Рішення № 28026920, 10.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.12 Справа № 23/5014/2420/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси» (м. Попасне Луганської області)

до Приватного підприємства Фірми «Фелд» (м. Красний Луч Луганської області)

про стягнення 125889 грн. 85 коп.

Суддя Воронько В.Д.

представники:

від позивача: Ауксутене О.А., довіреність б/н від 28.11.2012;

від відповідача: Карпова І.Г., довіреність б/н від 10.10.2012.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства Фірми «Фелд»про стягнення 125 889 грн. 85 коп., у тому числі 3% річних у розмірі 36 723 грн. 82 коп., інфляційні нарахування у розмірі 89 166 грн. 03 коп. за договором відступлення права вимоги від 01.07.2010 № 01-07-10/1.

В судовому засіданні 01.11.2012 представником позивача в обґрунтування позовних вимог надані письмові пояснення, в яких позивач фактично зменшив суму позовних вимог та заявив до стягнення 30 268 грн. 86 коп. 3% річних та 64 921 грн. 56 коп. інфляційні нарахування, всього 95 190 грн. 42 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи те, що зменшення розміру позивних вимог не суперечить законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, письмові пояснення позивача прийняті судом до розгляду. Таким чином, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 95 190 грн. 42 коп.

Позивачем позовні вимоги підтримані повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.10.2012 б/н проти позовних вимог заперечував з огляду на їх необґрунтованість та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси»та Приватним підприємством «Хотей»було укладено договір від 01.07.2010 № 01-07-10/1 про відступлення права вимоги. Відповідно до умов даного договору до позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-Ресурси»перейшли права первісного кредитора -Приватного підприємства «Хотей», які передбачені основним договором.

Отже, за даним договором, відповідно до ст. 511-519 Цивільного кодексу України, внаслідок відступлення права вимоги позивач набув право, як новий кредитор, вимагати від відповідача -Приватного підприємства Фірми «Фелд»суму заборгованості, що виникла перед Приватним підприємством «Хотей»- первісним кредитором у зобов'язанні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2011 у справі № 33/172пд (а.с. 39-42), залишеним без змін постановами апеляційної (а.с. 43-46) та касаційної інстанцій (а.с. 47-51), договір про відступлення права вимоги від 01.07.2010 № 01-07-10/1 визнаний таким, що укладений відповідно до вимог ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору від 01.07.2010 № 01-07-10/1 сума заборгованості відповідача складала 915 866 грн. 95 коп., з яких сума основного боргу становила 640 304 грн. 27 коп., 3 % річних у розмірі 37 792 грн. 31 коп., інфляційні нарахування у розмірі 228 560 грн. 56 коп., державне мито в розмірі 9 066 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 143 грн. 24 коп. Дана заборгованість перед первісним кредитором -Приватним підприємством «Хотей»підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2010 у справі № 2/415 (а.с. 31-70), яке набрало законної сили.

Відповідачем сума заборгованості 915 866 грн. 95 коп. сплачена позивачу частинами, що підтверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.04.2011 (а.с. 53), виписками з особового рахунку позивача від 20.02.2012 (а.с. 54), від 27.02.2012 (а.с. 55), від 29.08.2012 (а.с. 56).

Погашення заборгованості відповідачем здійснено з простроченням виконання зобов'язання, тому у відповідача виникло право вимагати сплати відповідачем інфляційних за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, у зв'язку з чим він звернувся з позовом до Приватного підприємства Фірми «Фелд»про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у розмір 125 889 грн. 85 коп. за договором відступлення права вимоги від 01.07.2010 № 01-07-10/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Крім того, ст. 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають засобом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, на думку позивача положення ст. 625 Цивільного кодексу України дають йому право нарахувати на суму заборгованості індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми:

- на 915 866 грн. 95 коп. за період з укладення договору про відступлення права вимоги - 01 липня 2010 року до зарахування суми у розмірі 500 000 грн. 00 коп. -12 квітня 2011 року;

- на 415 866 грн. 95 коп. за період з моменту зарахування суми у розмірі 500 000 грн. 00 коп. - 12 квітня 2011 року - до надходження на рахунок Позивача суми у розмірі 99 876 грн. 95 коп. в рахунок боргу відповідача - 20 лютого 2012 року;

- на 315 990 грн. за період з надходження на рахунок позивача суми у розмірі 99 876 грн. 95 коп. в рахунок боргу відповідача - 20 лютого 2012 року - до 27 лютого 2012 року - надходження на рахунок позивача суми у розмірі 28 000 грн. 00 коп. в рахунок боргу відповідача;

- на 287 990 грн. 00 коп. за період з надходження на рахунок позивача суми у розмірі 28 000 грн. 00 коп. в рахунок боргу відповідача - 27 лютого 2012 року - до 29 серпня 2012 року - остаточної сплати суми боргу відповідачем.

