % річних.

28. 02. 2007 р. між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, збільшено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 15000000 грн. (а.с. 17).

21. 02. 2008 р. між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, змінено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 10000000 грн., а з 25. 01. 2009 р. до 5000000 грн. та термін дії кредитного договору до 25.02.2009 року. (а.с. 18-19).

15. 05. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, змінено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 1000000 грн., процентну ставку за користування кредитом до 20 % річних (а.с. 20).

03. 06. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладена додаткову угоду № 4 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, змінено процентну ставку за користування кредитом до 19,5 % річних (а.с. 21).

30. 09. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, змінено процентну ставку за користування кредитом до 24,5 % річних (а.с. 22).

10. 10. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, визначено розмір кредиту у сумі 10000000 грн., встановлено, що вся заборгованість по кредитному договору має бути сплачена не пізніше 25. 02. 2009 року та визначено які пункти кредитного договору втратили чинність (а.с. 23).

23. 01. 2009 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 7 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, сторони погодили графік повернення кредиту на загальну суму в розмірі 10000000 грн. терміном з 30. 04. 2009 року по 20. 01. 2010 року та встановили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 28, 5 % річних, а також підвищену процентну ставку в разі невиконання умов договору в розмірі 30 % річних (а.с. 24-25).

28. 09. 2009 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»була укладена додаткова угода № 8 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, сторони погодили графік повернення кредиту на загальну суму в розмірі 10000000 грн. терміном з 30. 10. 2009 року по 20. 01. 2010 року, встановили строк погашення простроченої заборгованості за процентами нарахованими за період 26. 01. 2009 року 25. 08. 2009 року в сумі 1653236, 72 грн. до 30. 10. 2009 року, встановили строк погашення процентів, що будуть нараховані за період 26. 08. 2009 року 25. 09. 2009 року до 30. 10. 2009 року, погодили строк продовжити термін сплати простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 50000 грн. до 30. 10. 2009 року (а.с. 26).

Вбачається, що відповідач ПП «Блокер»кредитні зобов'язання належним чином не виконує, а саме, в зв'язку з порушенням строків погашення заборгованості по кредиту, утворилась значна заборгованість.

На підтвердження заборгованості ПП «Блокер»за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року позивачем було надано до суду розрахунок заборгованості з якого вбачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 08. 10. 2012 року становить 17 787 666,24 грн. (а.с. 64-72).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені проценти не є неустойкою (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Враховуючи викладене вбачається, що позивач правомірно нарахував суму 3% річних від суми простроченого кредиту у розмірі 866985, 40 грн., та суму 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту 244 423,07 грн., а також сума 3% річних від суми простроченої комісії по кредиту 4406,43 грн. які підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування сума інфляційних витрат від суми простроченого кредиту в розмірі 1438981,15 грн., та сума інфляційних витрат від суми прострочених процентів за кредитом в розмірі 407 458, 78 грн., а також сума інфляційних витрат від суми простроченої комісії по кредиту 7514, 45 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем було надано до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором та процентами та просив відмовити у задоволені вимог по стягненою пені оскільки банком не надано доказів несення банком збитків від неналежного виконання кредитного договору, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором пеня нарахована за один рік тому заява про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором та процентами є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо підтвердження позивачем завданих збитків, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

З огляду на наведене, вбачається, що позивачем було нарахова пеню за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання: пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 1528 047,01 грн., та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 429443,34 грн., за період однин рік.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання договірного зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено 21. 02. 2008 року договір поруки № 22.1/36-П-07 (а.с. 39-40).

Відповідно до п.п. 1.1. договору поруки, сторони погодили, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП «Блокер»за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року.

У зв'язку із укладанням додаткових угод до кредитного договору, відповідно до договору поруки також були внесені зміни.

17. 06. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки №22.1/36-П-07, відповідно до якої, сторони дійшли взаємної згоди п. 1.2. договору поруки № 22.1/36-П-07 викласти в наступній редакції: процентна ставку за користування кредитом встановлюється у розмірі 19,5 % річних. Розмір кредиту 10 000 000,00 грн., та встановлено строк повного погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25 лютого 2009 року (а.с. 41).

30. 09. 2008 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 2 до договору поруки №22.1/36-П-07, відповідно до якої, сторони дійшли взаємної згоди п. 1.2. договору поруки № 22.1/36-П-07 викласти в наступній редакції: процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 24,5 % річних. Розмір кредиту 10 000 000,00 грн. Встановлено строк повного погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25 лютого 2009 року (а.с. 42).

23. 01. 2009 року між ВАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 3 до договору поруки №22.1/36-П-07, відповідно до якої, сторони дійшли взаємної згоди п. 1.2. викласти в наступній редакції: розмір кредиту 10 000 000,00 грн., процентну ставку за користування кредитом встановлюється у розмірі 28, 5 % річних, а також підвищену процентну ставку в разі невиконання умов договору в розмірі 30 % річних (а.с. 43).

