Постанова № 28027458, 14.11.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/937/12

Рядок статзвітності № 5.2.2

Код 14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.,

при секретарі судового засідання Химинець В.В..,

за участю сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс"- представник Балог В.Ю. (довіреність від 10 жовтня 2012 року № 240, а.с. 242),

відповідача: Чопської митниці Державної митної служби України -представник Пензов С.В.( довіреність від 28.12.2011 року № 1\1-19.42/8873- 10, а.с. 246),

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державної казначейської служби в Закарпатській області - представник Грибанич Т.В. ( довіреність від 06.09.2012 року, а.с. 232),

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Різаєв А.В. ( посвідчення № 072466 видане 23.12.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс"до Чопської митниці, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Різаєва А.В., про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 14 листопада 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 листопада 2012 року.

29 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів №305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305000006/1/00235 від 17.11.2011 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями суму податку на додану вартість у розмірі 643260 гривень 31 копійок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позовній заяві, зазначивши наступне. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс", Україна (надалі Покупець) та фірмою Rosarno Rocco, Італія 06.10.2009 року був укладений Контракт № 03/имп. щодо поставок цитрусових та інших фруктів (надалі Товари) на загальну суму 1000000 (один мільйон ) Евро. У відповідності до цього Контракту, Продавець протягом періоду з 12.11.2011р. по 19.01.2012 року здійснював продаж, а Покупець купував цитрусові, зокрема мандарини, сорт "клементини", столові, врожай 2011 року, країна походження Італія, виробник Rosarno Rocco. Поставки товару здійснювалися на умовах FСА - ІТ Rоsагnо (Італія). У зв'язку із цим Покупець повинен був декларувати митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України та подавав відомості, необхідні для її підтвердження. Так, 17.11.2011 року Покупець, з метою митного оформлення товарів, подав до митного органу митну декларацію за № 305000015/2011/019392 та інші підтверджуючі вартість товару документи. Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено, а декларанту було запропоновано надати, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач, не провівши жодних консультацій з Позивачем щодо можливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, виніс рішення про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011р., яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 198654,04 грн. з розрахунку 1,26 дол. США за одиницю товару, тоді як декларантом була заявлена вартість одиниці товару з розрахунку 0,94 дол. США згідно підтверджуючих вартість товару документів. Вважають прийняте Чопською митницею рішення від 17.11.2011 року за 6 резервним методом та картку відмови у прийнятті митної декларації необґрунтованими, виходячи з того,що ст. ст.. 266, 267 МКУ.

Таким чином, позивачем, в результаті визначення митним органом згідно рішення про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011р., яке стало підставою для подальшого декларування декларантом митної вартості згідно ВМД № 305000015/2011/019466 від 18.11.2011р., ВМД №305000015/2011/019543 від 18.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/019850 від 23.11.2011р. ВМД №305000015/2011/019852 від 23.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/020258 від 29.11.2011р. ВМД №305000015/2011/020304 від 30.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/020392 від 01.12.2011р. ВМД №305000015/2011/020461 від 02.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020763 від 06.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020765 від 06.12.2011р. ВМД №305000015/2011/020766 від 06.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020883 від 08.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021160 від 12.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021161 від 12.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021224 від 13.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021225 від 13.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021234 від 13.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021235 від 13.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021324 від 14.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021326 від 14.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021359 від 15.12.2011 року .ВМД № 305000015/2011/021388 від 15.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/021552 ВМД № 305000015/2011/021668 від 20.12.2011р., ВМД № 305000015/201 20.12.2011р., ВМД №305000015/2011/021964 від 24.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022019 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022020 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022023 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022045 від 27.12.2011р., ВМД №305000015/2011/022047 від 27.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022110 від 28.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022115 від 28.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022143 від 29.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022145 від 29.12.2011р., ВМД №305000015/2012/000049 від 04.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000359 від 12.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000424 від 13.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000476 від 13.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000665 від 18.01.2012р., ВМД №305000015/2012/000672 від 18.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000208 від 24.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000246 від 25.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000555 від 31.01.2012р., суттєво переплачено податку на додану вартість до бюджету, що завдало значних збитків Позивачу. Така розбіжність у сплаті податків становить 643260, 31 коп.

В судовому засіданні позивач уточнив розмір надмірно сплачених коштів по ВМД за період з 17.11.2011 року по 30.01.2012 року на загальну суму 629 167, 09 грн (а.с. 69-70 том ІІ). Позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі та просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача Пензов С. В. під час судового розгляду заперечив позовні вимоги та уточнені вимоги з мотивів, що викладені у письмових запереченнях. Просив відмовити в задоволенні такого в повному обсязі, надав суду додаткові письмові пояснення де зазначив, що митну вартість по вказаним деклараціям позивач визначив сам та задекларував, а тому вважає що порушень норм п.4 та п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон ним не допущено. Крім того, вказав, що у відповідності до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" позивача було зобов'язано представити ряд документів, які останнім подано не було.

Ухвалою суду від 27 квітня 2012 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Різаєва А.В..

Ухвалою суду від 06 вересня 2012 року було залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - Державну казначейську службу України в Закарпатській області.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання неправомірними рішень в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав таке рішення.

Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади в

галузі митної справи, тому у відповідності з ч.2 ст.19 Конституції України органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до ст.4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 338172 ТОВ «Голден Фрутс»зареєстроване Свалявською РДА 22.07.2004 року за адресою: 89300, Закарпатська область, місто Свалява, вул. Робітнича, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32076238 ( а.с. 10)

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/1095/2 від 17.11.2011 року.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс", Україна та фірмою Rosarno Rocco, Італія 06.10.2009 року був укладений Контракт № 03/имп. щодо поставок цитрусових та інших фруктів (надалі Товари) на загальну суму 1000000 (один мільйон ) Евро. 17 листопада 2011 року позивач з метою митного оформлення товарів, подав до митного органу митну декларацію за № 305000015/2011/019392 та інші підтверджуючі вартість товару документи на товар «продукти рослинного походження «клементини»врожаю 2011 року, вирощені в Італії, столові, для споживання людиною»за рівнем митної вартості 0, 94 $/кг. Згідно п. 4 даного контракту, ціна контракту 1000000 Євро. Пунктом 1.1 даного контракту передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

Однак митним органом в оформленні відмовлено та запропоновано надати додаткові документи.

Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості. Згідно з приписами ст. 261 Митного кодексу, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Відповідно до вимог норм ст. 266 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

При цьому основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому митний орган керувався згідно розділу 33 оскаржуваного рішення Митним кодексом,ст. ст. 249, 259-275 Закону України № 3269-IV від 22.12.2005 року, Постановою КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»№ 1766, Постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 року, Наказом ДМСУ від 24.06.2009 року № 602.

Згідно оскаржуваного рішення - метод 1 не застосовувався у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації, яка відрізняється від митної вартості, заявленої декларантом. Метод 2 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару. Метод 3 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості аналогічного (подібного товару). Метод 4 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості на основі віднімання вартості. Метод 5 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості на основі додавання вартості. Використано 6 метод у зв'язку з наявною у митного органу цінової інформації Державної митної служби України. З метою запобігання псування товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до вказаної статті Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 11 Порядку Постанови КМУ 20.11.2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов»язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Як встановлено в судовому засіданні та як слідує із запиту, сформованого у відповідності до вищевказаного порядку п. 11 та п. 6 Наказу ДМСУ № 602 для підтвердження рівня митної вартості товару, відповідач просить надати додаткові документи та зазначає їх перелік: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс -лист виробника товару; калькуляція з фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними установами; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньо -торгівельних та біржових організацій про вартість товарів; інші документи за власним бажанням декларантам на підтвердження заявленої в декларації митної вартості товарів, (а.с. 136)). Даний запит підписаний старшим інспектором ВКМВ та КТ Різаєв А.В.

17.11.2011 року о 15:46 керівником ТОВ «Голден Фрутс»отримано вказаний запит та ним власноручно зазначено на такому, що надаватись додаткові документи не будуть. У зв'язку з цим, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/1095/2 від 17.11.2011 року за шостим методом, сума визначення митної вартості за кг встановлена 1,26 доларів/кг.

Згідно пункту 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Зазначений перелік документів, які подаються декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України, є вичерпним. Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На перевірку дотримання вимог даних статей, судом встановлено, що позивачем було надано митному органу наступні документи; уніфіковану митну квитанцію МД -1 від 15.11.2011 року № 428/63/15; облікову картку суб'єкта ЗЕД від 03.08.2011 року, попередня митна декларація № 305000015/2011/019166 від 14.11.2011 року, накладна CMR 02382 від 14.11.2011 року, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу В1760955 від 08.05.2011 року, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ В 181 0971 від 04.11.2011 року, рахунок -фактуру інвойс № 38 від 12.11.2011 року, контракт від 06.10.2009 року, доповнення до контракту 1 від 01.02.2010 року, доповнення до контракту 2 від 25.06.2010 року, доповнення до контракту 3 від 03.12.2010 року; Довідка про проведення декларування валютних цінностей № 295 від 17.10.2011 року; відбиток штампа територіальних органів державної санітарно -епідеміологічної служби від 14.11.2011 року; відбиток штампа державних інспекторів з карантину рослин № 2730 від 14.11.2011 року; відбиток штампа територіальних органів державної екологічної інспекції (радіологічний контроль) № 2730 від 14.11.2011 року; Сертифікат про походження товару від 14.11.2011 року; копія ВМД іноземної країни від 14.11.2011 року; ВМД, за якою було відмовлено у митному оформленні № 305000015/2011/019392 від 17.11.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов»язаними між собою особами або хоч і є пов»язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість оварів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об»єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов»язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов»язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Позивач, в судовому засіданні доводив, що посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про визначення митної вартості товару порушено основний принцип застосування методів визначення митної вартості товарів, який випливає зі змісту ст. 266 митного кодексу України, а саме принцип послідовності. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України, п.7 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу, митний орган, маючи наявну інформацію щодо ідентичних товарів, що стверджується відповідачем у ч.З п.1. поданих ним заперечень проти позову від 07.05.2012р., не провів належним чином процедуру консультацій з декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) та ст. 269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та не виконав заходи, передбачені ч.ч. 3-5 ст. 266 Митного кодексу України.

Однак на спростування вказаних доводів, відповідач не надав суду доказів факту пропозицій декларанту щодо визначення митної вартості іншим способом, ніж він використав для її визначення, оскільки однією з підстав прийняття рішення митним органом про визначення митної вартості товарів, передбаченою п. 8 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу є в тому числі відмова декларанта від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, що в даному випадку і не мало місце.

Пояснення в судовому засіданні третьої особи Різаєва А.В. в судовому засіданні не спростували також вказані доводи, як і не довели правомірність застосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як слідує із листа ДМСУ ( а.с. 77 Т.2) надісланий на запит суду від 02.10.2012 року, що у Держмитслужби відсутня цінова інформація, яка існувала на час прийняття рішення про визначення митної вартості товару. Разом з тим, як зазначено у вищевказаному листі Держмитслужби, у 2011 році найближчий до винесення оскаржуваного рішення час митного оформлення товару «клементини»врожаю 2011 року, виробник Rosarno Rocco, виробництво Іт., митна вартість 1,26 дол\кг.

В судове засідання відповідач на підтвердження правомірності свої дій, надав відомості департаменту митних інформаційних технологій та статистики від 13.06.2012 року ( а.с. 196-201) де країнами походження є Іспанія, Греція з датою митного оформлення жовтень -листопад 2011 року за ціною 1, 26 дол\кг.

Вказані докази судом не можуть взятися до уваги, через відмінності у країні походження товару та постачальника.

Суд критично оцінює запит митного органу про надання додаткових документів та не може розцінювати його як факт, що з декларантом проводилися консультації, оскільки проведення консультацій передбачає взаємний обмін наявною інформацією, а з боку митного органу такої інформації для ознайомлення декларанту надано не було. Беручи до уваги те, що внаслідок не проведення з декларантом консультацій з боку митного органу йому не було надано наявну цінову інформацію, яка відрізнялася від заявленої декларантом, тому суд вважає, що митним органом безпідставно прийнято рішення із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості.

Також ст. 267 Митного Кодексу України чітко визначає поняття митної вартості товарів, а саме: "митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну".

Вказаний обов'язок декларанта базується на встановленій у ч.2 ст.265 МК України нормі, у відповідності з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. З аналізу вищевказаного можна дійти висновку, що право митного органу витребувати у декларанта додаткові документи, а у останнього - кореспондуючий обов'язок представити запрошені документи, виникав лише за наявності ознак невірогідності представлених відомостей про зміст торгівельної операції або за наявності таких же ознак щодо самих документів, в яких ці відомості містяться.

Посилання Відповідача у запереченні проти позову про те, що рішення митного органу не могло бути підставою для визначення митної вартості за іншими наступними ВМД у зв'язку з тим, що воно видається щодо окремої партії товару, поданої за конкретної ВМД" є хибним, оскільки суперечить вимогам ч.4 п.7 Порядку декларування митної вартості товарів. Частиною 4 П.7 вищезазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).

Відповідно до ч.б п. 4 вищезазначеного Порядку декларація митної вартості подається в усіх випадках митного оформлення товарів, крім ввезення за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера) ідентичних товарів, щодо яких митним органом приймалося рішення про визначення їх митної вартості у разі, коли така вартість залишається незмінною. Відтак, нарахування декларантом митної вартості по іншим ВМД в межах одного і того ж контракту проводилось уже з дотриманням вищезазначених вимог норми митного законодавства, тобто з урахуванням вартості зазначеної в оскаржуваному рішенні.

Тому, маючи всі для цього підстави, Позивач при митному оформленні товарів

застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів за ціною договору, а

необхідність подальшого збуту придбаних у всіх інших наступних поставках товару з

метою недопущення його псування, зумовила позивача здійснювати його митне

оформлення за вантажними митними деклараціями із зазначенням тієї митної вартості

товару, на якій наполягав митний орган, тобто на підставі попередньо прийнятого ним

рішення про визначення митної вартості.

Суд здійснивши аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" які дають підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом із тим, суд приходить до висновку, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов»язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У вказаній справі суд приходить до висновку що декларантом надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту, та відповідачем не доведена правомірність застосування шостого резервного методу при визначенні митної вартості товару.

Відповідач в судовому засіданні не надав доказів вчинення вищезазначених дій, як і не надав доказів проведення консультацій з Позивачем щодо можливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості.

Згідно ст.. 86 КАС України суд оцінює докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що вимога визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011 року є обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305000006/1/00235 від 17.11.2011р.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема оскаржуваної картки відмови, позивачем було надано митному органу наступні документи; уніфіковану митну квитанцію МД -1 від 15.11.2011 року № 428/63/15; облікову картку суб'єкта ЗЕД від 03.08.2011 року, попередня митна декларація № 305000015/2011/019166 від 14.11.2011 року, накладна CMR 02382 від 14.11.2011 року, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу В1760955 від 08.05.2011 року, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ В 181 0971 від 04.11.2011 року, рахунок -фактуру інвойс № 38 від 12.11.2011 року, контракт від 06.10.2009 року, доповнення до контракту 1 від 01.02.2010 року, доповнення до контракту 2 від 25.06.2010 року, доповнення до контракту 3 від 03.12.2010 року; Довідка про проведення декларування валютних цінностей № 295 від 17.10.2011 року; відбиток штампа територіальних органів державної санітарно -епідеміологічної служби від 14.11.2011 року; відбиток штампа державних інспекторів з карантину рослин № 2730 від 14.11.2011 року; відбиток штампа територіальних органів державної екологічної інспекції (радіологічний контроль) № 2730 від 14.11.2011 року; Сертифікат про походження товару від 14.11.2011 року; копія ВМД іноземної країни від 14.11.2011 року; ВМД, за якою було відмовлено у митному оформленні № 305000015/2011/019392 від 17.11.2011 року.

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено, а декларанту було запропоновано надати, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Позивач в свою чергу з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України, що могло спричинити псування товару та у зв'язку з неможливістю у встановлені законодавством строки подати митному органу додаткову підтверджуючу інформацію в обґрунтування ціни товару та заявленої його митної вартості, вищезазначені документи надати не зміг. У зв'язку з цим митний орган на підставі цінової інформації, яка міститься у базі даних митного органу видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305000006/1/00235 від 17.11.2011р.

У вказаній справі суд приходить до висновку що декларантом надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та виходячи із вимог статті 86 Митного Кодексу України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо.

Отже, вказана вимога є такою що підлягає до задоволення, як така, що доведена перед судом.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями: ВМД № 305000015/2011/019466 від 18.11.2011р., ВМД №305000015/2011/019543 від 18.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/019850 від 23.11.2011р. ВМД №305000015/2011/019852 від 23.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/020258 від 29.11.2011р. ВМД №305000015/2011/020304 від 30.11.2011р. ВМД № 305000015/2011/020392 від 01.12.2011р. ВМД №305000015/2011/020461 від 02.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020763 від 06.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020765 від 06.12.2011р. ВМД №305000015/2011/020766 від 06.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/020883 від 08.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021160 від 12.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021161 від 12.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021224 від 13.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021225 від 13.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021234 від 13.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021235 від 13.12.2011р. ВМД №305000015/2011/021324 від 14.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021326 від 14.12.2011р. ВМД № 305000015/2011/021359 від 15.12.201 ір.ВМД № 305000015/2011/021388 від 15.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/021552 ВМД № 305000015/2011/021668 від 20.12.2011р., ВМД № 305000015/201 20.12.2011р., ВМД №305000015/2011/021964 від 24.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022019 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022020 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022023 від 26.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022045* від 27.12.2011р., ВМД №305000015/2011/022047 від 27.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022110 від 28.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022115 від 28.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022143 від 29.12.2011р., ВМД № 305000015/2011/022145 від 29.12.2011р., ВМД №305000015/2012/000049 від 04.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000359 від 12.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000424 від 13.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000476 від 13.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000665 від 18.01.2012р., ВМД №305000015/2012/000672 від 18.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000208 від 24.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000246 від 25.01.2012р., ВМД № 305090000/2012/000555 від 31.01.2012р., то слід зазначити наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає об»єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону об»єктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктом 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового Кодексу України. Підставою повернення надміру сплаченого мита є норми статті 264 Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Крім того, згідно із п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

При цьому, приписами пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу визначено, що контролюючими органами, зокрема, є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вказана вимога є передчасною та відсутність правових підстав у Позивача стверджувати, що Відповідачем не будуть виконані приписи ст. 43 Податкового кодексу України в частині повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, за скасованим рішеням.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, ч.2 ст.71 КАС України встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. При цьому повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 17.11.2011 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 99,102,160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державної казначейської служби в Закарпатській області, Різаєва А.В. про визнання протиправними та скасування рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів №305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305000006/1/00235 від 17.11.2011 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої за вантажними митними деклараціями суми податку на додану вартість у розмірі 629 167 гривень 09 коп. - задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/100095/2 від 17.11.2011 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305000006/1/00235 від 17.11.2011р.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Суддя Скраль Т.В.