Розмір 3% річних від простроченої суми складає 36 723,82 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять три) гривень 82 копійок Розмір інфляційного збільшення суми боргу складає 89 166,03 (вісімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 03 копійок.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.10.2012 б/н проти позовних вимог заперечив з посиланням на те, що на спірні правовідносини окрім ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється дія ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач також зазначив, що позивач нарахував індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних на всю суму заборгованості, яка складається з основного боргу 640 304 грн. 27 коп., суми 3 % річних, інфляційних нарахувань, державного мита, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка складає 275 562 грн. 68 коп., що не передбачено жодною нормою чинного законодавства.

Окрім того, відповідач у відзиві відзначив, що в період, за який позивачем нараховані індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, у відношенні відповідача було порушено справу про банкрутство та введено мораторій, в період дії якого відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», неустойка та інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховуються. Тому відповідач вважає, що позивач необґрунтовано нарахував індекс інфляції та 3 % річних.

Позивач скористався своїм правом та зменшив позовні вимоги до 95 190 грн. 42 коп., про що зазначив в письмових поясненнях від 31.10.2012 № 32/10 (а.с.87-89), які розглянуті та прийняті судом.

Зменшення позовних вимог прийнято судом оскільки, це є правом позивача, встановленим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Існування заборгованості у сумі 915 866 грн. 95 коп. встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2010 у справі № 2/415 (а.с. 31-35). Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2011 у справі № 33/172пд визнаний укладеним договір від 01.07.2011 № 01-07-10/1 про відступлення права вимоги (а.с. 39-42). Зазначені рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відтак, факт існування заборгованості відповідача зі сплати первісному кредитору -Приватному підприємству «Хотей»суми у розмірі 915 866 грн. 95 коп. та факт визнання укладеним договір від 01.07.2011 № 01-07-10/1 про відступлення права вимоги є встановленими і не потребують доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 192 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Крім того, у ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на незастосування позивачем ст. 530 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки наявність заборгованості відповідача зі сплати суми у розмірі 915 866 грн. 95 коп. підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2010 по справі № 2/415. Відтак, настання строку виконання зобов'язання підтверджено судовим рішенням.

Доводи відповідача щодо нарахування інфляції та 3 % річних на загальну суму заборгованості, яка складається з основного боргу -640 304 грн. 27 коп., 3 % річних -37 792 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань -228 560 грн. 56 коп., державного мита -9 066 грн. 57 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -143 грн. 24 коп. не приймаються судом до уваги з огляду на те, що позивач здійснив перерахування суми.

12.04.2011 позивач зарахував суму у розмірі 500 000 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідача. Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу погашається витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Так, сума у розмірі 500 000 грн. 00 коп. була зарахована наступним чином: у першу чергу було відшкодовано 9 209 грн. 81 коп. - державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у другу чергу відшкодовано 266 352 грн. 87 коп. -нараховані проценти та інфляцій, у третю чергу відшкодовано 224 437 грн. 32 коп. -частина основного боргу відповідача.

Таким чином, з наданого відповідачем розрахунку (а.с. 87-89) вбачається, що відповідач здійснив нарахування інфляції та 3 % річних, виходячи з суми основного борг у розмірі 640 304 грн. 27 коп., без урахування 3 % річних, інфляційних нарахувань, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 275 562 грн. 68 коп. індексу інфляції та 3 % річних, присуджених до стягнення судовим рішенням від 28.01.2010 у справі № 2/415, що відповідає положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на неможливість нарахування штрафних санкції протягом дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Луганської області від 01.08.2011 у справі № 21/53б/2011, впродовж якого не нараховуються штрафні санкції, що передбачено ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є безпідставними з огляду на наступне.

Положення даної норми передбачають, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, інфляційні нарахування та 3 % річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями. Інфляційні нарахування та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати кредиторові.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Таким чином, позивач правомірно нарахував інфляцію та 3 % річних.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у розмірі 1903 грн. 80 коп. судового збору. Крім того, сума у розмірі 614 грн. 00 коп. підлягає поверненню у зв'язку зі зменшенням позовних вимог за ухвалою суду.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси»до Приватного підприємства Фірми «Фелд»про стягнення 95 190 грн. 42 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірми «Фелд», м. Красний Луч, Луганської області, вул. Карла Маркса, 79, ідентифікаційний код 13379082, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливні-ресурси», м. Попасна, Луганської області, вул. Леніна, буд. 155в, ідентифікаційний код 37134393, інфляційні нарахування у розмірі 64 921 грн. 56 коп., 3 % річних у сумі 30 268 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1903 грн. 80 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Повне рішення складене та підписано -17.12.2012.

Суддя В.Д. Воронько