Постанова № 28027258, 11.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.12 Справа № 5008/499/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, б/н від 12.09.2012 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 р.

у справі № 5008/499/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія

„Приватні Інвестиції", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м.Ужгород

про стягнення заборгованості по Договору кредитної лінії від 12.06.2007р. № 08-15-

514/2007 в сумі 76 236,47 грн. в т.ч. 54 331,32 грн. -простроченої заборгованості за основним боргом, 9 919,31 грн. -пені за несвоєчасну сплату кредиту та 11 985,84 грн. -упущеної вигоди банку за несвоєчасне повернення кредиту,

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 року у справі №5008/499/2012 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні Інвестиції" суму 64 250,63 грн., в т.ч. 54 331,32 грн. - сума основного боргу, 9919,31грн. - пені та суму 1 285,08 грн. відшкодування судового збору.

Відповідач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись із постановленим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення із відповідача пені в сумі 9 919,31 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору факторингу №1 від 29.11.2011 р., позивач набув лише право вимоги на суму в розмірі 54 243,60 грн. При цьому, зазначає, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваного рішення не застосував строк позовної даності.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні Інвестиції", правом наданим ст.96 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, визначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 р., від 30.10.2012 р., від 13.11.2012 р.

Сторони явку уповноважених явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду даної справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року.

Відтак, зважаючи на те, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом Закарпатської області при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 12.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "КРЕДОБАНК", м. Львів, в особі Закарпатської філії ВАТ "КРЕДОБАНК", м. Ужгород (Банк) та приватним підприємцем ОСОБА_2, м.Ужгород (Позичальник) укладено договір №08-15-514/2007 кредитної лінії (Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в 28 000 доларів США на поповнення обігових коштів, а саме фінансування витрат пов'язаних з торгівельною діяльністю на термін до 11.06.2009 року включно (з урахуванням додаткових договорів до договору кредитування) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з 12.06.2007р. по 25.05.2008р. з розрахунку 13,5% річних у доларах США, починаючи з 26.05.2008р. 14,5% річних у доларах США та зменшенням максимального ліміту заборгованості відповідно до Додатку №1 до договору (з урахуванням додаткових договорів до договору кредитування).

В подальшому між Банком та Позичальником були укладені наступні договори: додатковий договір від 13.06.2007р. № 03-07/518/2007 до договору №08-15-514/2007 кредитної лінії від 12.07.2007р.; договір від 02.07.2009р. № 08-15/200/2009 про внесення змін до договору №08-15-514/2007 кредитної лінії від 12.07.2007р.; додатковий договір від 26.05.2008р. № 08-15/339/2008 про внесення змін до договору №08-15-514/2007 кредитної лінії від 12.07.2007р.

Згідно із платіжним дорученням № 359885 від 13.06.2007р. банк в повному обсязі виконав зобов'язання згідно із укладеним кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 28 000,00 доларів США (141 400 грн.).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.11.11р. між ВАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ВАТ "Кредобанк" відступив права вимоги до позичальників, які виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, в тому числі по кредитному договору №08-15-514/2007 від 12.07.2007р.

Відповідно до п. 3.2 договору на умовах даного договору Банк продає та відступає Новому кредитору права вимоги, відповідно, новий кредитор на умовах цього договору, цим купує та приймає від Банку зазначені права вимоги, визначені в додатку №1. Сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок Банку акт прийому передачі портфеля заборгованостей згідно додатку №2 до договору на підтвердження зазначеного приймання -передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного акту.

Передача портфелю заборгованостей підтверджується доданим до матеріалів справи актом приймання-передачі Портфеля заборгованості від 14.12.2011 року.

На виконання п.3.5. Договору факторингу первісним кредитором письмово повідомлено боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за Кредитним договором кредитної лінії №08-15-514/2007 від 12.06.2007, що підтверджується засвідченими копіями з поштової квитанції та списку відправлень.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У відповідності до п.8.1. договору факторингу, п. 5.10 Кредитного договору позивач з моменту передачі йому прав вимоги має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором про що письмово повідомляє його, а останній в свою чергу зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі.

Враховуючи викладене, позивачем 12.01.2012 року надіслано на адресу відповідача повідомлення - вимогу №572 про проведення оплати за Кредитним договором №08-15-514/2007 від 12.07.2007р., що відповідачем не заперечується.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, в останнього, станом на 31.07.2012р. виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 800 доларів США (54 331,32 грн.), яка є документально обґрунтована, відповідає дійсним матеріалам справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості в сумі 54 331,32 грн., докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського судом про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача упущеної вигоди в сумі 1 499,54 доларів США (11 985,84 грн.), оскільки позивачем всупереч ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України не доведено належними доказами вжиття заходів щодо отримання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди) та не надано суду жодних доказів для підтвердження факту отримання збитків відповідачем, а відтак в задоволенні зазначеної вимоги відмовлено підставно.

Разом з тим, позивач на підставі п. 7.1 кредитного договору нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 01.08.2011р. по 30.07.2012р. в розмірі 1 241 доларів США (9 919,31 гривень), розрахунок яких місцевим господарським судом визнано вірним, а відтак дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача пені.

Однак, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення із відповідача пені в сумі 9 919,31 гривень, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню за зобов'язаннями в іноземній валюті в розмірі 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми. У зв'язку із цим, відповідачу нараховано пеню по простроченій основній сумі кредиту за період з 01.08.2011р. по 30.07.2012р. в розмірі 1 241 доларів США (9 919,31 гривень).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Дослідженням документальних доказів у справі встановлено, що відповідно до п.2.1.7 кредитного договору №08-15-514/2007 кредитної лінії від 12.06.2007 року строк кредитної лінії встановлено включно до 11.06.2009 року. Пунктом 5.1. вказаного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим і додатковими договорами. Згідно із п.2 додаткового договору №03-07/518/2007 до договору кредитної лінії від 12.06.2007 року кредит надається на строк до 11.06.2009 року включно.

Таким чином, момент з якого в банку виникло право на нарахування пені, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, є дата 13.06.2009 року, а датою до настання якої останній вправі звертатись до суду із відповідною вимогою є 12.06.2010 року. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом 13.06.2012 року, тобто, після спливу річного строку позовної давності, встановленого для звернення до суду із відповідною вимогою.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву (б/н від 09.07.2012 р.) та зокрема, в його прохальній частині заявив про врахування та відповідно застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення неустойки (пені), що в силу ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові. Однак, місцевий господарський суд, при постановленні оскаржуваного рішення, на заяву про застосування строків позовної давності не відреагував, стягнувши із відповідача пеню.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 року у справі №5008/499/2012-скасувати в частині стягнення із відповідача пені в сумі 9 919,31 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, в позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, б/н від 12.09.2012 р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 року у справі №5008/499/2012 в частині стягнення пені в сумі 9 919,31 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2012 року у справі №5008/499/2012 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні Інвестиції", м. Київ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено: 14.12.2012 року.

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.