Постанова № 28027447, 03.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/8381/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

представника позивача Щербак О.Г.,

представника відповідача Костиркіної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області за участю прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення, стягнення з державного бюджету надмірно сплаченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернулось до суду з позовною заявою до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області за участю прокурора про визнання протиправними дій щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішення «про визначення митної вартості» №807000003/2012/001326/2 від 26.03.2012, № 807000003/2012/001328/2 від 26.03.2012, №807000003/2012/001490/2 від 29.03.2012, № 807000003/2012/001494/2 від 30.03.2012, №807000003/2012/001611/2 від 04.04.2012, стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 441657,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», яке є покупцем, та відкритим акціонерним товариством «Виксунський металургійний завод» (далі ВАТ «Виксунський металургійний завод»), яке є продавцем, в особі відкритого акціонерного товариства «ОМК-Сталь» був укладений контракт №7К1/70-11 на поставку залізничних колес.

Позивач вказує на те, що 01 березня 2012 року між ним та ВАТ «Виксунський металургійний завод» була укладена специфікація до контракту №7К1/70-11 від 23.06.2011 року №16. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується, складає 2212 штук. Ціна товару в специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікації до нього протягом березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Харківської митниці ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані».

Поизвачем на користь продавця вартість товару була оплачена шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи №329 від 05.03.2012 року, що підтверджується меморіальним ордером №30 від 06.03.2012 на загальну суму 1316140,00 грн.

На етапі здійснення митного контролю посадова особа відповідача на кожній з наданих до вантажно - митних декларацій (далі - ВМД) декларацій митної вартості товару здійснила напис про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: відповідна бухгалтерська документація; сертифікат про походження товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляції фірми - виробника товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом.

Зважаючи на те, що на час здійснення митного оформлення товару подання таких документів вимагало б певного часу, що потягло б за собою простій залізничних вагонів та настання негативних наслідків для позивача, декларант позивача зробив відповідний напис на ДМВ про неможливість подання документів та їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розраховує митну вартість з використанням другого методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів - ВМД №80717000/2012/221377 від 14.03.2012 року, №80717000/2012/221707 від 27.03.2012 року, №80717000/2012/221708 від 27.03.2012 року) такого визначення та видає рішення про визначення митної вартості товару, а попередньо видані ВМД анулюються шляхом видачі картки - відмови в подальшому митному оформленні.

Листом від 05.06.2012 року №05/06-2 (вих.08/02-6647 від 29.05.2012 року) відповідач 1 відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними дій, скасувати рішення, стягнути з державного бюджету надмірно сплаченої суми.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та надав заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що підставою для сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів є рівень його ціни, якщо він істотно відрізняється від цін на аналогічні товари, відомості стосовно яких не викликають сумнівів та ретельно перевірялись. Таке порівняння здійснюється шляхом використання інформації, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ. У зв'язку з виявленням розбіжностей в рівнях митних вартостей ідентичних товарів за фактами митних оформлень по митній системі, виникла потреба в наданні додаткових документів. У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, використанням інформації щодо фактів митного оформлення ідентичних або подібних товарів, що містяться в ЄАІС ДМСУ, митним органом були прийняті оскаржувані рішення.

Також відповідач зазначив, що перегляд раніше прийнятих рішень про визначення митної вартості оцінюваних товарів та застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною угоди) не можливий.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.10.1999 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи 30600592 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 301273.

