Постанова № 28029359, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
28.11.2012
Номер справи
2а-14716/12/2670
Номер документу
28029359
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2012 року 17:03 № 2а-14716/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Морозова О.О., відповідача - не з'явився., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0003842203, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 жовтня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(далі -ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0003842203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-14716/12/2670 призначено до судового розгляду на 28 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань не подавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(код за ЄДРПОУ 37100097) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 квітня 2010 року за № 10701020000039651. Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 31.

ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 квітня 2010 року за № 55599 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100282069 від 30 квітня 2010 року ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 371000926552).

До видів діяльності ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 347003 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 74.40.0 Рекламна діяльність, 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

В період з 08 червня 2012 року по 14 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(код ЄДРПОУ 37100097) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Бічсоккер Промоушен»(код за ЄДРПОУ 37210767) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено Акт № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 250 000 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 250 000 грн.

26 червня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 05 липня 2012 року № 4398/10/22-310, висновки, викладені в акті № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року залишено без змін.

09 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0003842203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 250 001,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 250 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 17 вересня 2012 року № 5797/10/12-114 та від 17 жовтня 2012 року № 3751/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає, що висновки акту перевірки про порушення правочином публічного порядку і про удаваний характер правочину зроблені з порушенням норм законодавства та є абсолютно безпідставними.

В своєму позові ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003842203 від 09 липня 2012 року.

Відповідач своїм правом на подання заперечень проти адміністративного позову, передбаченим частиною другою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пп. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 14 березня 2011 року між ВАТ «Укртелеком»(Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(Виконавець), з другої сторони, був укладений Договір № 803230-59-59 (далі -Договір № 803230-59-59).

По умовам Договору № 803230-59-59, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання Замовнику послуг, зазначених в п. 1.2, з розробки та реалізації рекламних кампаній телекомунікаційних послуг, які ВАТ «Укртелеком»надає споживачам, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги (п. 1.1 Договору № 803230-59-59).

29 квітня 2011 року між ВАТ «Укртелеком»та ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»було укладено Додаткову угоду № 4/88 до Договору № 803230-59-59 від 14 березня 2011 року, якою конкретизовано послуги з виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів, рекламні послуги та визначено вартість даних послуг.

Так, зокрема, у пп. 1.2 п. 1 Додаткової угоди № 4/88, Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення реклами послуг під торгівельною маркою «ОГО!», «ОГО! Мобільний»та телекомунікаційних послуг Укртелекому під час проведення фестивалю пляжного футболу у місті Києві протягом травня-серпня 2011 року.

У Додатку № 1 до Додаткової угоди № 4/88 до Договору № 803230-59-59 від 14 березня 2011 року було визначено Кошторис вартості послуг.

Підпунктом 3.3.1 п. 3.3 Договору № 803230-59-59 сторони визначили, що Виконавець (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») має право залучати до надання окремих послуг, пов'язаних з виконанням власних зобов'язань за Договором, інших осіб без попереднього погодження із Замовником.

Використовуючи зазначене право, ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(Замовник) 29 квітня 2011 року уклало з ТОВ «Бічсоккер Промоушен»(Виконавець) Договір № 1 (далі -Договір № 1).

По умовам Договору № 1 Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги для ВАТ «Укртелеком»(компанії-клієнту Замовника) під час підготовки та проведення спортивних змагань з пляжного футболу (п. 1.1 Договору № 1).

У розділах 1, 2 Договору № 1 визначено послуги, які повинен надати Виконавець (ТОВ «Бічсоккер Промоушен»).

29 квітня 2011 року між ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»та ТОВ «Бічсоккер Промоушен»був підписаний Додаток № 1 до Договору № 1, яким було визначено детальний перелік послуг, які будуть надаватись Виконавцем у м. Києві у період з травня по серпень 2011 року та визначено їх вартість, яка становить 2 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.

В пункті 4.2 Договору № 1 визначено, що вся сума буде перерахована Замовником (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») на розрахунковий рахунок Виконавця (ТОВ «Бічсоккер Промоушен») на підставі виставлених рахунків у наступному порядку:

- 1 500 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ (20%) 250 000,00 грн., буде сплачено до 15.05.2011 року;

- 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ (20%) 166 666,67 грн., буде сплачено до 15.06.2011 року.

В подальшому, Виконавцем (ТОВ «Бічсоккер Промоушен») було виставлено Замовнику (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») рахунок № 3 на попередню оплату рекламних послуг Укртелекому під час проведення фестивалю пляжного футболу.

16 травня 2011 року позивачем були перераховані відповідні кошти (попередня оплата) у розмірі 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 250 000,00 грн. згідно рахунку № 3 від 16.05.2011 року на розрахунковий рахунок Виконавця (ТОВ «Бічсоккер Промоушен»), що підтверджується відповідною банківською випискою з системи «Клієнт-Банк»та платіжним дорученням № 420 від 16.05.2011 року.

16 травня 2011 року ТОВ «Бічсоккер Промоушен»було виписано позивачу податкову накладну № 1 на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн.

14 вересня 2011 року між Замовником та Виконавцем був підписаний Акт наданих послуг № 1, що підтверджує факт виконання ТОВ «Бічсоккер Промоушен»своїх зобов'язань по наданню рекламних послуг перед позивачем.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по наданню рекламних послуг перед ПАТ «Укртелеком»підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 4 до Договору № 803230-59-59, від 31 жовтня 2011 року.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір № 1 від імені ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»підписаний директором Кириченко В.А., а від імені ТОВ «Бічсоккер Промоушен»- директором Харченком С.В.

Також, дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкової накладної, контрагент позивача за Договором № 1 був зареєстрований як платник податку, про що свідчать: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 376715, з якого вбачається, що ТОВ «Бічсоккер Промоушен»(код ЄДРПОУ 37210767) зареєстровано Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.07.2010 року, Довідка про взяття на облік платника податків, з якої вбачається що ТОВ «Бічсоккер Промоушен»взято на облік в органах державної податкової служби 13.07.2010 року за № 30931, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100293996, з якого вбачається, що ТОВ «Бічсоккер Промоушен»зареєстровано платником податку на додану вартість 20.07.2010 року (індивідуальний податковий номер 372107626583).

Отже, контрагент позивача, з моменту підписання Договору № 1 від 29.04.2011 року та до моменту підписання Акту наданих послуг № 1 від 14.09.2011 року, був наділений цивільною правосуб'єктністю.

Таким чином, дані в акті перевірки про те, що Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бічсоккер Промоушен»за № 100293996 від 20.07.2010 року анульоване 12.10.2011 року, що, на думку податкового органу, ставить під сумнів здійснення правочину правомочними органами, спростовуються вищезазначеним.

Зазначене вище дає суду підстави стверджувати, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманої від ТОВ «Бічсоккер Промоушен»податкової накладної, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таких вироків матеріали справи не містять.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Бічсоккер Промоушен»нікчемними в Акті документальної невиїзної перевірки № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року є висновки актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бічсоккер Промоушен»(код ЄДРПОУ 37210767) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року»від 09.11.2011 року № 12487/23-02/37210767, щодо незнаходження ТОВ «Бічсоккер Промоушен»за податковою адресою, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лайкс»(код ЄДРПОУ 34184902) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року»від 23.09.2011 року № 5811/23-522-34184902, щодо завищення ТОВ «Бічсоккер Промоушен»суми податкового кредиту на 210 000,00 грн., шляхом включення до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лайкс», яке в свою чергу не відобразило дану суму ПДВ в розмірі 210 000,00 грн. в сумі податкових зобов'язань за травень 2011 року.

Оцінивши вказані висновки податкових органів, які лягли в основу висновку відповідача в Акті документальної невиїзної перевірки № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року, суд зазначає, що відповідно до інформації, розміщеної на сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр»(http: // irc.gov.ua) запис про: «відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу», - по ТОВ «Бічсоккер Промоушен»було вчинено лише 07.10.2011 року.

Таким чином, на момент підписання Акту наданих послуг № 1 від 14.09.2011 року, такий запис по ТОВ «Бічсоккер Промоушен»був відсутній.

Крім того, позивач не здійснював жодних операцій з ТОВ «Лайкс», а тому порушення цим контрагентом податкового законодавства жодним чином не впливає на формування ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»податкового кредиту з ПДВ.

Також, спростуванням доводів відповідача, зроблених в Акті документальної невиїзної перевірки № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року, слугує наявний в матеріалах справи Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.11.2011 року № 1516/23-4/37100097 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(код ЄДРПОУ 37100097), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 23.04.2010 року по 30.06.2011 року», яким встановлено лише завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 9 926,00 грн. При цьому, порушень з боку ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»щодо визначення суми податкового кредиту за травень-червень 2011 року, не виявлено.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні звіту ТОВ «Бічсоккер Промоушен»про рекламну кампанію пляжний футбол 2011 року, зокрема, з даних ефірної довідки, вбачається, що замовником ефірного часу був контрагент позивача, а саме: ТОВ «Бічсоккер Промоушен».

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бічсоккер Промоушен»виконано свої зобов'язання по наданню рекламних послуг, що підтверджується підписаним між сторонами (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»та ТОВ «Бічсоккер Промоушен») Актом наданих послуг № 1 від 14 вересня 2011 року.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не зазначено.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач, як замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом (ТОВ «Бічсоккер Промоушен»), ні контрагентом по ланцюгу надання рекламних послуг (ТОВ «Лайкс»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»з його контрагентом ТОВ «Бічсоккер Промоушен»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0003842203, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 09 липня 2012 року № 0003842203.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.12.2012 р.

Попередній документ : 28029357
Наступний документ : 28029394