З огляду на наведене, вбачається, що позивач в межах договірних домовленостей з відповідачами просить суд стягнути солідарно з останніх на користь позивача всю суму заборгованості.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_4, з приводу того, що договір поруки припинив свою дію, в результаті зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності з посиланням на те, що за умовами додаткової угоди № 7 від 23 січня 2009 року до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року за яким ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»узгодили графік зниження кредитного ліміту починаючи з 30 квітня 2009 року, також ОСОБА_4 під час розгляду справи зазначав, що його жодним чином не було проінформовано про укладання між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер», додаткової угода № 8 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року яким змінено строки початку погашення зобов'язання.

Умови визначені додатковою угодою № 8 до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якої, сторони погодили строк погашення простроченої заборгованості за процентами нарахованими за період 26. 01. 2009 року 25. 08. 2009 року в сумі 1653236, 72 грн. до 30. 10. 2009 року, строк погашення процентів, що будуть нараховані за період 26. 08. 2009 року 25. 09. 2009 року до 30. 10. 2009 року, та строк продовжити термін сплати простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 50000 грн. до 30. 10. 2009 року, не є такими, що потребують за собою укладання відповідної додаткової угоди до договору поруки, оскільки зазначені умови не являються новими, а випливають із основного зобов'язання та загального правила виконання договірного зобов'язання, а саме, обов'язку своєчасно виконувати договірні зобов'язання.

Як вбачається з додаткової угоди № 3 від 23 січня 2009 року до договору поруки №22.1/36-П-07 від 21. 02. 2008 року, ОСОБА_4 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»повністю відтворили умови додаткової угоди № 7 від 23 січня 2009 року до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер», а саме: розмір кредиту 10 000 000,00 грн., процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28, 5 % річних, а також підвищену процентну ставку в разі невиконання умов договору в розмірі 30 % річних строк повного погашення заборгованості -не пізніше 20 січня 2010 року.

З тексту додаткової угоди №8 від 28. 09. 2009 року до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року вбачається, що сторони домовились лише про внесення уточнень до визначених кредитним договором періодів графіку зниження ліміту (повернення кредитних коштів).

Угода не передбачає подовження строку дії основного зобов'язання, що могло би збільшити період, за який нараховуються відсотки за користування кредитом. Вона також не передбачає підвищення відсоткової ставки за користування кредитом.

З огляду на наведене, посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що оскільки умови визначені останньою додатковою угодою до кредитного договору не були внесені до договору поруки шляхом укладання додаткової угоди, він не несе зобов'язання за договором поруки, являються безпідставними та надуманими.

Крім того ОСОБА_4 під час розгляду справи зазначав, що позивач не звернувся до нього з відповідною вимогою на протязі пів року з моменту настання основного зобов'язання.

Проте з таким твердженням суд не погоджується оскільки відповідно до додаткової угоди № 7 від 23 січня 2009 року до кредитного договору № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року сторони встановили строк повного погашення заборгованості не пізніше 20 січня 2010 року. Цей саме строк встановлений і у додатковій угоді № 3 від 23 січня 2009 року до договору поруки № 22.1/36-П-07 від 21. 02. 2008 року.

В матеріалах справи міститься вимога ПАТ «Родовід Банк»до ОСОБА_4 від 07. 06. 2010 року з розпискою про наручне отримання вимоги 07. 06. 2010 року для здійснення погашення заборгованості за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26. 02. 2007 року протягом 3-х робочих днів після одержання листа.

Проте вищезазначена вимога позивача залишилась без реагування.

Таким чином вбачається, ПАТ «Родовід Банк»дотримався вимоги законодавства та звернувся до ОСОБА_4 в шестимісячний термін з вимогою про погашення заборгованості.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання договірного зобов'язання за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 між ПП «Блокер», як заставодавцем, та позивачем, як заставодржателем, укладено договір застави № 2.1/36-3.3-07 рухомого майна від 28. 02. 2007 р., відповідно до якого сторони домовились про передачу у заставу майна оціненого вартістю 29930863, 04 грн., а саме: вугілля марки ГСШ вагою 75831, 92 тонни вартістю 23659559, 04 грн. та вугілля марки Т вагою 24120, 40 грн. вартістю 6271304 грн. (а.с. 27-33).

Відповідно до п.п. 3.1.1. договору застави № 2.1/36-3.3-07 рухомого майна від 28. 02. 2007 року, при порушенні заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.2.3. договору застави, заставодержатель набуває право на продаж предмета застави у разі незадоволення вимог Заставодержателя.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені у межах договірних домовленостей сторін у цій справі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Враховуючи зазначене суд вважає за доцільне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 258, 267, 526, 550, 589, 590, 591, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПП «Блокер»на користь ПАТ «Родовідбанк» 17 787 666,24 грн. у відшкодування заборгованості.

В рахунок погашення заборгованості ПП «Блокер»за кредитним договором № 22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, звернути стягнення на майно, яке належить на праві власності ПП «Блокер»і передане в заставу ПАТ «Родовідбанк», згідно з договором застави рухомого майна № 22.1/36-3.3-07 від 28.02.2007 року, шляхом продажу предмета застави, а саме вугілля марки ГСШ у кількості 15 000 тон, що знаходиться за адресою Луганська, обл. смт. Байрачки, вул. Шахтарська, 3.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПП «Блокер»на користь ПАТ «Родовідбанк»1700 грн. державного мита та 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: