Постанова № 28029673, 06.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2012 року № 2а-15385/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Бабич Г.Ю. за участю представників сторін:

від позивача: Кривинська Ю.В. (дов. від 05.12.2012р. №18-3/Д)

від відповідача: Жукова В.І. (дов. від 29.12.2011р. №7346/10/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень №0000222207, №0000212207, №0000232207 від 24.10.2012р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.12.2012 року в 14год. 32хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ««Рейдер ЛТД»(далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень №0000222207, №0000212207, №0000232207 від 24.10.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки будуються на припущеннях посадових осіб податкового органу та неправильному трактуванні чинного законодавства, не відображають фактичних обставин справи, а відтак спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості, при цьому посилався на достовірність відомостей, відображених у акті перевірки, оформленого за наслідками перевірки Позивача, в ході якої було виявлено порушення норм податкового законодавства України. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Відповідачем у період з 17.09.2012 р. по 25.09.2012 року (та з продовженням на 2 роб. дні, згідно наказу № 1398 від 24.09.2012 р.) проведено документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНТХІЛЛ»(код ЄДРПОУ 37331553) за період з 01.02.2012 року по 30.06.2012 року.

По закінченню документальної перевірки Відповідачем складено Акт № 442/22-7/21479610 від 02.10.2012 р., за яким визначено порушення Позивачем :

1. п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 626, 629. 655, 662, 656, 658. 664, 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215. ст.228. ч. 1 ст. 216 ЦК України, в результаті чого ТОВ «Рейдер ЛТД»занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 482 729,00 грн., в т.ч., за 1 квартал 12 р. на суму 203 438, 00 грн., за півріччя 12р.- 279 291 грн.;

2. п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст.228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, в результаті чого ТОВ «Рейдер ЛТД»занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 451 821, 00 грн., в т.ч., за березень 2012 р. на суму 193 750,00 грн. квітень 2012 р. на суму 9 270,00 грн., за травень 2012 р. на суму 248 801,00 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2012р.на суму 7 920.00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками Акту № 442/22-7/21479610 від 02.10.2012р., подав заперечення у відповідності до п. 6 Розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА 22.12.2010 № 984.

За результатами розгляду заперечення, висновки, зазначені в Акті перевірки Відповідачем залишено, без змін.

На підставі Акту перевірки №442/22-7/21479610 від 02.10.2012 p., Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0000222207 від 24.10.2012 року, яким для Позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 564 777,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 451 821.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 112 956,00 грн.; - № 0000212207 від 24.10.2012 року, яким для Позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 603 420,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 482 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 120 683,00 грн.; - № 0000232207 від 24.10.2012 року, яким визначається зменшення Позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий кредит на суму 451 821, 00 грн. (в т.ч. за березень 2012 р. на суд»193 750,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 9 270,00 грн., за травень 2012 р. на суму 248 801,00 грн. та за червень 2012 р. на суму 7 920,00 грн.) Позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних на відповідні суми і за відповідні періоди, при цьому наявність належно оформлених податкових накладних досліджено перевіряючим та не заперечується Акті.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася рані дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару (послуг) та сплату або обов'язок сплатити його продавцю (постачальнику послуг).

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з Акту перевірки, при перевірці Відповідачем не було встановлено неналежності оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутностітакої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником додатку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Актом перевірки підтверджується наявність у Позивача податкових накладних, отриманих від контрагента і Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб чи фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, в вітчизняному законодавстві діє принцип персональної відповідальності, згідно якого будь -який вид юридичної відповідальності може бути застосований лише до суб'єкта, яким допущено порушення закону.

Таким чином, якщо контрагент має недоліки документації, порушує норми чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до такого контрагента.

Крім цього, сам факт здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ЕНТХІЛЛ»підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, Актами виконаних робіт, видатковими накладними, банківськими виписками, які були подані під час проведення перевірки, проте не враховані Відповідачем при оформленні Акту перевірки.

Відповідно до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин Позивача з його контрагентом, оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок перевіряти у контрагента місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Так, в Акті податкової перевірки Відповідач прийшов до висновку про те, що для віднесення до податкового кредиту недостатньо наявності документів визначених Податковим кодексом України та фактично перекладено відповідальність за діяння контрагента - ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (відсутність останніх за місцезнаходженням, непідтвердженність документально зустрічними перевірками відомостей, які містяться в податкових накладних), що не допускається в силу норм чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту Акту, його доводи не містять правового підґрунтя та побудовані на підставі відомостей, викладених у Акті Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №400/23-60/37331553 від 06.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ентхілл».

Таким чином, в ході судового розгляду справи не підтверджено порушення Позивачем п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, відтак доводи, викладені у Акті перевірки не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000222207 від 24.10.2012 р. прийняте безпідставно.

Щодо зобов'язань з податку на прибуток та доводів Відповідача про порушення Позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України заниження податку на прибуток на суму 482 729,00 грн., то вони спростовуються матеріалами справи з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу для платника податку на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, Пп. 152.9.1 вищезазначеного пункту Кодексу передбачено, що звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним податкового періоду.

З урахуванням необхідності ведення обліку показників оподаткування податком на прибуток з наростаючим підсумком, суми податкових періодів не можуть бути доданими для отримання загальної суми заниження податку на прибуток. Тобто, сума за 1 квартал 2012 р. являється частиною суми за півріччя.

Крім того, доводи Відповідача про заниження Позивачем за перевіряючий період базуються лише на фактах не підтвердження зустрічними перевірками, відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю у контрагента виробничих приміщень та юридично необґрунтованими.

Таким чином, Позивачем не допущено порушень п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, відтак податкове повідомлення рішення №0000212207 від 24.10.2012 р. є протиправним.

Водночас щодо висновків податкового органу щодо визнання правочинів Позивача з контрагентом - ТОВ «Ентхілл»нікчемними є перевищенням повноважень податкового органу.

Так, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах. здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з ним слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Назначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону: наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства: укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

При цьому, згідно приписів цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за Статутом (положениям) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Таким чином, Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у Позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із меж заявленного позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, Суд прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень -рішень та наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи викладені Відповідачем у письмових запереченнях проти позову спростовані матеріалами справи та нормами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000222207 від 24.10.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 564 777,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 451 821.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 112 956,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000212207 від 24.10.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 603 420,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 482 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 120 683,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000232207 від 24.10.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»визначається зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920,00 грн.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур