Постанова № 28027706, 20.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року 11 год.50 хв. 2а-3574/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання –Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корм»

до Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ «Корм»звернулось до суду з позовом до Баришівської ОДПІ Київської області ДПС просить ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2012 р.) скасувати податкові повідомлення –рішення №0000562332 від 25.06.2012 р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 131290,09 грн. та №0000572332 від 25.06.2012 р. повністю.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Баришівською ОДПІ Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., результати якої оформлені Актом від 22.03.2012 р. №57/23/32445631 (далі –Акт перевірки).

За наслідками перевірки Баришівською ОДПІ Київської області винесено податкові повідомлення-рішення: №0000462332 від 10.04.2012 р.; №0000472332 від 10.04.2012 р.; №0000482332 від 10.04.2012 р.

Пояснює, що не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «Корм»звернулось із скаргою до ДПС у Київській області, рішенням якої від 25.06.2011 р. №3917/7/10-203/270-743 ДПС у Київській області скасувала:

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 р. №0000472332 щодо зменшення від’ємного значення суми ПДВ в частині застосованих 3 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000462332;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000462332;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000482332 в частині неврахування перевіркою витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами та заниження податку на прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами іншими, ніж цінні папери корпоративними правами.

Одночасно зобов’язано Баришівську ОДПІ за наслідками розгляду скарги винести нові податкові повідомлення-рішення згідно з чинним законодавством.

На виконання рішення про розгляд скарги, Баришівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0000562332 від 25.06.2012 р., №0000572332 від 25.06.2012 р.

ТОВ «Корм»вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного податкового законодавства, а тому просить їх скасувати.

У судових засіданнях представник позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - Баришівська ОДПІ Київської області ДПС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Баришівською ОДПІ Київської області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Корм»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12. 2011 р. Були виявлені порушення податкового законодавства.

За результатами даної перевірки складено Акт перевірки та прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Дані рішення оскаржувалися в адміністративному порядку.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Баришівської ОДПІ Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Корм»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. За результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994 р. №33/94-ВР підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 157280,00 грн. в т.ч по періодах: ІVкв. 2010 р. в сумі 157280,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 п.11.2 ст. 11, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.8 ст. 153 Податкового Кодексу України, п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 1744795,00 грн. в т.ч. по періодам: І кв. 2011 р. у сумі 390080,00 грн., II кв. 2011 р. у сумі 828407,00 грн., III кв. 2011 р. у сумі 526608,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 587756,00 грн в т.ч. по періодам: III кв. 2011 р. у сумі 132528,00 грн., IV кв. 2011 р. 455228,00 грн;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість, пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством завищенно від'ємне значення суми податку на додану вартість всього у сумі 47977,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 р. в сумі 1542,00 грн., лютий 2011 р. в сумі 1411,00 грн., березень 2011 р. в сумі 1411,00 грн., квітень 2011 р. в сумі 6078,00 грн., травень 2011 р. в сумі 10478,00 грн., червень 2011 р. в сумі 16519,00 грн., липень 2011 р. в сумі 1901,00 грн., жовтень 2011 р. в сумі 8637,00 грн.; заниженно суму податку на додану вартість всього у сумі 38246,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2010 р; в сумі 131,00 грн., липень 2011 р. в сумі 9258,00 грн., серпень 2011 р. в сумі 11159,00 грн., вересень 2011 р. в сумі 2522,00 грн., жовтень 2011 р. в сумі 7588,00 грн., листопад 2011 р. в сумі 7588,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000462332 від 10.04.2012 р., яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1744795,00 грн.; №0000472332 від 10.04.2012 р., яким позивачу зменшено суму від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17901,00 грн.; №0000482332 від 10.04.2012 р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 721763,54 грн. (в т.ч. 577410,83 грн. основний платіж та 144352,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «Корм»звернулось із скаргою до ДПС у Київській області, рішенням якої від 25.06.2011 р. №3917/7/10-203/270-743 Державна податкова служба у Київській області скасувала:

- податкове повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ від 10.04.2012 р. №0000472332 щодо зменшення від’ємного значення суми ПДВ в частині застосованих 3 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000462332;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000462332;

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2010 р. №0000482332 в частині неврахування перевіркою витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами та заниження податку на прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами іншими, ніж цінні папери корпоративними правами.

Одночасно зобов’язано Баришівську ОДПІ за наслідками розгляду скарги винести нові податкові повідомлення-рішення згідно з чинним законодавством.

На виконання вказаного рішення Баришівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення; №0000562332 від 25.06.2012 р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 174882,22 грн. (в т.ч. 174882,22 грн. основний платіж) та №0000572332 від 25.06.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додатну вартість у розмірі 17901,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000562332 від 25.06.2012 р.:

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України щодо включення до витрат послуги, що не пов'язані з виробництвом, чим завищено витрати на загальну суму 89500 грн. в II кв. 2011р.

У зв’язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 20585,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Корм»(Замовник) та ТОВ «Агрохімпостач-2003»(Виконавець) були укладені договори про надання послуг по монтажу лінії дроблення, що входить в комплекс комбікормового заводу, по монтажу перекриття галереї елеватора, та послуги по ремонту ангарів. Договори виконані в повному обсязі, як з боку Замовника, так і з. боку Виконавця, про що були складені Акти виконаних робіт. Витрати на вказані послуги віднесено до валових витрат, у відповідності до п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Однак, податковим органом безпідставно встановлено, що надані позивачу послуги не пов'язані з виробництвом та виключено з валових витрат 89500,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Корм»15.03.2011 р. було укладено договір оренди нежитлових та виробничих приміщень №15/03-11 НК, відповідно до якого Орендар - ТОВ «Корм»прийняв у строкове платне користування приміщення для використання в господарській діяльності, які і були тими об'єктами, по яких були надані послуги по ремонту. Крім того, у відповідності до п. 2.1.9 зазначеного вище Договору, Орендар зобов'язувався здійснювати поточний ремонт орендованих приміщень.

За таких обставин позивачем були правомірно включені витрати на ремонт орендованих приміщень до складу валових витрат.

Другою підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення,стало порушення позивачем вимог п.153.8 ст. 153 Податкового Кодексу України №2755-VІ, що виразилось в заниженні витрат на придбання акцій у сумі 2706880,00 грн., в тому числі у 3 кварталі 2011 р. в сумі 1506880,00 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 1 200000,00 грн.

У зв’язку з цим податковим органом донараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 43592,13 грн. Вказане порушення позивачем визнається.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Третьою підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем вимог пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що виразилось у включені до витрат відсотки за пред'явленими векселями, що не пов'язані з господарською діяльністю за III кв. 2011р. в сумі 481326,49 грн., у зв’язку з цим позивачу донараховано податкове зобов’язання у розмірі 110705,09 грн.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуг, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Векселем називається письмове боргове зобов'язання, видається позичальником, кредитору. Закон регламентує форму складання даного паперу та надає векселедержателю повне право вимагати з векселедавця вимагати сплати вказаній у документі суми після закінчення зазначеного в ньому строку. Вони можуть бути простими, перекладними, дисконтними, процентними і безпроцентними.

Простий вексель, по суті, є борговою розпискою. Він виписується боржником і містить зобов'язання, без жодних умов, сплатити кредитору у визначений термін певну суму. Переказний - це наказ векселедавця платнику сплатити ремітенту (третій особі) конкретну суму в конкретний термін у визначеному місці. Можливість нарахування відсотків за виданими векселями передбачено у статті 5 Уніфікованого закону: «У переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною». Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу (далі-валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із змісту зазначених норм, базою оподаткування за процентними векселями є договірна вартість проданих товарів, збільшена на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу таких векселів, тобто обов'язок по оплаті відсотків за процентними векселями міг виникнути у позивача лише по факту отримання товарів, на суму договірної вартості яких видано процентні векселі, тому право на податковий кредит за фактом оплати процентних векселів може виникнути лише за умови наявності та підтвердження права на податковий кредит на суму договірної вартості товарів.

Так, для цілей оподаткування під час відчуження векселя його першим векселедержателем такий вексель як різновид цінного паперу стає товаром відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому порядок оподаткування операції з продажу цього векселя визначається за правилами п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону. Відповідно до пп. 7.6.1 Закону про прибуток, підприємство має вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому від'ємний фінансовий результат (збиток) переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого самого виду майбутніх звітних періодів, а додатній фінансовий результат (прибуток) включається до валових доходів податкового звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.6.3 України «Про оподаткування прибутку підприємств», до «ціннопаперових»витрат відноситься сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Крім того, Статутом ТОВ «Корм»(Розділ 4) передбачено, що Товариство має право у встановленому порядку випускати (емітувати), набувати, обмінювати та відчужувати цінні папери в порядку, пердбаченому законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно включено до валових витрат підприємства відсотків за пред'явленими векселями на суму 481326,49 грн., а тому

податкове повідомлення-рішення №0000562332 від 25.06.2012 р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 131290,09 грн. є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000572332 від 25.06.2012 р.:

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме підприємством завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість всього у сумі 47977,00 грн. по операціях з ТОВ «Агрохімпостач-2003», оскільки на думку відповідача вказані операції є безтоварними.

Як було зазначено вище суд вражає, що операції між сторонами мали реальний характер.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Податкові накладні, виписані ТОВ Агрохімпостач-2003»оформлені згідно з вимогами, передбаченими ст.201 ПК України, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за №1401/18696 та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу, як такого (п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Як вбачається з матеріалів справи контрагент позивача - ТОВ «Агрохімпостач-2003»був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні на час підписання та виконання господарських Договорів.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Суд вважає, що в розумінні Податкового кодексу України існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку –покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів продавцю у сумі, зазначеній в податковій накладній.

Право платника ПДВ на податковий кредит визнається підтвердженим за умови встановлення:

- реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит;

- добросовісності дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті;

- реальності усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкового законодавства, вчинені контрагентом платника податку.

Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника ПДВ подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента.

Зокрема, у постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 2442 КАС України визначено, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»23.02.2006 р. №3477-IV, національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10 за позовом Закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, зазначено в постанові ВС України №13/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-42а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На думку Верховного Суду України, такий висновок касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, - постанова ВСУ №3/10 від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства “Балтимор” до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 47977,0 грн. по операціях з ТОВ «Агрохімпостач-2003»є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000572332 від 25.06.2012 р. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562332 від 25.06.2012 р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 131290,09 грн. Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572332 від 25.06.2012 р. Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 26 листопада 2012 р.