Ухвала суду № 28031043, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2-а-10145/09/1570

Категорія: 8.2 Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шевчук О.А.

за участю секретаря судового засідання -Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси, Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року в справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одеси подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих вимог.

Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»також подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року, в якій просить змінити оскаржену постанову, визнавши недійсним податкове повідомлення рішення від 17 вересня 2009 року № 0000391530/0 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 6 800 грн.

Постановою від 20 липня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 17.07.2009 року № 0000411530/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 6084,00 грн., в тому числі 4056,00 грн. - основний платіж та 2028,00 грн. штрафні санкції та податкового повідомлення рішення від 17.07.2009 року № 0000401530/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 8851,50 грн., в тому числі 5901,00 грн. основний платіж та 2950,50 грн. штрафні санкції.

- визнав недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2009 року № 0000411530/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 6084,00 грн., в тому числі 4056,00 грн. - основний платіж та 2028,00 грн. штрафні санкції;

- визнав недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2009 року № 0000401530/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 8851,50 грн., в тому числі 5901,00 грн. основний платіж та 2950,50 грн. штрафні санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вимоги апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одеси обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вирішив не всі позовні вимоги.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що в період з 29 травня по 26 червня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі проведено планову виїзну перевірку ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року.

За результатами перевірки складений акт «Про результати планової виїзної перевірки державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року»№377/15-3/01188477/13 від 06 липня 2009р (т. 1 а.с. 14-36), в якому встановлені на думку перевіряючих осіб наступні порушення:

- по податку на прибуток: пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, абз.1 пп.5.3.3 п.5.3 ст. 5, пп.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 424 грн.;

- по податку на додану вартість: п.п.7.3.1 п.7.3; п.п.7.4.1 п.7.4 ; п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, ст. 7, п.п.4.5.1. п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги наказу ДПА України від 18.04.08 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 125 грн.;

- по податку з доходів фізичних осіб: пп. 3.1.1 п. 3.1., п. 3.4 ст. 3, п.п.4.2.1, п.п. "г", п.п. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.25 п.4.3 ст. 4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2. п.8.1. ст.8, п.п.9.12.2 п.9,12 ст.9, пп.16.3.2, 16.3.5 п.16.3. ст. 16, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок зі доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 658,63 грн.;

- по збору за забруднення навколишнього природного середовища: абз. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.1 ст. 39 Закону України «Про відходи»та абз. 1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»(, в результаті чого занижено збір з забруднення навколишнього природного середовища в періоді, що перевірявся, на загальну суму на 980,66 грн.;

- перевірка дотримання порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, дотримання норм з регулювання обігу готівки: п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого проведено розрахункову операцію без застосування РРО на загальну суму 1 360 грн. Відповідальність передбачена згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки №377/15-3/01188477/13 від 06 липня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2009р. №0000441530/0, №0000431530/0, №0000411530/0, №0000401530/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000391530/0.

Відмовляючи у задоволені вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 липня 2009р. №0000391530/0, суд першої інстанції встановив, що зазначене рішення прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі акту перевірки № 377/15-3/01188477/13 від 06 липня 2009 року, яким встановлено порушення позивачем п. 1. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким до позивача, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосований штраф у розмірі 6 800,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»проведено розрахункову операцію за готівку при продажу товару не власного виробництва через касу підприємства без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1 360,00 грн., що підтверджено прибутковим ордером від 26 червня 2008 р. №44 від ОСОБА_1 - за металобрухт, який утворився від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали або запасні частини.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»здійснило реалізацію промислового металобрухту за готівкові кошти, що прямо забороняється вимогами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про металобрухт»та здійснило продаж без застосування реєстратора розрахункових операцій, у зв'язку з чим відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», оскільки мораторій на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, встановлений цією постановою, не поширюється на планові перевірки за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.1., п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., абз. 1, пп.. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5, пп.. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009р. №0000401530/0 (т. 1 а.с. 41), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 12 424 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 796 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення №0000401530/0 оскаржується позивачем в частині основного платежу в сумі 7 238 грн. (5901грн., +812 грн. +525грн.) зі всієї суми основного платежу 12 424 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 796грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження (п. а, п. 1 розділу 3.1.2. акту на сторінці 9). Відповідач не довів, що позивач в порушення вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відніс до складу валових витрат вартість електроенергії, сплачену Фрунзенській РЕС, по приміщенню в с.м.т. Фрунзівка, по якому, на думку відповідача, позивачем не було доведено використання у власній господарській діяльності, оскільки відсутній договір оренди приміщення за вказаною адресою, а саме до валових витрат позивачем віднесено 23 602,03 грн. за період з 4 кварталу 2007 року по 1 квартал 2009 року включно.

Суд першої інстанції встановив, що у с.м.т. Фрунзівка, знаходиться об'єкт позивача Радіорелейна станція Фрунзівка (РРС - Фрунзівка), де, відповідно до балансу позивача, знаходяться основні засоби, що підтверджено довідкою з балансу (т. 1 а.с. 47), а також довідкою Фрунзівської селищної ради № 1645 від 25.03.2008 року (т. 1 а.с. 46) про те, що Фрунзівський телевізійний ретранслятор знаходиться на території Фрунзівського РЕМ за адресою: смт. Фрунзівка, вул. Котовського, 17.

Також суд першої інстанції встановив, що саме за допомогою цих засобів позивач, у відповідності до наявних ліцензій серії АВ №421929 (т. 1 а.с. 57) на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення на території міста Одеси та Одеської області та серії АВ №421930 (т. 1 а.с. 58) на технічне обслуговування і експлуатації мереж ефірного радіомовлення на території міста Одеси та Одеської області, які видані Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ) у відповідності до ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», та на підставі яких позивач внесений НКРЗ до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №303, в період з 01 жовтня 2007р. по 01 квітня2009р. здійснював забезпечення державним телебаченням - програмою УТ-1 та програмами УНТК «Інтер», «1+1», Одеської обласної державної телерадіокомпанії Фрунзівський район Одеської області - тобто здійснював свою господарську діяльність, визначення якої передбачено ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, спрямовану на надання телекомунікаційних послуг.

Суд першої інстанції встановив, що для забезпечення можливості надавати телекомунікаційні послуги у с.м.т. Фрунзівка позивачем укладений договір на поставку електричної енергії від 06 лютого 2008р. (т. 1 а.с. 42-44) з Котовськими електричними мережами, відповідно до умов якого позивач сплачував спожиту своїми передавачами електроенергію згідно рахунків виставлених на підставі показників лічильника у відповідності до умов договору, які відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання.

Суд першої інстанції встановив, що від господарської діяльності у с.м.т. Фрунзівка позивачем отриманий дохід, що підтверджено даними балансу, а саме дохід в наступному розмірі: 42 325,55 грн. - за 4 квартал 2007р.; 201 868,35 грн. - за 2008р.; 73 382,03 грн. - за 1 квартал 2009р.

Із зазначеного доходу сплачений податок на прибуток, податок на додану вартість та дивіденди до державного бюджету, що підтверджено копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року (т. 1 а.с. 159-194) та копіями декларацій з податку на прибуток підприємства з 2007 року по 2009 рік (т. 1 а.с. 195-220).

Також суд першої інстанції встановив, що здійснення господарської діяльності, спрямованої на надання телекомунікаційних послуг, позивачем у с.м.т. Фрунзівка підтверджена матеріалами справи: ліцензія на право користування каналами мовлення серії НР №0400 (т. 2 а.с 7), яка видана Національній телекомпанії України; ліцензія на мовлення серії НР №0520-м (т. 2 а.с. 9), яка видана Одеській обласній державній телерадіокомпанії; ліцензія на мовлення серії НР №0513-м (т. 2 а.с. 10), яка видана Одеській обласній державній телерадіокомпанії; ліцензія на мовлення серії НР №0183-м (т. 2 а.с. 12), яка видана акціонерному товариству закритого типу «Українська незалежна ТВ - Корпорація»(«Інтер»); ліцензія на мовлення серії НР №0028-м (т. 2 а.с. 14), яка видана Телерадіокомпанії «Студія 1+1»у формі товариства з обмеженою відповідальністю; договором №196-40 від 25.02.2009р. (т. 2 а.с. 16-19), Державним контрактом №195-40 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2009 рік від 25.02.2009р. (т. 2 а.с. 22-25), Державним контрактом №247-40 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2008 рік від 10.04.2008р. (т. 2 а.с. 28-31), договором №2/08/233-40 від 03.04.2008р. (т. 2 а.с. 34-37) - на підставі яких надавались телекомунікаційні послуги Національній телекомпанії Україні в тому числі і в с. м. т. Фрунзівка; контрактом на виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, на 2009 рік від 31.12.2008р. (т. 2 а.с. 40-42), договором №23/09 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2008р., договором №23/08 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2007р., контрактом на виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм ООДТРК, вироблених для державних потреб, на 2008 рік від 31.12.2007р. (т. 2 а.с. 45-47), на підставі яких надавались телекомунікаційні послуги Одеській обласній державній телерадіокомпанії в тому числі в с.м.т. Фрунзівка; договором №117/09/3-с/2009 про надання телекомунікаційних послуг від 18.12.2008р. (т. 2 а.с. 50-54), договором №117/08/4-с/2008 від 26.12.2007р. (т. 2 а.с. 56-60), на підставі яких надавались телекомунікаційні послуги акціонерному товариству закритого типу «Українська незалежна ТВ - корпорація»в тому числі в с. м. т. Фрунзівка; договором №4-209/14 від 12.12.2006р. (т. 2 а.с. 62-65), на підставі якого надавались телекомунікаційні послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» в тому числі в с. м. т. Фрунзівка; договором №4-208/18 від 25.12.2006р. (т. 2 а.с. 68-71), на підставі якого надавались телекомунікаційні послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»в тому числі і в с. м. т. Фрунзівка.

Суд першої інстанції встановив, що позивач в с.м.т. Фрунзівка здійснював свою господарську діяльність спрямовану на надання телекомунікаційних послуг, а позивач під час проведення перевірки надавав перевіряючим відповідні документи.

У зв'язку з невідповідністю даних в акті перевірки фактичним обставинам, які встановлені під час розгляду справи по суті, суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення - рішення від 17.07.2009р. №0000401530/0 в частині основного платежу в сумі 5 901 грн. зі всієї суми основного платежу 12 424 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 2 950,50 грн. (5901 х 50% = 2950,50) зі всієї суми штрафних (фінансових) санкцій 4 796 грн. є незаконним та повинно бути визнано недійсним.

Щодо неправомірності включення позивачем до складу валових витрат грошових коштів на загальну суму 3250 грн., суд першої інстанції встановив, що ДП «ООРТПЦ», включено до складу валових витрат вартість робіт у сумі 3 250 грн., в тому числі по ремонту ЛЕП на загальну суму 2 500 грн. без податку на додану вартість та роботу крана на загальну суму 750 грн. без податку на додану вартість по актам прийому - передачі робіт ВАТ «Шлях Ілліча», відповідно від 29.07.2008р. №00000001 та від 22.07.2008р. №00000001 без посилання на нормативні акти.

До валових витрат відповідні суми позивач відносив тільки на підставі актів прийому - передачі робіт ВАТ «Шлях Ілліча», на загальну суму 750 грн. без податку на додану вартість. Інші документи на проведення вказаних ремонтних робіт до перевірки надані не були.

Суд першої інстанції встановив, що у перелічених актах виконаних робіт, виписаних ВАТ «Шлях Ілліча»та наданих до перевірки, не вказані одиниця вимірювання, ціна одиниці господарської операції, обсяг проведених робіт та місце їх проведення.

Проведення ремонтних робіт ліній електромереж здійснюється організацією, яка має право на виконання цих робіт, та на підставі технічної документації для об'єктів реконструкції або модернізації до перевірки не надана технічна документація на лінії електромереж.

Суд першої інстанції встановив, що згідно бази даних ВАТ «Шлях Ілліча»здійснює діяльність у сфері: 01.11.0-вирощування зернових та технічних культур, 01.12.0 - овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (основний вид діяльності), 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби, 15.93.0 - виробництво виноградних вин, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, тобто в даному переліку видів діяльності відсутня діяльність - проведення ремонтних робіт.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не довів використання у власній господарській діяльності витрат на придбання ремонтних робіт, чим порушив вимоги п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та неправомірно включив до складу валових витрат їх вартість на загальну суму 3 250 грн., у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000401530/0 в частині основного платежу в сумі 812 грн. та відповідно штрафних санкцій, задоволенню не підлягають.

Щодо неправомірності включення до складу валових витрат грошових коштів на загальну суму 2101 грн., суд першої інстанції встановив, що ДП «ООРТПЦ», до складу валових витрат включив витрати не призначені для використання у власній господарській, а саме вартість ремонтних робіт з улаштування тротуару в смт. Любашівка по акту №1 за жовтень 2007р., виконаних ФГ «Зоря 2»(т. 1 49-50).

Суд першої інстанції встановив, що згідно акту №1 за жовтень 2007р. виконавець робіт - ФГ «Зоря 2», здійснює улаштування тротуару з використанням асфальтобетонної суміші в смт. Любашівка, тобто виконані роботи по благоустрою смт. Любашівка, а с. Салтанівка Любашівського району Одеської Області зазначена у акті у зв'язку з неякісними ксерокопіями документів, які використовувались при написанні акту.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що позивач не довів використання у власній господарській діяльності витрат на придбання ремонтних робіт з улаштування тротуару в смт. Любашівка по акту №1 за жовтень 2007р., виконаних ФГ «Зоря 2», чим порушив вимоги п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та неправомірно включив вартість робіт до складу валових витрат у 4 кварталі 2007р. у сумі 2101 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000401530/0 в частині основного платежу в сумі 525 грн. та відповідно штрафних санкцій, також не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.3.1. п. 7.3.; п.п. 7.4.1. п. 7.4.; п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.3. п.п. 7.2.6. п. 7.2., ст. 7, п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.07.2009р. №0000411530/0 (т. 1 а.с. 37), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 21 188 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 14 125 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7 063 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в частині основного платежу в сумі 10961 грн. (1086 грн. + 650 грн. + 904 грн. + 4056 грн. + 1139 грн. +3126 грн.) зі всієї суми основного платежу 14 125 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7063 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 904 грн., по придбаним товарам (роботам, послугам) які не призначені для використання в господарській діяльності підприємства, а саме: по ТОВ «Секрет-сервіс», придбання відеодомофону та комплектуючих до нього, що підтверджено податковими накладними від 21.03.2008р. №64 на загальну суму 2323 грн. (т. 1 а.с. 110), у т.ч. податку на додану вартість 367 грн., від 13. 02.2009р. №19 на загальну суму 3 223 грн., у т.ч. податку на додану вартість 537 грн. (т. 1 а.с 11), встановлених по адресам м. Одеса, Фонтанська дорога, 3, та м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.

Суд першої інстанції встановив, що послуги з охорони по вказаним адресам ДП «ООРТПЦ» надає ПО «Дельта». На балансі ДП «ООРТПЦ» перебувають виробничі та невиробничі фонди. За охорону невиробничих об'єктів суми податку на додану вартість до податкового кредиту підприємством не віднесені. Акти виконаних робіт на встановлення відеодомофонів ТОВ «Секрет-сервіс»до перевірки надані не були.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ДП «ООРТПЦ»не доведено використання у власній господарській діяльності витрат на придбання відеодомофонів та комплектуючих до них, чим порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000411530/0 в частині основного платежу в сумі 904 грн. зі всієї суми основного платежу 14 125 грн., та відповідно штрафних санкцій, задоволенню не підлягають.

Також суд першої інстанції встановив, що у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, по придбаним товарам (роботам, послугам), що як вже судом встановлено, не підтверджують їх призначення для використання в господарській діяльності підприємства, а саме:

1) по Фермерському господарству «Зоря-2»- здійснення операцій з передплати за влаштування тротуару з використанням асфальтобетонної суміші, відповідно податковим накладним: від 17.04.2007р. №116 на загальну суму 2 000 грн., у т.ч. податку на додану вартість 333 грн. включено до податкового кредиту у листопаді 2008р. (т. 1 а.с. 51); від 10.09.2007р. № 226 на загальну суму 2000 грн., у т.ч. податку на додану вартість 333 грн. - включено до податкового кредиту у листопаді 2008р. (т. 1 а.с. 52); від 15.11.2007р. № 225 на загальну суму 1 296 грн., у т.ч. податку на додану вартість 216 грн. - включено до податкового кредиту у грудні 2008р. (т. 1 а.с. 54); від 15.11.2007р. № 224 на загальну суму 1 225 грн., у т.ч. податку на додану вартість 204 грн., включено до податкового кредиту у грудні 2008р. (т. 1 а.с. 53), - всього сума ПДВ складає 1 086 грн.

2) по ВАТ «Шлях Ілліча»- здійснення операцій з установки та обслуговування ЛЕП, відповідно податковим накладним: від 22.07.2008р. № 00000000000238 на загальну суму 900 грн., у т.ч. податку на додану вартість 150 грн. - включено до податкового кредиту у серпні 2008р. (т. 1 а.с. 108); від 29.07.2008р. № 00000000000241 на загальну суму 3 000 грн., у т.ч. податку на додану вартість 500 грн. (т. 1 а.с. 109), включено до податкового кредиту у серпні 2008р., а всього сума ПДВ - 650 грн.

3) по МП «Тест»- придбання основних засобів, які не були використані в господарській діяльності відповідно податкової накладної від 03.03.2008р. №1 на загальну суму 6 836 грн., у т.ч. податку на додану вартість 1 139грн. (т. 1 а.с. 112), включено до податкового кредиту у березні 2008 р., всього сума ПДВ складає 1 139 грн.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «ООРТПЦ»до складу податкового кредиту включило суми податку на додану вартість, а саме по Фермерському господарству «Зоря-2»- сума ПДВ 1 086 грн., по ВАТ «Шлях Ілліча»- сума ПДВ 650 грн., по МП «Тест»- сума ПДВ 1 139 грн. по придбаним товарам (роботам, послугам), що не підтверджують їх призначення для використання в господарській діяльності підприємства, чим порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000411530/0 в частині основного платежу в сумі 2 875 грн. (1086 грн. + 650 грн. + 1139 грн.) зі всієї суми основного платежу 14 125 грн. та відповідно штрафних санкцій, задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції встановив, що позивач в порушення п.п. 7.2.1., п.п.7.2.3 п.п. 7.2.6 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включив суми ПДВ у розмірі 3 126 грн. відповідно податковій накладній, яка не відповідає порядку надання податкової накладної.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «ООРТПЦ»включило до складу валових витрат 18 755 грн. по податковій накладній від 21.08.08р. № 42/08 (т. 1 а.с. 114), у т.ч. податку на додану вартість 3 126 грн., виписаної АОЗТ ВО «Облпаливо», яка завірена печаткою, підприємства зареєстрованого в Жовтневому районі м .Одеси.

АОЗТ ВО «Облпаливо»зареєстроване як платник податку на додану вартість 19.08.1999р. в державній податковій інспекції Жовтневого району м. Одеси, яка в теперішній час не існує в зв'язку з об'єднанням Жовтневого, Центрального та Приморського районів м. Одеси.

З урахуванням листа Державної податкової адміністрації України «Щодо порядку використання печатки при оформленні податкових накладних»від 10.09.2007р. №17898/7/16-1517-13, наказу Міністерства внутрішній справ України від 11.01.1999р. №17 Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», до п. 2.6. Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993р. №643, суд першої інстанції встановив, що коли нові печатки і штампи виготовляються у зв'язку із заміною старих або з перейменуванням, орган внутрішніх справ на дозволі проставляє штамп «Печатки (штампи) можуть бути видані тільки після пред'явлення квитанції про здавання наявних». Старі печатки здаються на знищення в органи внутрішніх справ, які видають про це квитанцію.

Оскільки податкова накладна є звітним розрахунковим документом, суд першої інстанції встановив, що вона повинна засвідчуватись печаткою, яка використовується і для аналогічних документів (звітів, платіжних доручень тощо).

Оскільки позивач в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включив до складу податкового кредиту податкову накладну від 21.08.08р. № 42/08 на загальну суму 18 755 грн., у т.ч. податку на додану вартість 3 126 грн., яка виписана АОЗТ ВО «Облпаливо»та яка засвідчена неналежною печаткою, суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000411530/0 в частині основного платежу в сумі 3 126 грн., зі всієї суми основного платежу 14 125 грн., та відповідно штрафних санкцій, задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції встановив, що на думку перевіряючи, позивач в порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6. п. 7. 2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми ПДВ у розмірі 4 056 грн. відповідно податкових накладних по придбанню електроенергії, яка нібито не підлягає використанню у власній господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції встановив безпідставність таких тверджень відповідача оскільки судовим розглядом справи підтверджено, що позивач у с.м.т. Фрунзівка здійснює господарську діяльність спрямовану на надання телекомунікаційних послуг, що підтверджено матеріалами справи, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення №0000411530/0 від 17.07.2009 року в частині основного платежу в сумі 4 056 грн. зі всієї суми основного платежу 14 125 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 2 028 грн. (4056 х 50% = 2028) зі всієї суми штрафних санкцій 7063 грн., є незаконним та має бути визнано недійсним.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем абз. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.1 ст. 39 Закону України «Про відходи»від та абз. 1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009р. №0000441530/0 (т. 1 а.с. 39), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища»у загальній сумі 1 470,99 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 980,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490,33 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1., п. 3.4 ст. 3, п.п.4.2.1, п.п. "г", п.п. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.25 п.4.3 ст. 4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2. п.8.1. ст.8, п.п.9.12.2 п.9,12 ст.9, пп.16.3.2, 16.3.5 п.16.3. ст. 16, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.07.2009р. №0000431530/0 (т. 1 а.с. 40), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 7 975,89 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 2 658,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 317,26 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000441530/0 оскаржене в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 409,33 грн., а податкове повідомлення - рішення №0000431530/0 оскаржене в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 317,26 грн., 409,33 грн.

Суд першої інстанції встановив, що сам факт порушень позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1., п. 3.4 ст. 3, п.п.4.2.1, п.п. "г", п.п. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.25 п.4.3 ст. 4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1. 8.1.2. п.8.1. ст.8, п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, пп.16.3.2, 16.3.5 п.16.3. ст.16, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вимог абз. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.1 ст. 39 Закону України «Про відходи»та абз. 1 п. 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»від 01.03.1999р. №303 позивач в адміністративному позові не заперечує.

Суд першої інстанції встановив безпідставність посилання позивача на необхідність застосування до даних правовідносин вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»оскільки відповідно до абз. 1 п.п.1 п.1 зазначеної постанови мораторій на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання не поширюється на планові перевірки за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд першої інстанції встановив, що обмеження у проведенні планових перевірок встановлена постановою Кабінету Міністрів України, а будь-які зміни до Законів, які надають податковому органі право на проведення планових перевірок, Верховною Радою України внесені не були. Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні.

Суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000441530/0 в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 409,33 грн. та податкового повідомлення - рішення №0000431530/0 в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5317,26 грн. 409,33 грн. не можуть бути задоволені.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянтів, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 липня 2009 року №0000441530/0 та №0000431530/0, якими позивачу визначені податкові зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 1 470,99 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 980,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490,33 грн. та відповідно з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 7 975,89 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 2 658,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 317,26 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин не застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»оскільки, відповідно до абз. 1 п.п.1 п.1 зазначеної постанови, мораторій на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання не поширюється на планові перевірки за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 липня 2009р. №0000391530/0, яким встановлено порушення позивачем п. 1. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким на позивача згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»накладений штраф у розмірі 6 800,00 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач, без застосування РРО, здійснив розрахункову операцію з реалізації промислового металобрухту за готівкові кошти, що прямо заборонено ч. 3 ст. 6 Закону України «Про металобрухт», а тому відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції, відповідно до вимог п.1 ст. 3, п. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 15, п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Скасовуючи частково податкові повідомлення-рішення від 17.07.2009р. №0000401530/0 та від 17.07.2009р. №0000411530/0, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та закон, який регулює спірні правовідносини, з чим погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційних скарг стосовно податкових повідомлень-рішень від 17.07.2009р. №0000401530/0 та №0000411530/0 не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси, Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текс судового рішення складений 07 грудня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя О.А.Шевчук