Відповідач -1 - Харківська обласна митниця у відповідності до статті 14 Митного Кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Відповідач - 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності до статті 25 Бюджетного кодексу України вправі здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету України на підставі рішень суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23 червня 2011 року між товариством з обмежено відповідальністю «Лемтранс» (покупець) та відкритим акціонерним товариством «Виксунський металургійний завод» (продавець, РФ) в особі відкритого акціонерного товариства «ОМК-Сталь», був укладений контракт №7К1/70-11 на поставку залізничних колес. Виробником товару виступає ВАТ «Виксунський металургійний завод». Кількість товару, його строки поставки та ціна визначаються у специфікаціях до контракту. Оплата здійснюється за одиницю в доларах США на умовах DAP ст. Соловей-експ., Юго - східної ж.д. (відповідно до правил Інкотермс 2010). Оплата за товар здійснюється у вигляді 100% передоплати вартості товару шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця. При перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в якості авансового платежу ціна товару, що оплачений, зміні не підлягає.

01 березня 2012 між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та ВАТ «Виксунський металургійний завод» (продавець) в особі ВАТ «ОМК-Сталь» була укладена специфікація №16 до контракту №7К1/70-11 від 23.06.2011 року. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується, складає 2212 штук, ціна товару була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку. Загальна вартість товару за специфікаєю №16 складає 1316140,00 доларів США із ставкою ПДВ 0%.

Покупцем на користь продавця вартість товару «колеса залізничні суцільнокатані» за специфікацією № 16 від 01.03.2012 року до контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 р. була оплачена в 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи №329 від 05.03.2012р., що підтверджується меморіальним ордером №30 від 06.03.2012 року на загальну суму 1316140,00 доларів США.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікації до нього протягом березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Харківської обласної митниці ввозився товар «колеса залізничні суцільнокатані». Для проведення митного оформлення цього товару позивачем до Харківської обласної митниці були подані вантажні митні декларації: №807170000/2012/221655 від 26.03.2012 року, №807170000/2012/221660 від 26.03.2012 року, №807170000/2012/221764 від 29.03.2012 року, №807170000/2012/221804 від 30.03.2012 року, №807170000/2012/221858 від 03.04.2012 року.

Вартість товару в усіх випадках визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення. Щодо кожного з митних оформлень за цими ВМД судом встановлено наступне.

1) до ВМД №807170000/2012/221655 від 26.03.2012 року відповідно до

відомостей графи 44 позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №7К1/70-11 зі специфікацією №16 та додатковими угодами №3 та №4, паспорти якості №№1231, 1237, 1245, 1249, ВМД №10408070/150312/0001000 від 15.03.2012 року, №10408070/150312/0001004 від 15.03.2012 року, №10408070/160312/0001022 від 16.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року, платіжне доручення №30 від 06.03.2012 року, рахунки - фактура (інвойс) №№ 0949, 0966, 0975, 0976, довідка №554/15-16-23/4 від 27.01.2012 року, відбиток штампа №2719 від 15.03.2012 року, акт експертизи № 85 від 12.03.2012 року, накладні №№ АЛ 996966 від 16.03.2012 року, АЛ 996967 від 16.03.2012 року, АЛ 996970 від 15.03.2012 року, АЛ 996992 від 15.03.2012 року.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Харківської обласної митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1.відповідна бухгалтерська документація; 2. сертифікат про походження товару; 3. інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; 4. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом; 5. бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України; 6. документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; 7. довідка про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосується купівлі - продажу оцінюваних товарів; 8. довідка про вартість у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам; 9. калькуляції фірми - виробника товару.

26.03.2012 Харківською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/001326/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів.

27.03.2012 року відповідач-1 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807170000/2/00248, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 27.03.2012 року позивач подав нову ВМД № 807170000/2012/221707 від 27.03.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкові платежів, згідно з митною вартістю. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, а саме 126179,2 грн.

2) до ВМД №807170000/2012/221660 від 26.03.2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №7К1/70-11 зі специфікацією № 16 та додатковими угодами № 3 та № 4, паспорти якості №№1254, 1256, 1258, 1259, 1263, 1265 ВМД №10408070/170312/0001040 від 17.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року, платіжне доручення №30 від 06.03.2012 року, рахунки - фактура (інвойс) №№ 0982, 0983, 0984, 0985, 0986, 0987, довідка № 554/15-16-23/4 від 27.01.2012 року, відбиток штампа № 2719 від 19.03.2012 року, акт експертизи № 85 від 12.03.2012 року, накладні №№ АЛ 996954 від 19.03.2012 року, АЛ 996955 від 19.03.2012 року, АЛ 996960 від 19.03.2012 року, АЛ 996961 від 19.03.2012 року, АЛ 996962 від 19.03.2012 року, АЛ 996963 від 19.03.2012 року.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Харківської обласної митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1.відповідна бухгалтерська документація; 2. сертифікат про походження товару; 3. інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; 4. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом.

26.03.2012 року Харківською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/001328/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807170000/2/00246, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 27.03.2012 року позивач подав нову ВМД №807170000/2012/221708 від 27.03.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкові платежів, згідно з митною вартістю. Розрахунок сум ПДВ, що підляагли сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, а саме 189268,79 грн.

3) до ВМД №807170000/2012/221764 від 29.03.2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №7К1/70-11 зі специфікацією № 16 та додатковими угодами № 3 та № 4, паспорти якості №№1241, 1255, ВМД №10408070/170312/0001040 від 17.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року, платіжне доручення №30 від 06.03.2012 року, рахунки - фактура (інвойс) №№ 0989, 0988, довідка № 554/15-16-23/4 від 27.01.2012 року, відбиток штампа № 2719 від 17.03.2012 року, акт експертизи № 85 від 12.03.2012 року, накладні №№ АЛ 996958 від 17.03.2012 року, АЛ 996959 від 17.03.2012 року.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Харківської обласної митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1. каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи фірми - виробника товару; 2. калькуляція фірми - виробника товару; 3. інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини; 4. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом.

29.03.2012 Харківською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/001490/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів.

30.03.2012 року відповідач-1 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807170000/2/00269, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 02.04.2012 року позивач подав нову ВМД № 807170000/2012/221895 від 04.04.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкові платежів, згідно з митною вартістю. Розрахунок сум ПДВ, що підляагли сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, а саме 63104,60 грн.

4) до ВМД №807170000/2012/221804 від 30.03.2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №7К1/70-11 зі специфікацією № 16 та додатковими угодами № 3 та № 4, паспорт якості №1313, ВМД №10408070/200312/0001065 від 20.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року, платіжне доручення №30 від 06.03.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) №1009, довідка № 554/15-16-23/4 від 27.01.2012 року, відбиток штампа № 2719 від 20.03.2012 року, акт експертизи № 85 від 12.03.2012 року, накладні № АЛ 996944 від 20.03.2012 року.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Харківської обласної митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1. відповідна бухгалтерська документація; 2. сертифікат про походження товару; 3. інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини; 4. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом.

30.03.2012 Харківською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/001494/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів.

02.04.2012 року відповідач-1 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807170000/2/00270, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 02.04.2012 року позивач подав нову ВМД № 807170000/2012/221882 від 03.04.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкові платежів, згідно з митною вартістю. Розрахунок сум ПДВ, що підляагли сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, а саме 31552,30 грн.

5) до ВМД №807170000/2012/221858 від 03.04.2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт №7К1/70-11 зі специфікацією № 16 та додатковими угодами № 3 та № 4, паспорт якості № 1336, ВМД №10408070/210312/0001084 від 21.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року, платіжне доручення №30 від 06.03.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) №1020, довідка № 554/15-16-23/4 від 27.01.2012 року, відбиток штампа № 2719 від 22.03.2012 року, акт експертизи № 85 від 12.03.2012 року, накладна № АЛ 996941 від 22.03.2012 року.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі «для відміток митного органу» посадовою особою Харківської обласної митниці у декларанта були запитані наступні документи: 1. сертифікат про походження товару; 2. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, за одним контрактом.

04.04.2012 Харківською обласною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/001611/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807170000/2/00280, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 04.04.2012 року позивач подав нову ВМД № 807170000/2012/221944 від 05.04.12 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкові платежів, згідно з митною вартістю. Розрахунок сум ПДВ, що підляагли сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, а саме 31552,30 грн.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за №259/14950.

Строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань заявою від 11 травня 2012 року за № 45 позивач надав до Харківської обласної митниці додаткові документи, а саме:

1) рахунок - проформа № 329 від 05.03.2012 року;

2) меморіальний валютний ордер № 30 від 06.03.2012 року;

3) виписка з розрахункового рахунку від 06.03.2012 року;

4) сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000091, сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000086, сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000093;

5) лист № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 року

6) стосовно витребування митним органом інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини декларант позивача зазначив наступне.

Відповідно до наказу Державної митної служби України №1242 інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Зважаючи на те, що товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється та не реалізується в порядку біржової торгівлі, ціна на даний товар не визначається за формулою позивач повідомив, що ця вимога митного органу не може бути виконана.

7) стосовно рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів за одним контрактом позивач зазначив наступне.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 передбачений вичерпний перелік документів, що можуть подаватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Серед зазначеного переліку такого документа, як рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних або подібних товарів, не міститься. У зв'язку з цим дана вимога митного органу не може бути виконана.

8) стосовно витребування митним органом калькуляції фірми - виробника товару позивач зазначив наступне.

Контракт № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року, в рамках якого відбувались поставки товару, є за своєю правовою природою договором купівлі - продажу, сторонами якого є продавець та покупець. Продавець ВАТ «ОМК-Сталь» не є підприємством - виробником товару. В контракті зазначено, що виробником товару є ВАТ «Виксунський металургійний завод». У зв'язку з цим дана вимога митного органу не може бути виконана.

Листом від 29.05.2012 року за №08/02-6647 відповідач-1 відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами для відмови стало наступне: не відповідність зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 від 23.06.2011 року вимогам наказу Держмитслужби України від 15.02.2011 №107 в частині класифікації договору як «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються - код 4104»; недоведеність декларантом того, що до ціни товару за контрактом №7К1/70-11 від 23.06.2011 року були включені витрати, понесені покупцем (не з'ясовані та документально не доведені всі обставини, чи дійсно агент діє за рахунок продавця), а також неподання декларантом рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України у статті 259, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного укодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.

Як встановлює стаття 264 Митного кодексу України , заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 вищезазначеної постанови передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи. Також в пункті 11 Порядку прямо зазначено, що посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Із вказаної норми вбачається, що дії митного органу повинні бути конкретизовані із чітким зазначенням документів, необхідних для подання та зазначенням обставин, які ці документи мають підтвердити.

Відповідно до пункту 14 зазначеної постанови, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

З аналізу вказаних норм вбачається, що праву митного органу вимагати необхідні для підтвердження митної вартості відомості кореспондує обов'язок декларанта з їх надання. Тільки у разі невиконання такого обов'язку митний орган уповноважений визначати митну вартість товарів на підставі наявних документів та відомостей згідно з законодавством. Основним законом з питань митної справи є Митний кодекс України у розділі XI статтях 266 - 273 якого, в редакції Закону України № 92-IV від 11.07.2002 року, чинного на час спірних правовідносин, зазначені методи визначення митної вартості товарів, що імпортуються та порядок застосування цих методів.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 Митного кодексу України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У розумінні статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем в межах строку дії гарантійних зобов'язань бухгалтерської документації (рахунку - проформи №329 від 05.03.2012 року, меморіального валютного ордеру № 30 від 06.03.2012 року та виписки з банківського рахунку від 06.03.2012 року) поставлений товар був оплачений продавцю у вигляді 100% передоплати.

Частина 4 статті 267 Митного кодексу України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Судом встановлено, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі не має. Наявність інформації у митного органу щодо більш високої митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, до зазначеного переліку обмежень також не належить.

Згідно до статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватись в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Суд також не піддає сумніву права митного органу на проведення аналізу вартості товарів, які декларуються, у тому числі шляхом порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих виробів, які входять до складу товарів. У той же час, відповідно до п. 2 Постанови КМ України №339, контроль за правильністю визначення митної вартості здійснюється не виключно шляхом проведення порівняння цін з інформацією цінової бази, а комплексно з перевіркою документів, усного опитування посадових осіб підприємства, консультацій з декларантом, митного огляду товарів, тощо.

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України (Закон України №92-IV від 11.07.2002р.), у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 2 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статті 1 (ціна угоди - прим.), митною вартістю є контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на експорт до тієї самої країни імпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, які оцінюються.

1. b. Під час застосування цієї статті для визначення митної вартості повинна використовуватися контрактна вартість ідентичних товарів під час продажу на тому самому комерційному рівні та майже в такій самій кількості, що й товари, які оцінюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на іншому комерційному рівні та (або) в інших кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які можна віднести на рахунок комерційного рівня та (або) кількості, за умови, що такі коригування можуть робитися на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригування, незалежно від того, чи призводить це коригування до підвищення чи до зниження вартості.

Якщо під час застосування цієї статті виявляється більше, ніж одна контрактна вартість ідентичних товарів, для визначення митної вартості імпортних товарів використовується найменша така вартість.

Керуючись зазначеними вище нормативними актами, застосування 2-го методу визначення митної вартості можливо лише у випадку, коли: по-перше, перший метод, за ціною угоди, не може бути застосований внаслідок чітко визначених законом вичерпних обмежень при його застосуванні; по-друге, коли за основу порівняння береться саме контрактна вартість ідентичного товару, а не митна вартість, яка вже скоригована митним органом. При цьому, при наявності більше, ніж однієї операції з подібними товарами, за основу корегування береться найменша з виявленої контрактної вартості товару.

Відповідно до статті 269 Митного кодексу України (Закон України №92-IV від 11.07.2002р.), у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу (1-й та 2-й методи - прим.), за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 3 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 та 2 (ціна угоди або ціна на ідентичні товари - прим.), митна вартість є контрактною вартістю подібних товарів, що йдуть на експорт до тієї самої країни імпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, які оцінюються.

1. b. Під час застосування цієї статті для визначення митної вартості повинна використовуватися контрактна вартість подібних товарів під час продажу на тому самому комерційному рівні та майже в такій самій кількості, що й товари, які оцінюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартість подібних товарів, що продаються на іншому комерційному рівні та (або) в інших кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які можна віднести на рахунок комерційного рівня та (або) кількості, за умови, що такі коригування можуть робитися на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригування, незалежно від того, чи призводить це коригування до підвищення чи до зниження вартості.

Якщо під час застосування цієї статті виявляється більше, ніж одна контрактна вартість подібних товарів, для визначення митної вартості імпортних товарів використовується найменша така вартість.

Керуючись статтею 269 Митного кодексу України та статтею 3 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, застосування 3-го методу визначення митної вартості можливо лише у випадку, коли: перший метод, за ціною угоди, не може бути застосований в силу чітко визначених вичерпних обмежень на його застосування; а також, коли за основу порівняння береться саме контрактна вартість подібного товару, а не митна вартість, яке вже скоригована митним органом. При цьому, при наявності більше, ніж однієї операції з подібними товарами, за основу корегування береться найменша з виявленої контрактної вартості товару.

Разом з тим, виносячи спірні Рішення про визначення митної вартості товару відповідач робить коригування посилаючись на ВМД, які вже скориговані митним органом. При цьому, порівняння відбувається з ВМД, які оформлені під гарантійні зобов'язання на підставі спірних в цьому провадженні Рішень про визначення митної вартості, тобто порівняння кожної ВМД відбувається на підставі попередньо оформленої відповідачем 1.

Той факт, що відповідач1 при винесенні спірних Рішень про визначення митної вартості товару використовував не контрактну, а вже скориговану митну вартість свідчить про те, що він діяв всупереч міжнародного договору та Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 ст. 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до п.п. 13, 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом ДМСУ від 17.03.08 р. № 230, протягом дії гарантійних зобов'язань декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості, а митний орган такі відомості перевіряє та приймає рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

На виконання зазначених норм митного законодавства позивач звернувся до Харківської обласної митниці із Заявою від 11 травня 2012 року №: 45 про надання необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії гарантійних зобов'язань позивачем були надані: бухгалтерська документація про здійснення передоплати за поставлений товар за рахунком-проформою від 05.03.2012 року №329, меморіальний валютний ордер №30 від 06.03.2012 року, виписка з розрахункового рахунку від 06.03.2012 року, лист ВАТ «ОМК-Сталь» (агента ВАТ «Виксунський металургійний завод») №АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 р. щодо відсутності практики складання прайс-листів та каталогів через, те що в ринкових відносинах виробник практикує індивідуальний підхід до клієнтів відповідно до об'ємів закупівлі, форм та умов оплати, добросовісності виконання умов контракту, сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000091, сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000086, сертифікат про походження товару ф.СТ-1 № RU UA 2005000093.

Вартість поставленого товару «залізничні колеса» була оплачена в повному обсязі, що підтверджується наданими рахунками та меморіальним валютним ордером з виписками банку.

В рішенні про відмову у застосуванні митної вартості заявленої позивачем за результатом розгляду додатково наданих документів, надісланого у формі листа-відповіді за № 08/02-6647 від 29.05.2012 відповідач-1 послався на невідповідність зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 від 23.06.2011 року вимогам наказу Держмитслужби України від 15.02.2011 № 107 в частині класифікації договору як «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються - код 4104», недоведеність декларантом того, що до ціни товару за контрактом №7К1/70-11 від 23.06.2011 року були включені витрати, понесені покупцем (не з'ясовані та документально не доведені всі обставини, чи дійсно агент діє за рахунок продавця), а також неподання декларантом рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).

Судом встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.01.1991 року №959-ХІІ зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Контракт №7К1/70-11 від 23.06.2011 року підпадає під зазначене вище визначення, оскільки складається з усіх зазначених елементів.

Угода про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачає, що первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8 (витрати, що додаються до митної вартості - примітка), яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Стаття 8 також передбачає включення до контрактної вартості певних вигод, які можуть перейти від покупця до продавця у формі певних товарів чи послуг, а не в грошовій формі.

В матеріалах справи міститься Агентська угода №802/А від 30.12.2008 року, укладена між ВАТ «Виксунський металургійний завод» (принципал) та ТОВ «ОМК-Сталь» (агент) . Відповідно до пункту 1.1 вказаної угоди Принципал доручає, а Агент зобов'язується діяти за винагороду від імені та за рахунок Принципала. Зазначена угода укладена між двома нерезидентами поза юрисдикцією України, імпортер не несе додаткових витрат, пов'язаних з наявністю цієї угоди, які б додавались до митної вартості товару. Умовами поставки відповідно до зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 від 23.06.2011 року є DAP станція Соловей, Юго - Східної ж.д., Інкотермс 2010. Отже, суд вважає документально підтвердженим факт відсутності додаткових складових витрат імпортера, які мали б додаватись до митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно із частиною 3 статті 260 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Зі змісту наказу Держмитслужби України від 15.02.2011 року №107 вбачається, що використання класифікаційного коду є процедурним питанням діяльності відповідача-1, а відповідно до статті 310 Митного кодексу України, відомчі класифікатори відображають інформацію надану декларантом при здійсненні митного оформлення та не мають вплив на їх характеристики.

Відповідачем 1 в судових засіданнях не доведено яким чином класифікаційний код угоди впливає на застосування митної вартості товару, а також те, чому зовнішньоекономічний контракт, який містить у собі всі ознаки договору купівлі-продажу не може класифікуватись як такий.

Що стосується неподання декларантом рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом) суд наголошує на наступному. Відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.12.2006 року № 1766, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, факт подання рішення про визначення митної вартості ідентичних товарів, ввезених за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера), звільняє імпортера від обов'язку подання декларації митної вартості на такі товари. Основною ознакою такого рішення має бути незмінність вартості товарів, що імпортуються. Пункт 4 постанови КМУ № 1766 кореспондується з пунктом 7 цієї ж постанови, яка встановлює обов'язковість подання таких рішень при наявності вищевикладених обставин. Відповідачем-1 в судових засідання не надано доказу, що вартість оцінюваних товарів залишилась незмінною, у зв'язку з чим, такі рішення мали б бути обов'язковими для подання позивачем.

Посилання відповідача 1 на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотриманні всі умови, встановлені законодавством.

Судом встановлено, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, як то, контракт з додатками, інвойси, експортні декларації, транспортні документи, висновки спеціалізованої експертної організації, рахунки-фактури від виробника товару, бухгалтерська документація про оплату товару, сертифікати якості, пояснення від контрагента за контрактом.

Таким чином, позивач надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі можливі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для відмови у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1, приймаючи рішення митної вартості товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено. Зазначені обставини дають суду підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в застосуванні першого методу визначення митної вартості (за ціною контракту) та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. Позивачем податок на додану вартість сплачений, що підтверджується відміткою митного органу «сплачено» у кожній з ВМД.

Стаття 25 Бюджетного кодексу вказує на те, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративне судочинство завданням адміністративного судочинства є захист інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових та службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із положеннями статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів тощо. Суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюється органами Казначейства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 2011 р. N 651 утворено Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області. Згідно із підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 N 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, при переданні спору на вирішення до суду, враховуючи той факт, що правовим наслідком скасування спірних рішень про визначення митної вартості товару є повернення позивачу різниці між сумою ПДВ, визначеною декларантом та сумою ПДВ, яка визначена митним органом у рішеннях, з метою повного та всебічного захисту інтересів юридичної особи, та прийняття рішення, яке б гарантувало дотримання і захист суб'єкту у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено принципами адміністративного судочинства, обов'язок здійснення безспірного списання надмірно сплаченої суми ПДВ за рішенням суду покладається на Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправними дій Харківської обласної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішень Харківської обласної митниці «про визначення митної вартості» №807000003/2012/001326/2 від 26.03.2012 року, №807000003/2012/001328/2 від 26.03.2012 року, №807000003/2012/001490/2 від 29.03.2012 року, №807000003/2012/001494/2 від 30.03.2012 року, №807000003/2012/001611/2 від 04.04.2012 року, стягнення з державного бюджету України на користь ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 441657 гривен 19 копійок за ВМД №807170000/2012/221707 від 27.03.2012 року, №807170000/2012/221708 від 27.03.2012 року, № 807170000/2012/221895 від 04.04.2012 року, №807170000/2012/221882 від 03.04.2012 року, № 807170000/2012/221944 від 05.04.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Харківської обласної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасувати рішення Харківської обласної митниці «про визначення митної вартості» №807000003/2012/001326/2 від 26.03.2012 року, №807000003/2012/001328/2 від 26.03.2012 року, №807000003/2012/001490/2 від 29.03.2012 року, №807000003/2012/001494/2 від 30.03.2012 року, №807000003/2012/001611/2 від 04.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 441657 гривен 19 копійок за ВМД №807170000/2012/221707 від 27.03.2012 року, №807170000/2012/221708 від 27.03.2012 року, № 807170000/2012/221895 від 04.04.2012 року, №807170000/2012/221882 від 03.04.2012 року, № 807170000/2012/221944 від 05.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» судовий збір у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03.12.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 07.12.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.