Постанова № 28029027, 10.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2012 року № 2а-13905/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»

до

про

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області

визнання неправомірними та скасування постанови про накладення

штрафних санкцій № 1 від 25.09.2012 р. та рішення № 01 та № 02 від

28.09.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій № 1 від 25.09.2012 р. та рішення № 01 та № 02 від 28.09.2012 р.

Позов обґрунтований тим, що постанова про накладення штрафних санкцій № 1 від 25.09.2012 р. та рішення № 01 та № 02 від 28.09.2012 р. не відповідають нормам чинного законодавства України, складені і винесені з перевищенням органом ринкового нагляду своїх повноважень та без урахування правової позиції Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна».

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 15 листопада 2012 року представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 15 листопада 2012 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, протокольною ухвалою від 15 листопада 2012 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області 11 вересня 2012 року було проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції (мийних засобів) у магазині непродовольчих товарів »ТОВ «ДЦ Україна»за адресою: м. Херсон, вул. Карла Маркса, 40/10.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зазначена перевірка проведена працівниками відповідача відповідно до Секторального плану державного ринкового нагляду на 2012 рік затвердженого головою Держспоживінспекції України 26 червня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 00000003 перевірки характеристик продукції від 11 вересня 2012 року (далі –Акт перевірки), Протокол №00000001 від 12 вересня 2012 року (далі –Протокол) та винесено постанову про накладення штрафних санкцій від 25 вересня 2012 року № 1 (далі – Постанова), а також рішення про вжиття обмежувальних заходів № 01 від 28 вересня 2012 року та № 02 від 28 вересня 2012 року (далі –Рішення № 01 та Рішення № 02), та встановлено порушення позивачем пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»та пунктів 8, 9, 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 717.

Постановою про накладення штрафних санкцій від 25 вересня 2012 року № 1 за порушення вимоги пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»на позивача накладено штраф у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 2 550 грн.

Рішеннями відповідача № 1 та № 2 від 11 жовтня 2012 року про внесення змін до рішення чи скасування рішення скасовано Рішення № 01 та Рішення № 02.

Не погоджуючись з Постановою, Рішенням № 01 та Рішенням № 02, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 № 1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 2 статті 26 вищезазначеного Закону результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Відповідно до Положення «Про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. № 206 територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі –Інспекції).

Підпунктом 4.1 зазначеного Положення встановлено, що Інспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»від 02.12.2010 року № 2735-VI (далі –Закон № 2735-VI).

Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного Закону його дія поширюється на відносини щодо здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті та здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

Якщо законами України та виданими відповідно до них технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення ринкового нагляду стосовно конкретних видів продукції, спрямовані на досягнення тих самих цілей, що й положення цього Закону, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів ринкового нагляду, що не охоплюються такими спеціальними вимогами (частина 2 статті 2 Закону).

Статтею 11 Закону № 2735-VІ визначені повноваження органів ринкового нагляду.

Так, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема, приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень та вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Таким чином, з аналізу наведеної правової норми вбачається, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за порушення вимог Закону № 2735-VІ є різними заходами ринкового нагляду.

Зазначене також підтверджується й тим, що обмежувальні (корегувальні) заходи щодо продукції, яка становить серйозний ризик або яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі якщо порушено вимоги щодо застосування та нанесення Національного знака відповідності, складання декларації про відповідність, надання технічної документації, передбачені статтями 28, 29 зазначеного Закону, у розділі IV «Вжиття заходів ринкового нагляду», а відповідальність суб’єктів господарювання за порушення цього Закону передбачена у розділі VІІ «Відповідальність».

Як вбачається зі змісту статей 28 та 29 Закону № 2735-VІ вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції є вчинення з боку суб’єкта господарювання дій щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами, та не звільняє останнього від відповідальності за вчинення виявленого порушення.

Відповідно до частини 1 статті 29 3акону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно частини 5 статті 30 Закону № 2735-VI тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження. Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Під час проведення заходів державного ринкового нагляду працівниками відповідача виявлено порушення з боку позивача вимог пункту 8, 9, 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717 (далі –Технічний регламент), обов’язковість дотримання якого встановлено також Законом № 2735-VI.

Так, відповідно до пункту 9 Технічного регламенту інформація про наявність у складі мийного засобу фосфатів, фосфонатів, аніонних, катіонних, амфотерних і неіоногенних поверхнево-активних речовин, вибілювачів на основі кисню і хлору, етилендіаминтетраоцтової кислоти та її солей, нитрилтриоцтової кислоти та її солей, фенолів і галогенізованих фенолів, парадіхлорбензолу, ароматичних, аліфатичних і галогенізованих вуглеводнів, мила, цеолітів, полікарбоксилатів, масова частка яких становить більш як 0,2 відсотка складу мийного засобу, зазначається у такому діапазоні масової частки: менш як 5 відсотків; від 5 до 15 відсотків; від 15 до 30 відсотків; понад 30 відсотків.

Пунктом 17 Технічного регламенту закріплено, що на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом наноситься національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності».

Відповідно до пункту 8 Технічного регламенту мийний засіб підлягає маркуванню шляхом нанесення на зовнішню поверхню пакування, етикетку напису чіткими літерами, що не змиваються протягом строку придатності такого засобу.

Посилання позивача на пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності», згідно з яким Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом, суд до уваги не приймає, оскільки саме Технічний регламент мийних засобів у даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини.

Отже, на мийні засоби, відповідно до Технічного регламенту, національний знак відповідності підлягає нанесенню на зовнішню поверхню пакування або етикетку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 Закону № 2735-VІ до розповсюджувача у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції застосовуються штрафні санкції у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за порушення, встановлені під час перевірки, а саме: на маркуванні мийного засобу (Гель для очищення туалету »plus»(spring power gel)) відсутній національний знак відповідності.

При цьому суд звертає увагу, що і у наданій позивачем товаросупровідній документації до мийного засобу (Гель для очищення туалету »plus»(spring power gel)) на документ, який містить національний знак відповідності, встановлено строк дії: з 20 липня 2012 року до 30 серпня 2012 року. При цьому перевірка проводилась 11 вересня 2012 року.

Також суд звертає увагу, що строк дії Декларації про відповідність мийного засобу вимогам Технічного регламенту, реєстраційний номер UA.TR.063.D0165.2-12, наданій позивачем, встановлено з 18 липня 2012 року до 31 грудня 2012 року, однак і на даній Декларації відсутній національний знак відповідності.

Крім того, судом встановлено, що Рішення № 01 та Рішення № 02 про вжиття обмежувальних заходів від 28 вересня 2012 року повністю відповідають типовій формі згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11 червня 2012 року № 690 «Про затвердження типових форм документів у сфері державного ринкового нагляду».

У зв’язку з повним виконанням позивачем приписів Рішення № 01 та Рішення № 02 від 28 вересня 2012 року, останні були скасовані відповідачем на підставі Рішення № 1 та Рішення № 2 від 11 жовтня 2012 року.

Інші доводи позивача не спростовують встановлені відповідачем під час перевірки порушення та не впливають на правомірність прийнятих відповідачем рішень.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко