Постанова № 2803687, 19.01.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" січня 2009 р.

Справа № 14/106

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 14/106

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Кіровський” (далі по тексту – ВАТ), с. Вільне Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача 1: Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – МДПІ), м. Кіровоград

до відповідача 2: Головного управління Державного казначейства в Кіровоградської області, м. Кіровоград

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії

Секретар судового засідання – Адаменко А.В.

Представники сторін:

від прокуратури - участі не брав;

від позивача - Єрьоменко В.П., довіреність № 428 від 02.12.08;

від відповідача І - Доган В.Й., довіреність № 16 від 01.12.08;

від відповідача І - Марченко В.М., довіреність № б/н від 27.03.07;

від відповідача ІІ - Кудаков Ю.В., довіреність № 14-19/2-38 від 09.01.09.

Подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської МДПІ №0000242300\0 від 07.03.2007 р., №0000252300\0 від 07.03.2007 р. та зобов'язати Кіровоградську МДПІ виконати невчинені дії згідно загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року щодо виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість” щодо своєчасного відшкодування податку на додану вартість та пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 р. №209\72 – надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість.

Подано доповнення до позовної заяви, за яким позивач просить суд зобов'язати Кіровоградську МДПІ виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року щодо виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість” щодо своєчасного відшкодування податку на додану вартість та пункту 4Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 р. №209\72 – надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість.

Аналізуючи норми Закону України “Про податок на додану вартість” позивач стверджує, що віднесення державною податковою інспекцією податкового кредиту по операції з придбання (отримання) послуг по реконструкції, будівництву основних фондів до спеціальної декларації №2, згідно якої податок на додану вартість сплачений при їх придбанні не відшкодовується, позбавляє платника податків - виробника сільськогосподарських товарів, встановленого Законом України “Про податок на додану вартість” права на отримання відшкодування, сплаченого при придбанні основних фондів

Заперечуючи позов Кіровоградська МДПІ стверджує, що перевірка ВАТ “Кіровський” та висновки, викладені в акті перевірки є вірними, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Кіровоградською МДПІ за участю спеціалістів ДПА у Кіровоградської області проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки №17\23-00\00852465 від 02.03.2007 р.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “Кіровський” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 4 333 334,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2006 року в розмірі 4 333 333,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2007 року на 406,00 грн.

Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 07.03.2007 р. №0000252300\0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 406,00 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних фінансових санкцій, а всього 576,00 грн. та №0000242300\0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 333 334,00 грн.

Не погодившись з даними рішеннями податкового органу, платник податку звернувся до суду.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги частково в силу наступного.

Перевіркою податкової служби встановлено, що на порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “Кіровський” відображено в складі податкового кредиту в загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року суму податку на додану вартість по операції з попередньої оплати робіт ТОВ “Капагор” по реконструкції об'єктів нерухомості (основних засобів ), які призначені для використання в основній сільськогосподарської діяльності підприємства та яка повинна відображатись в спеціальній (скороченій) податковій декларації з податку на додану вартість.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін з'ясовано, що між ВАТ “Кіровський” (Замовник) та ТОВ “Капагор" (Підрядник) укладено договір №61-06\06 від 28.11.2006 р. на реконструкцію об'єктів нерухомості, відповідно умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи згідно переліку та здати роботи в обумовлений сторонами термін згідно графіку, передбаченого в додатку №2 до договору.

Загальна сума договору відповідно до умов договору складалася з витрат Підрядника та вартості робіт, визначалася згідно кошторисних розрахунків.

Платіжним дорученням №357 від 22.12.2006 р. позивач здійснив оплату по даному договору на суму 26 000 000,00 грн. з призначенням платежу “оплата за будівельні роботи згідно договору №61-06\06 від 28.11.2006 р., в тому числі ПДВ 4 333 333,33 грн.”.

Перерахування коштів за вищезазначеним договором, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 4 333 333,33 грн., стало підставою для відображення позивачем податкового кредиту, якій відображено у загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року.

Перевіркою також встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем у ТОВ “Спецтехмаш-2” придбано автозапчастини на загальну суму 2 443,09 грн., в тому числі ПДВ 470,00 грн., вартість товару оплачена за платіжними дорученнями №847 від 22.01.2007 р., №820 від 16.01.2007 р., №815 від 16.01.2007 р.

Відповідач стверджує, що позивач безпідставно включив суму податкового кредиту до загальної декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 4 333 333,33 грн. по господарським операціям з ТОВ “Капагор” та за січень 2007 року в розмірі 407,18 грн. по господарської операції з ТОВ “Спецтехмаш-2”, оскільки суми ПДВ за господарськими операціями по придбанню товару (послуг), що використовуються в основній сільськогосподарської діяльності підприємства відображаються в спеціальній (скороченій) податковій декларації.

Кіровоградська МДПІ зазначає, що сільськогосподарські товаровиробники, які використовують загальний та спеціальний режим оподаткування, зобов'язані вести окремий податковий облік податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовуються різні режими обкладання податком на додану вартість, на підставі якого до податкового органу слід подавати дві декларації, а саме загальна декларація, по якої відображаються показники по розрахункам з бюджетом та скорочена декларація, по якої відображаються показники по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого пунктом 11.29 Закону України “Про податку на додану вартість”.

При цьому відповідач вважає, що сільськогосподарські товаровиробники, які використовують загальний та спеціальний режим оподаткування, залежно від використання матеріальних ресурсів, здійснюють розподіл податкового кредиту, передбачений пунктом 7.2.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як встановлено в судовому засіданні Кіровоградською МДПІ не заперечувалось право позивача на обсяг задекларованого податкового кредиту та підтверджено, що податок на додану вартість в розмірі 4 333 333,33 грн. дійсно згідно платіжного доручення №357 від 22.12.2006 р. сплачений на розрахунковий рахунок ТОВ “Капагор” в вартості оплати за будівельні роботи згідно договору №61-06\06 від 28.11.2006 р. Відповідач також не заперечив право позивача на податковий кредит в розмірі 407,18 грн., що сплачений в ціні товару ТОВ “Спецтехмаш-2” за платіжними дорученнями №847 від 22.01.2007 р., №820 від 16.01.2007 р., №815 від 16.01.2007 р.

Доказів неврахування ТОВ “Капагор”, ТОВ “Спецтехмаш-2” податкового зобов'язання перед бюджетом з вищезазначеними сумами при складанні податкової декларації з податку на додану вартість відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки робіт, послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця на розрахунковий рахунок платника податків або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що посвідчує факт виконання робіт (послуг).

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту наведених норм, оплата за будівельні роботи, в тому числі попередня оплата, та оплата за товар, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до преамбули Закону України “Про систему оподаткування” цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як вбачається зі змісту пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким зупинено дію пункту 7.7 статі 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. В іншому, норми Закону України “Про податок на додану вартість”, залишаються обов'язковими для сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, та підлягають застосуванню ними при здійсненні господарських операцій в обов'язковому порядку.

Зміст пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає його застосування при здійсненні операцій з придбання сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Посилання ж відповідача на порушення позивачем вимог наказу ДПА України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30.05.1997 р. №166 є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р. “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість (скорочену) з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Згідно пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213), зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 р. за №702\10982, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Дана норма у спеціальній податковій декларації не передбачає та не визначає формування податкового кредиту, а навпаки – відсилає до норм регулювання спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, а саме, в даному випадку, до пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Більш того, відповідно до пункту 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999 року, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому суми податкового кредиту за звітний період включаються до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату за будівельні роботи по договору №61-06\06 від 28.11.2006 р. за рахунок коштів на кредитному рахунку №260030100363 в ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” у м. Києві, без використання коштів, передбачених пунктом 11.29 Закону України “Про податок на додану вартість”, що підтверджено податковою службою в акті перевірки ВАТ “Кіровський”.

