Постанова № 28027528, 31.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2012 р. 11:37 Справа №2а-5603/12/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді: Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Ходус Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч Транс Ойл"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача - Якубов Р.А.

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи: Позивач (ТОВ «Керч Транс Ойл») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим (Відповідач), №0000402203 від 18.05.2012 р. в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 29018,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про завишення від'ємного значення у зв'язку з необґрунтованими висновками про нікчемність правочинів укладених позивачем з БВП «Строитель-Пюс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2012 р. призначено по справі судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2012 р. було зупинено провадження по справі до отримання судом результатів експертизи.

Ухвалою 04.10.2012 р. поновлення провадження по справі та призначено судове засідання на 17.10.12 р. о 11:40.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки не повідомив, надав заперечення на позов у яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

За період з 20.04.2012 р. по 22.04.2012 р. ДПІ у м. Керчі АР Крим була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Керч Транс Ойл» (код ЄДРПОУ 32316174) з питань підтвердження показників податкової декларації з Податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2011 р. з урахуванням від'ємного значення сум ПДВ, яке виникло у минулих податкових періодах.

За результатами перевірки був складений акт від 03.05.2012 р. №249/22- 03/32316174 (далі Акт) (а.с. 7).

На підставі висновків Акту ДПІ у м. Керчі прийняла податкове повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 р. щодо визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 р. в сумі 41 786,16 грн.

За даними акту, визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ у сумі 41 786,16 грн. по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 р. здійснено ДПІ як наслідок порушень, а саме: завищення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 р. внаслідок включення до його складу сум податкового кредиту, що нарахований в грудні 2008 p., січні 2009 p., травні 2009 p., липні 2009 p., у загальній сумі 29 018,00 грн. по «сумнівних» операціях придбання підрядних робіт у БВП «Строитель-Плюс»; завищення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 р. внаслідок включення до його складу сум податкового кредиту, що нарахований в вересні 2007 p., грудні 2007 p., квітні 2008 p., жовтні 2008 p., у загальній сумі 11 925,00 грн. по операціях придбання товарів (послуг), використання яких у оподатковуваних операціях не встановлено; завищення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 р. внаслідок включення до його складу сум податкового кредиту, що нарахований у квітні 2010 р. у сумі 843,16 грн. по операціях придбання основних засобів, які використовуються в операціях, звільнених від оподаткування.

Зменшення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 р. в сумі 41 786,16 грн. позивач (ТОВ «Керч Транс Ойл») оскаржує лише частково в сумі 29 018,00 грн. щодо порушення, яке пов'язане з придбанням підрядних робіт у БВП «Строитель-Плюс».

В акті перевірки ДПІ вказує, що вказані операції з придбання підрядних робіт не мали реального характеру та були спрямовані на набуття податкової вигоди.

Позивач стверджує, що виконання вказаних підрядних робіт підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку, а відтак висновки ДПІ не обґрунтовані.

Вивчивши питання щодо правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради 17.02.2003 р., ідентифікаційний код юридичної особи 32316174.

Позивача взято на податковий облік 21.02.2003 р. за №47, у перевіряємому періоді був платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №003395090 від 12.10.04 р. Індивідуальний податковий номер платника Податку на додану вартість 323161701060.

ТОВ «Керч Транс Ойл» включило до рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2011 р. від'ємне значення з ПДВ в сумі 749 630,00 грн., що визначено за наступні податкові періоди (згідно додатку №2 до податкової декларації): 6380,00 грн. за вересень 2007 p.; 2181,00 грн. за грудень 2007 p.; 2191,00 грн. за квітень 2008 p.;1173,00 грн. за жовтень 2008 p.; 13719,00 грн. за грудень 2008 p.; 4047,00 грн. за січень 2009 p.; 7713,00 грн. за травень 2009 p.; 3539,00 грн. за липень 2009 p.; 708687,00 грн. за квітень 2010 р.

ДПІ вважає, що від'ємне значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації ТОВ «Керч Транс Ойл» з ПДВ за грудень 2011 р. завищено на 29 018,00 грн. у зв'язку з тим, що вказана частина від'ємного значення визначена платником з урахуванням податкового кредиту, який нарахований платником за грудень 2008 p., січень, травень та липень 2009 р. по «сумнівних» операціях придбання підрядних робіт у БВП «Строитель-Плюс», у т.ч.: 13719,00 грн. за грудень 2008 p.; 4047,00 грн. за січень 2009 p.; 7713,00 грн. за травень 2009 p.;. 3539,00 грн. за липень 2009 р.

Суд зазначає, що на підтвердження укладання договорів з БВП «Строитель-Плюс» та їх подальшого реального виконання позивачем надані: Договір №14/2140 на виконання підрядних робіт з ґрунтування ємкості від 04.12.2008 р. та договір №1/450 на виконання підрядних робіт з фарбування промислової проводки від 27.004.2009 р. (а.с. 50 -51, 64-65); акти виконаних робіт за квітень 2009 р. (а.с. 47,48), за січень 2009 р. (54-55) за травень 2009 р. (а.с.60-61), за липень 2009 р. (а.с. 68,69); довідки про вартість виконаних робіт за січень, квітень, травень та липень 2009 р. а.с. (49, 56, 62,); податкові накладні від 10.12.08 р. №6310, від 24.04.09 р. №1647, від 30.01.09р. №257, від 27.04.09 р. №1650, від 26.05.09 р. №2045, від 12.05.09 р. №1789 (а.с. 45, 46, 53, 57, 58); платіжні доручення (а.с. 178-190).

Судом встановлено, що на підставі реєстрів податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 p., січень, травень та липень 2009 р. встановлено, що до податкового кредиту за вказані податкові періоди ТОВ «Керч Транс Ойл» включило ПДВ в сумі 43 731,47 грн. (у т.ч. «спірні» 29 018,00 грн.), нарахований (сплачений) по операціях придбання у БВП «Строитель-Плюс» підрядних робіт вартістю 262 388,80 грн. з ПДВ, виконаних на об'єкті «Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території Керченського морського рибного порту».

З матеріалів справи вбачається, що «Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території Керченського морського рибного порту» є незавершеною капітальною інвестицією ТОВ «Керч Транс Ойл», що обліковується в бухгалтерському обліку ТОВ «Керч Транс Ойл» по Дебету рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Згідно наказу директора ТОВ «Керч Транс Ойл» від 31.07.08 р. №23-п вказаний об'єкт капітальних інвестицій планується використовувати для обслуговування операцій з перевалки імпортних нафтопродуктів.

Мета використання вказаного об'єкту капітальних інвестицій відповідає основній діяльності ТОВ «Керч Транс Ойл»:

Суд зазначає, що предметом діяльності позивача за Статутом є навантаження-розвантаження, перевалка, збереження всіх видів вантажів (п.3.2. Статуту а.с.33).

Основними економічними видами діяльності згідно даних довідки з ЄДРПОУ №05.3-06-01/1813 (а.с..29) є: функціонування водної транспортної інфраструктури; транспортне оброблення вантажів; складування; Оптова торгівля паливом.

Матеріали справи свідчать, що для розміщення вказаного «складу нафтопродуктів та баластних вод» ТОВ «Керч Транс Ойл» за рахунок землекористування Керченського морського рибного порту отримана в оренду земельна ділянка площею 1,1453 га. за адресою: м. Керч, вул. Свердлова, 49, на підставі договору оренди від 23.04.2004 р. з подальшим укладенням нового договору оренди на 49 років строку оренди згідно рішення 4 сесії 6 скликання Керченської міської ради від 04.02.2011 р.

З матеріалів справи вбачається що виконання підрядних робіт на об'єкті «Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території КМРП» здійснювалось БВП «Строитель-Плюс» на підставі відповідних підрядних договорів, укладених між ТОВ «Керч Транс Ойл» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) (а.с. 50 -51, 64-65).

Факт виконання БВП «Строитель-Плюс» за період грудень 2008 - липень 2009 р. підрядних робіт вартістю 262 388,80 грн. з ПДВ по об'єкту «Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території КМРП» підтверджується первинними документами - актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в (а.с. 47,48, 54-55, 60-61, 68,69).

Як свідчать матеріали справи, в бухгалтерському обліку ТОВ «Керч Транс Ойл» вартість вказаних підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. відображена за кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом рахунків: «Капітальні інвестиції» в сумі 218 657,33 грн.; 641 «Розрахунки з бюджетом» в сумі 43 731,47 грн. (податковий кредит) (а.с. 191,192, 195,196).

Факт оплати ТОВ «Керч Транс Ойл» підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку (а.с. 178-191).

В бухгалтерському обліку ТОВ «Керч Транс Ойл» оплата вказаних підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. на користь БВП «Строитель-Плюс» відображена за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

«Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням здійснення господарських операцій є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Судом встановлено, що первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції між ТОВ "Керч Транс Ойл" та БВП «Строитель-Плюс», отже укладені між Позивачем і БВП «Строитель-Плюс» угоди щодо виконання будівельних робіт були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.

За датою отримання оплати (10.12.08 р., 24.09.09 р., 27.04.09 р., 226.05.09 р., 12.05.09 р., 09.07.09 р.) від ТОВ «Керч Транс Ойл» (замовник) в грудні 2008-липні 2009 р. підрядником (БВП «Строитель-Плюс») складені податкові накладні на суму ПДВ 43 731,47 грн. (а.с. 45, 46, 53, 57, 58).

Замовник (ТОВ «Керч Транс Ойл») отримав вказані податкові накладні на суму ПДВ 43 731,47 грн. та відобразив їх у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру Податкових накладних (а.с. 150-163).

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У періодах, на підставі яких позивачем було сформовано спірну суму від'ємного значення перевірявся був чинним Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, в силу норм ПК України та Закону України "Про податок на додану вартість", є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства, податкові накладні на суму ПДВ 43731,47 грн. відповідають вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7. Закону №168.

Відтак, нарахування податкового кредиту з ПДВ в сумі 43731,47 грн. по вказаних операціях придбання підрядних робіт у БВП «Строитель-Плюс» за період грудень 2008 - липень 2009 р. здійснено ТОВ «Керч Транс Ойл» у відповідності до положень Закону №168.

Відповідно, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права ТОВ «Керч Транс Ойл» на формування від'ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 29018,00 грн.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про ПДВ», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Щодо викладених в акті перевірки обставин, на підставі яких відповідач зробив висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може ути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що БВП «Строитель-Плюс» на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю у зв'язку з чим суд робить висновок, що підрядник БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ №31263808) мав право на складання податкових накладних у грудні 2008 р. - липні 2009 р. відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону №168, так як за даними офіційного сайту ДПС України був зареєстрованим платником ПДВ на момент складання податкових накладних.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Суд зазначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між Позивачем та БВП «Строитель-Плюс».

Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

На підставі вищенаведеного у суду відсутні підстави для неприйняття первинних документів, зокрема договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, тощо, як належних доказів по справі.

Судом встановлено, що податковий кредит в сумі 43 731,47 грн. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, нарахований у зв'язку із спорудженням та обслуговуванням незавершених капітальних інвестицій (1-2 черга будівництва складу нафтопродуктів та баластних вод на території КМРП), які плануються до використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, а саме з метою надання послуг перевалки імпортованих нафтопродуктів. перевірки Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №249/22-03/32316174 від 03.05.2012 року щодо завищення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 p., який сформований з сум податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2008 p., січень, травень, липень 2009 p., на загальну суму 29 018,00 грн., таким чином документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Керч Транс Ойл» у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №249/22-03/32316174 від 03.05.2012 року щодо завищення від'ємного значення з ПДВ по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 p., який сформований з сум податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2008 p., січень, травень, липень 2009 p., на загальну суму 29 018,00 грн.

Правомірність формування позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №98/12 від 17.09.12 р. (а.с. 78-98).

Отже, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд визнає протиправними висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами Позивача.

З огляду на вищевикладене, висновки акту перевірки від 03.05.2012 р. №249/22- 03/32316174 є протиправними, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 р., в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 29018,00 грн. є в цій частині протиправним та підлягає частковому скасуванню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 31.10.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 05.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч Транс Ойл» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000402203 від 18.05.2012 р. в частині зменшення суми від'ємного значення з Податку на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 29 018,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керч Транс Ойл»" шляхом їх безспірного списання з рахунку на утримання Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби 290,18 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.