Ухвала суду № 28029669, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року м. Київ К/9991/45681/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року

у справі № 2а-11967/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ Тауерс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ Тауерс»(надалі -позивач, ТОВ «Ю БІ СІ Тауерс») звернулось у вересні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі -ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000460700 від 23.08.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 217 089,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 гривня, а також податкового повідомлення-рішення № 0000470700 від 23.08.2011 року про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 19 789,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 гривня.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року у даній справі позов задоволено повністю з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважають, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ТОВ «Ю БІ СІ Тауерс»зареєстровано відповідно до свідоцтва серії А 01 № 084713 від 14.02.2008 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з 14.02.2008 року за № 93, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100103874 від 12.03.2008 року.

У період з 06.07.2011 року по 19.07.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ю БІ СІ Тауерс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, зща результатами якої складено акт № 1619/07-12/35702638 від 19.07.2011 року.

Згідно висновків даного акту встановлено порушення п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.221, п. 14.1.231, п. 14.1. ст. 14 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, а саме: завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму ПДВ 230 694,00 грн., що призвело до завищення відємного значення за лютий 2011 року на суму ПДВ 230 694,00 грн.; завищення податкового кредиту за березень 2001 року на суму ПДВ 224 386,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за березень 2011 року на суму ПДВ 197 300,00 грн., заниження позитивного значення за березень 2011 року на суму ПДВ 27 086,00 грн.; завищення податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ 87 095,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за квітень 2011 року на суму ПДВ 87 095,00 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за квітень 2011 року на суму ПДВ 217 089,00 грн.; заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 20 985,00 грн. по декларації за березень 2011 року; заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму 19 789,00 грн. по декларації за квітень 2011 року.

В акті перевірки № 1619/07-12/35702638 від 19.07.2011 року зазначено, що існують розбіжності за податкові періоди (лютий-квітень 2011 року), завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань у відносинах з контрагентами ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Олтрейд ЛТД Плюс», ТОВ «Укртекстиль», ТОВ «Українська пивна компанія Арматура». Відповідач зазначив, що факт не відображення в податкових деклараціях, недекларування об'єктом оподаткування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та безпідставність складання податкових накладних контрагентами в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями, які фактично не відбулися.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 року № 0000460700 та № 0000470700.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

ТОВ «Ю БІ СІ Тауерс»у перевіряємому періоді здійснювало господарські операції з контрагентами ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Олтрейд ЛТД Плюс», ТОВ «Укртекстиль», ТОВ «Українська пивна компанія Арматура».

Так, на підставі договору № 38 від 01.02.2011 року, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_4, останній здійснював поставку товару: кабель ШВВП. На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_4 видані податкові накладні: № 112 від 15.03.2011 року, сума ПДВ 3470,00 грн.; № 87 від 07.02.2011 року, сума ПДВ 3257,20 грн. (т. 1 а.с. 172, 174). Факт здійснення поставки по даній господарській операції підтверджується видатковими накладними № 051503 від 15.03.2011 року та № 110702 від 07.02.2011 року (т. 1 а.с. 171, 173). Оплата товару здійснена ТОВ «Ю БІ СІ Тауерс»у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2027 та № 1843 (т. 1 а.с. 236, 242).

На підставі договору № 78 від 14.07.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Олтрейд ЛТД Плюс», позивачем придбано трубки резинові К-flex , стрічка теплоізоляційна К-flex ST 50*3*15, полотно Mielterm FP 4. На виконання умов договору підприємству надані податкові накладні: № 150 від 18.04.2011 року, сума ПДВ 366,00 грн. (т. 1 а.с. 181); № 61 від 11.03.2011 року, сума ПДВ 1010,13 грн. (т. 1 а.с. 177); № 91 від 16.03.2011 року, сума ПДВ 45147,77 грн. (т. 1 а.с. 179).

На підставі усного договору позивачем придбано у ТОВ «Українська пивна компанія Арматура»пруток ДН 20 1.4301, лист нержавіючий 5,0х1000х2000 ALSI 304 1D, вугільник С-С вугільник С-С ДН-080. На виконання умов договору підприємству надані податкові накладні: № 3 від 01.03.2011 року, сума ПДВ 151 129,29 грн. (т. 1 а.с. 185); № 112 від 12.03.2011 року, сума ПДВ 16 434,00 грн. (т. 1 а.с. 187); № 2 від 01.04.2011 року, сума ПДВ 27 239,35 грн. (т. 1 а.с. 189).

На підставі договору № 77 від 01.07.2010 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Укртекстиль», останній здійснював поставку товару: засоби індивідуального захисту. Фактом здійснення поставки є видаткові накладні № 1533 від 09.03.2011 року, № 2334 від 31.03.2011 року (т. 1 а.с.195), № 2890 від 15.04.2011 року (т. 1 а.с.198). На виконання умов даного договору ТОВ «Укртекстиль» видані податкові накладні № 1261 від 09.03.2011 року, сума ПДВ 185,20 грн. (т. 1 а.с. 196), № 1903 від 31.03.2011 року, сума ПДВ 554,05 грн. (т. 1 а.с. 197), № 2391 від 15.04.2011 року, сума ПДВ 777,10 грн. (т. 1 а.с. 199). Оплата за поставлений товарі здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № № 2170, 2096, 1917, 1748, 1670.

Вищевикладені обставини, а також подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами списання ТМК у виробництві, лимитно-заборними картами, актами прийому-здачі виконаних робіт технічною документацією (т. 1 а.с. 200-233).

Згідно з приписами пп. 14.1.18 ст. 14, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з колегією суддів апеляційної інстанції, яка зазначила, що відповідачем не заперечується відповідність податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, законодавчо встановленим вимогам щодо оформлення, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, що у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Відомості про те, що контрагенти позивача були позбавлені статусу платника податку на додану вартість та, як на слідок, не мали права на видачу податкових накладних, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи відсутність на момент виникнення спірних правовідносин обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків податкового органу та реальності здійснюваних позивачем господарських операцій.

Також, колегія суддів касаційної інстанції, щодо посилань відповідача на наявність у позивача взаємовідносини у другій ланці постачання з підприємствами з ознаками сумнівності, погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили, що питання визначення підстав та умов формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків, в даному випадку позивача, й не може ставати у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (суб'єктів господарювання по ланцюгу).

Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не можуть мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року у справі № 2а-11967/11/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

С.Е. Острович