Постанова № 2804200, 15.07.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" липня 2008 р. Справа № А18/261-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення

За участю представників:

Позивач - Макаров Ю.В.

Відповідач - Савенко І.В., Карпенко В.М., Козацький М.Ю.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі відповідач) про (з врахуванням уточнення позовних вимог) визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000912332 від 12.03.2008 року та № 0000962332 від 05.06.2008 року, що в розумінні ст. 105 КАС України передбачає їх скасування.

Позивач в ході розгляду спору підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позову зазначив, що ним не порушено вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки 180-денний термін виконання зовнішньоекономічного контракту погоджений в Міністерстві економіки України у встановленому законодавством порядку.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що про погодження продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом може свідчити виключно відповідний висновок центрального органу державної влади.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 26.02.2008 року по 29.02.2008 року Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(код 30467889) з питань взаємовідносин з турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»період з 27.09.2007 року по 13.02.2008 року, про що було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки від 03.03.2008р. № 268/220-30467889.

Як вбачається з акту перевірки, податкова визначила позивачу порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв’язку з чим було винесено оскаржуване рішення №0000912332 від 12.03.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій ( нарахування пені) в сумі 83228,05 грн.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД і прийняв рішення, що суперечить діючому законодавству України.

В ході розгляду спору позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просить визнати недійсним також рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000962332 від 05.06.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій з наступних підстав.

У грудні 2007 року та у березні 2008 року Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області проводилися невиїзні документальні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»з питань правових відносин з турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.», за результатами яких були складені акти від 03.12.2007року №2224/220/30467889 та від 03.03.2008 року №268/220-30467889 та застосовані штрафні санкції.

З 27.05.2008 року по 30.05.2008 року Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області була проведена виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»з питань правових відносин з турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»за період з 01.01.2007 року по 13.02.2008 року, за результатом якої був складений акт №752-22/30467889 від 30.05.2008 року та прийняте рішення № 0000962332 від 05.06.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 151 460,79 грн.

Згідно вказаного акту №752-22/30467889 від 30.05.2008 року Баришівська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області, переглянувши акти перевірки від 03.12.2007року №2224/220/30467889 та від 03.03.2008року №268/220-30467889 збільшила донараховані суми пені за порушення ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зазначених в актах перевірок від 03.12.2007року №2224/220/30467889 та від 03.03.2008року №268/220-30467889.

Отже, як вбачається із змісту акту перевірки №752-22/30467889 від 30.05.2008 року, її предметом були операції, які вже розглядалися при невиїзних документальних перевірках у грудні 2007 року та у березні 2008 року, за яких позивачу були нараховані штрафні санкції податковими рішеннями від 11.12.2007 року № 0000802332 та №0000912332 від 12.03.2008 року.

Позивач вважає, що Баришівська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області перевищила межі наданої їй законодавством України компетенції, оскільки для податкових органів не передбачена можливість здійснювати проведення виїзних документальних перевірок з перегляду раніше складених актів перевірок, а також раніше прийнятих податкових рішень.

Суд зазначає, що предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, при цьому дослідження і встановлення компетенції податкового органу не спростовує виявлених в ході перевірок порушень, тому не підлягає дослідженню в матеріалах даної справи.

Посилання позивача на недоліки в оформлення відповідного рішення про нарахування пені не спростовують висновків перевіряючих щодо порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Дослідивши викладені в позові обставини, судом встановлено, що 27.04.2005 року між ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(Покупець) та турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.»(Продавець) був укладений Контракт міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 на поставку обладнання, 01.08.2007 року була укладена Додаткова угода №15, відповідно до якої продавець частково виробляє, комплектує та постачає обладнання для пташників, а також запчастини до них.

Згідно пункту 1 Додаткової угоди №15 від 01.08.2007 року Продавець прийняв на себе зобов'язання частково виробити, укомплектувати та поставити на адресу ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»обладнання для пташників, а також запчастини до них, строк поставки якого не повинен перевищувати 50 календарних днів з моменту здійснення Покупцем 100% передплати.

14.11.2007 року сторонами Контракту була укладена Додаткова угода №15/1, відповідно до якої сторони домовились змінити порядок оплати, а саме передплату 100 % замінити на аванс в розмірі не менше ніж 30 % від суми вартості обладнання по Додатковій угоді №15 від 01.08.2007 року до Контракту міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 від 27.04.2005 р., а також збільшити термін поставки обладнання до 180 днів.

