Рішення № 28026878, 11.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. Справа № 5010/1239/2012-19/62

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: приватного підприємства "Скол",

юридична адреса: вул. Красівського,3, м. Івано - Франківськ,76000,

поштова адреса: вул.Грюнвальдська,23в, м. Івано-Франківськ

про стягнення 245055,26 грн.

за участю представників сторін:

від відповідача: представник Манченко О.В., (довіреність № б/н від 24.10.11)

від позивача: представник ОСОБА_3, (довіреність № 2486 від 29.10.12)

ВСТАНОВИВ:

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного підприємства "Скол" про стягнення 245055,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки №15/02 від 15.05.09.

07.12.12 представник відповідача подав суду заяву вх.№8223/2012-свх про затвердження мирової угоди та мирову угоду підписану представниками сторін та скріплену печатками (а.с.67) .

Розглянувши дану заяву, документи і матеріали, подані позивачем, вивчивши зміст мирової угоди, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд приходить до висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 78 ГПК України визначає порядок укладання мирової угоди та умови її затвердження судом.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань для вирішення яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав та обов"язків сторін щодо предмету позову.

За принципами, закріпленими статтею 78 ГПК України, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний перевірити повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання, встановити відповідність умов мирової угоди вимогам чинного законодавства України, фактичним обставинам і матеріалам справи, а також з'ясувати, що мирова угода стосується прав й обов'язків сторін щодо предмета позову і не зачіпає законних прав та інтересів інших осіб.

Проаналізувавши умови мирової угоди, господарський суд встановив, що вона не відповідає фактичним обставинам справи, а саме, сума заборгованості за мировою угодою не охоплює суми боргу, яка є предметом даного спору. Також, суд не може встановити чи умови мирової угоди не порушують права інших осіб, оскільки документально не підтверджено право власності відповідача на нерухоме майно, яке ПП "Скол" зобов"язується передати позивачу в погашення заборгованості.

Таким чином, спір підлягає вирішенню по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача визнав повністю суму основної заборгованості .

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Позивачем до позовної заяви долучено договір поставки №15/02 від 15.05.09, предметом якого є поставка продавцем товару та зобов"язання покупця прийняти та оплатити товар.

В підтвердження поставки товару позивачем подано видаткові та податкові накладні, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи (а.с.14-19), у яких відсутні посилання на договір поставки №15/02 від 15.05.09.

Обставини поставки товару за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, мають істотне значення для встановлення моменту виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар - чи згідно умов договору поставки №15/02 від 15.05.09, чи відповідно до приписів ст.692 Цивільного кодексу України.

Також це має значення для застосування такої відповідальності, як стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару саме на виконання зобов'язань за договором поставки №15/02 від 15.05.09, тому строк виконання відповідачем обов'язку поставки товару слід вважати таким, що не встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене, у суду немає підстав вважати, що поставка товару здійснювалась саме за договором №15/02 від 15.05.09, оскільки у видаткових та податкових накладних не вказано, що умовою продажу чи підставою для оплати є договір поставки №15/02 від 15.05.09.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків , зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України та 174 ГК України).

Отримання відповідачем (в особі його представника) товару від позивача, підписання акта звірки станом на 01.10.12 (а.с. 39), свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу поставки товару.

Судом встановлено, що поставка товару є позадоговірною.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових накладних, в яких не вказано термін оплати товару, то зобов"язання по оплаті товару виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.692 ЦК України - після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи визнання відповідачем боргу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 191105,50 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 191105,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 36750,26 грн. та 3 % річних в сумі 17199,50 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, згідно розрахунку суду інфляційні втрати підлягають до задоволення в сумі 36654,84 грн. В решті суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

Також судом перевірено правильність нарахування відсотків річних, які згідно розрахунку суду становлять 17189,02 грн. та підлягають задоволенню. В решті суми 3% річних слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,15, 16, 525, 526, 610, 614, 625, 655, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст. ст.174, 193, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 43, 49, 55, 78 ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди вх.8223/2012-свх від 07.12.12 відмовити.

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства "Скол" про стягнення 245055,26 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Скол" , юридична адреса: вул.Красівського,3, м. Івано - Франківськ,76000, поштова адреса: вул.Грюнвальдська,23в, м. Івано-Франківськ (код 23796958) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) - 191105,50 ( сто дев"яносто одну тисячу сто п"ять гривень п"ятдесят копійок) - основного боргу, 17189,02 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят дев"ять гривень дві копійки) - 3% річних та 36654,84 (тридцять шість тисяч шістсот п"ятдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки ) - інфляційних нарахувань, а також 4898,99 (чотири тисячі вісімсот дев"яносто дев"ять гривень дев"яносто дев"ять копійок) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 17.12.12