Факт перерахування позивачем коштів ТОВ “Капагор”, ТОВ “Спецтехмаш-2” за будівельні роботи та за товар, в тому числі податок на додану вартість підтверджено актом перевірки та документами, поданими до суду. Податковим органом не встановлено фактів проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію скасовано, угоди визнано судовими органами недійсними.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність висновків, викладених в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В той же час до матеріалів справи долучено лист ДПА України №12392\7\23-2017 від 19.06.2008 р., уточнений листом 12589\7\23-2017 від 20.06.2008 р., що адресовані ДПА у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до змісту яких ДПА України повідомляє про єдину позицію з регулювання питань щодо операцій з придбання сільськогосподарськими товаровиробниками основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Так, ДПА України повідомляє, що відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р., сільськогосподарські товаровиробники використовують окремі рахунки для зарахування сум податку на додану вартість, сплачуваних відповідно до цього Порядку.

Пунктом у Порядку визначено механізм здійснення розрахунків при складанні декларації з податку на додану вартість, орієнтований саме на реалізацію товарів (робіт, послуг) що повинні бути власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини.

Підконтрольним зазначеній постанові є питання цільового використання коштів, у разі їх перерахування сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, а саме для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Податковий кредит по таких операціях, як зазначила ДПА України, формується на підставі положень абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Разом з тим, будь-які рекомендації або обмеження щодо врахування у податковому кредиті таких декларацій сум податку на додану вартість, сплачених постачальником, у Порядку відсутні, оскільки жодних вказівок щодо правил відображення сум податкового кредиту при придбанні сільськогосподарським товаровиробником основних фондів Порядок не містить.

Таким чином, позиція ДПА України, доведена до відома податкових інспекцій на містах полягає в тому, що податковий кредит визначений за правилами, передбаченими підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” має відноситись до декларації з податку на додану вартість за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Крім того, листом ДПА України №2651\7\16-1121 від 23.02.1999 р. визначено, що спеціальною (окремою) податковою декларацією з ПДВ, є декларація до якої включаються операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, в тому числі і на давальницьких умовах, незалежно від виду розрахунків за таку продукцію та напрямку її реалізації (на митній території України чи на експорт) та операції з придбання товарів (робіт, послуг), які включаються до валових витрат виробництва також продукції, і відповідно до складу податкового кредиту по такій продукції.

ВАТ “Кіровський” в даному випадку здійснено передплату за будівництво основних засобів.

Відповідно до підпункту 5.3.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8,9 та підпунктом 7.9.4 статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення, поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Включивши суми ПДВ сплачені в зв'язку з будівництвом основних фондів, ВАТ “Кіровський” не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації з ПДВ, оскільки такі витрати не відносяться до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Під час розгляду справи представник Кіровоградської МДПІ даної позиції ДПА України відповідними доказами не спростував, та ніяким чином з посиланням на чинне законодавство не заперечив.

За таких обставин, господарський суд погоджується з позицією позивача та задовольняє позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської МДПІ №0000242300\0 від 07.03.2007 р., №0000252300\0 від 07.03.2007 р.

В той же час господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання Кіровоградської МДПІ надати висновок територіальному Державному казначейству на відшкодування податку на додану вартість.

Господарський суд вважає, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. В разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення. Тобто в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості, платник податку має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За таких обставин, керуючись статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства, господарський суд закриває провадження у справі у частині зобов'язання Кіровоградської МДПІ надати висновок територіальному Державному казначейству на відшкодування податку на додану вартість згідно загальних декларації з ПДВ ВАТ “Кіровський” за грудень 2006 р., січень 2007 р.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції №0000252300/0 від 07.03.2007 року про нарахування податкового зобов'язання в розмірі 576 грн. 00 коп., з яких: 406 грн. 00 коп. - основний платіж та 170 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції №0000242300/0 від 07.03.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4333334 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровський" (ідентифікаційний код 00852465, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 1,70 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя