Рішення № 28026991, 12.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.12 Справа № 19/5014/2844/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод", м.Горлівка Донецької області

до Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля", смт.Білоріченський Луганської області

про стягнення 37850 грн. 40 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Волик Т.І., представник за довіреністю № 50юр від 03.01.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договорами №116-138-286 від 28.02.2000 та №116/139-287 від 23.02.2000 в сумі 37850 грн. 40 коп.

Позивач в судовому засіданні 12.12.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9201600163173. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.13 зазначеної вище постанови неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Пункт 3.14 постанови передбачає, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Відкритим акціонерним товариством „Горлівський машинобудівний завод", яке в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Горлівський машинобудівний завод" (продавець, позивач) та Державним відкритим акціонерним товариством шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля" (покупець, відповідач) 28.02.2000 був укладений договір №116/139-287 (далі -договір №1), за умовами якого продавець зобов'язався виготовити та поставити покупцю продукцію, повне найменування якої вказано в додатках №1-№5 до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її.

В п.4.1 договору сторони передбачили, що ціна на продукцію з урахуванням ПДВ встановлена у гривнях України і вказана у додатках №1 - №5 до цього договору на момент його підписання.

Відповідно до п.4.6 договору загальна сума договору складає 433860 грн. 60 коп.

Згідно п.5.1.1 договору оплата за продукцію здійснюється на підставі 100% передплати шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за 20 днів до настання початку строку поставки вказаного в додатках №1-№5 до цього договору.

В розділі 6 договору сторони узгодили строки поставки.

28.02.2000 між сторонами також був укладений ще один договір №116/138-286 (далі -договір №2), за умовами якого продавець зобов"язався поставити покупцю продукцію, повне найменування якої вказано в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її в наступному порядку: частина на умовах купівлі-продажу грошима (п.1.2.1), частина на умовах взаємної поставки своєї продукції продавцю на збалансованій за грошовою вартістю основі без грошової оплати продавцем цієї продукції (п.1.2.2); сума грошових коштів, що сплачуються покупцем продавцю за частину продукції на умовах купівлі-продажу, вказана в додатку №2 до цього договору, який є невід'ємною його частиною (п.1.3); повне найменування продукції покупця, яку він поставляє продавцю на умовах взаємної поставки на збалансованій грошовій основі без грошової оплати продавцем цієї продукції, вказано в додатку №2 до договору (п.1.4).

В розділі 4 сторони погодили ціну та загальну вартість договору, яка склала 542198 грн. 40 коп. (п.4.7 договору), а в розділі 6 -строк поставки.

На виконання вказаних умов договорів відповідач отримав від позивача по товарній накладній №066628 від 02.03.2000 (а.с.15) насос і г/мотор на суму 37849 грн. 20 коп. та по товарній накладній №066616 від 02.03.2000 (а.с.17) запасні частини на суму 10988 грн. 40 коп.

Відповідач поставлену продукцію оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 37850 грн. 40 коп.

Як зазначив позивач, враховуючи вказані обставини, арбітражним судом Луганської області було порушено справу №12/91б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля" (оголошення опубліковане в газеті „Голос України" №109 від 21.06.2000), листом №50-6/2066 від 20.07.2000 Відкрите акціонерне товариство „Горлівський машинобудівний завод" направило арбітражному суду Луганської області заяву про визнання його кредитором на суму 37850 грн. 40 коп.

09.11.2000 арбітражним судом Луганської області було винесено ухвалу (а.с.9) у справі №12/91б про визнання Відкритого акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод" кредитором Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля" на суму 37850 грн. 40 коп., що становить суму боргу.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2001 було ухвалено: подальше провадження у справі про банкрутство здійснювати у відповідності з процедурою розпорядження майном, передбаченою Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

26.07.2001 господарським судом Луганської області винесено ухвалу, якою введено процедуру санації боржника.

Ухвалою від 07.06.2002 по справі №12/91б затверджено план санації боржника, строк відновлення платоспроможності боржника був передбачений у п"ять років.

15.11.2007 господарським судом Луганської області винесено ухвалу про затвердження плану санації боржника з терміном виконання 24 місяці з дня санації боржника та повноважень керуючого санацією Грабчука М.В на термін виконання плану санації до 15.11.2009.

Ухвалою від 12.11.2009 було продовжено термін процедури санації боржника та повноважень керуючого санацією Грабчука М.В. на 24 місяці до 15.11.2011.

25.11.2009 господарський суд Луганської області по справі №12/91б, в зв"язку з тим, що 25.11.2009 на адресу суду надійшла апеляційна скарга Луганського обласного відділу з питань банкрутства на ухвалу господарського суду від 12.11.2009 по справі №12/91б, виніс ухвалу про зупинення провадження у справі №12/91б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля" до вирішення її Луганським апеляційним господарським судом.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 апеляційна скарга Луганського обласного відділу з питань банкрутства на ухвалу господарського суду від 12.11.2009 по справі №12/91б залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала -без змін.

Як зазначив позивач, він довгий час не отримував від господарського суду Луганської області повідомлень про стан справи, а тому 12.09.2012 звернувся до останнього з листом №50-6/278.

Відповіддю на вказаний лист господарський суд Луганської області надіслав на адресу позивача копію постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2010 у справі про банкрутство №12/91б, якою провадження було припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори №116/138-286 від 28.02.2000 та №116/139-287 від 28.02.2000 є договорами купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на дату розгляду справи в суді відповідач отриману за товарними накладними №066628та №066616 від 02.03.2000 продукцію, оплатив частково і сума заборгованості складає 37850 грн. 40 коп., що відповідачем не оспорено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу суду не подав.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод", м.Горлівка Донецької області, до Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля", смт.Білоріченський Луганської області, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства шахта „Білоріченська" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля", Луганська область, Лутугинський район, смт.Білоріченський, код 00176897, на користь Публічного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод", Донецька область, м.Горлівка, вул.Катеринича, б.1, код 00165758, заборгованість в сумі 37850 грн. 40 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 17.12.2012.

Суддя Т.В. Косенко