27.09.2007 року продавцю перераховано передплату у вигляді авансу в сумі 143 071, 74 Євро.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що граничний термін розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом настав 26.12.2007 року, однак відповідного обґрунтованого розрахунку не надав, а враховуючи, що термін поставки обладнання був продовжений до 180 днів 14.11.2007 року відповідно до Додаткової угоди №15/1, граничний термін припадає на 2008 рік, зокрема, 27.03.2008 року.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке діяло на дату укладення Додаткової угоди №15/1 від 14.11.2007 року передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно положень ст. 6 цього ж Закону, у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» звернулося до Міністерства економіки України з відповідними листами №1116 від 25.12.2007 року (вх. №12/68635-07 від 26.12.07), №23 від 16.01.2008 року (вх. № 12/3009-08 від 16.01.08) та № 31 від 21.01.2008 року, в яких ставилося питання щодо надання висновку про можливість продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, яка передбачає поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

08.02.2008 року за результатами розгляду відповідних звернень ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»про надання висновку щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 від 27.04.2005 року з урахуванням додаткових угод № 15 від 01.08.2007 року та № 15/1 від 14.112007 року, укладеного ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»з турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.», Міністерство економіки України своїм листом за №102-41/8 повідомило про те, що, оскільки передбачений термін поставки не перевищує 180 календарних днів, то зазначені зовнішньоекономічні операції не потребують висновку Мінекономіки щодо продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (копія долучена до матеріалів справи).

Зокрема, у своїй відповіді було зроблене посилання на те, що з 01 січня 2008 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», відповідно до яких строк відстрочення імпортних операцій збільшується до 180 календарних днів.

Це також підтверджується наданим Національним банком України роз'ясненням (лист НБУ №28-311/4677-13526 від 24.12.2007року), в якому зазначається, що на незавершені станом на 01.01.2008 року розрахунки за експортними та імпортними операціями повинні поширюватися норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який встановлює 180-денний термін розрахунків.

Крім того, позивач повідомив суду, що на його повторну вимогу 21.03.2008 року ним був отриманий від Міністерства економіки України Висновок №103, згідно якого контракт міжнародної купівлі-продажу № 05 DTUB134 від 27.04.2005 року з урахуванням додаткових угод № 15 від 01.08.2007 року та № 15/1 від 14.112007 року, укладеного ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»з турецькою фірмою «TAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S.», віднесено до договорів поставки складних технічних виробів, і відповідно, строки розрахунків за даною імпортною зовнішньоекономічною операцією продовжено до 23 червня 2008 року.

Щодо посилань відповідача, що у Висновку Міністерства економіки №103-102/2008 від 21.03.2008 року термін строків розрахунків за вищевказаним контрактом продовжено з 26.03.2008 року по 23.06.2008 року, а за період по якому нараховувалась пеня в акті перевірки з 27.12.2007 року по 13.02.2008 року термін строків розрахунків не продовжувався, суд зазначає, що 180-денний термін розрахунків за додатковою угодою припадає на 26.03.2008 року, що погоджено Міністерством економіки України у відповідних листах, у висновку ж розглядалось питання додаткового продовження терміну розрахунків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи, в т.ч. юридичної, має індивідуальний характер, тобто притягнення до відповідальності відбувається за наявності законодавчо передбачених підстав з врахуванням обставин правопорушення.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі –ГК України) адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, зокрема, за порушення суб’єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності, застосовуються за ініціативою уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Стаття 218 ГК України передбачає підставою господарсько-правової відповідальності вчинення правопорушення у сфері господарювання, зокрема, порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що ним вжито всіх, залежних від нього заходів, для недопущення господарського правопорушення. Тобто необхідною умовою відповідальності є вина позивача у недотриманні встановленого законодавством порядку продовження термінів виконання зовнішньоекономічного контракту, яка може виражатись у формі умислу чи необережності, що з врахуванням особливостей, передбачених Законом правил здійснення господарської діяльності, може виражатись в свідомому, навмисному ігноруванні вимог Закону, недбалому відношенні до встановлених обов’язків чи невжитті необхідних і можливих заходів для отримання висновку центрального органу виконавчої влади.

Судом встановлено, що позивач звертався за відповідним висновком до Міністерства економіки України, яке надало відповідь у формі листа, зазначивши про відсутність необхідності розгляду питання про продовження спірних термінів позивача, таким чином, позивач не отримав відповіді у формі висновку із-за незалежних від нього обставин, зокрема, відповідного рішення органу виконавчої влади, на який позивач не має засобів впливу чи примусу.

Оскільки, позивачем були вжиті всі, залежні від нього та передбачені Законом заходи для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6,80 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000912332 від 12.03.2008 року та №0000962332 від 05.06.2008 року

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» 6,80 (шість) грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.