Ухвала суду № 28022992, 13.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/1381/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко н.Л.

Провадження № 22-ц/1390/7241/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Тропак О.В.

при секретарі - Проворній Н.І.

з участю представника позивача Вергуна В.М., відповідача

ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі ТВБВ №10013/039 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, який одночасно діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до ОСОБА_3, який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення з житлового приміщення АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем ОСОБА_3 1 жовтня 2007 р. було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1524 за умовами якого відповідач одержав кредит в сумі 541 000 грн. В забезпечення виконання умов договору був укладений договір іпотеки предметом якого є 2-х кімнатна квартира по вул. Личаківській у м. Львові. Виконавчим написом нотаріуса від 11.06.2009 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором, який звернуто до виконання 27 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження.

Незважаючи на письмове попередження від 16.02.2012 р. відповідач від добровільного виселення відмовився.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

В якості 3-ї особи притягнуто орган опіки і піклування в особі Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2012 р. позов задоволено повністю.

Ухвалою Личаківського районного суду від 11 жовтня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема розгляд справи у його відсутності та до вирішення його скарги на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, без врахування усіх обставин справи, зокрема, що квартира не була придбана за рахунок кредиту і в ній фактично проживають двоє дітей, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПКЕ України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 1.10.2007 р. було укладено договір відновлювальної кредитної лінії за умовами якої банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 541 000 грн. під 16 % з остаточним терміном повернення кредиту 31.10.2017 р. (а.с.4.5).

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та відповідачем ОСОБА_3 1.10.2007 р. укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_2, що складається з двох житлових кімнат житловою площею 34,7 кв.м. та кухні, загальною площею 77, 4 кв.м.; комора в підвалі 8,0 кв. м. (а.с.130).

На час укладення договору іпотеки вказана квартира належала на праві власності тільки одному відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № ЛЖ 2019 від 19 липня 2007 року ( а. с. 130) і тільки він один був зареєстрований у цій квартирі.

Згідно із статтею 32 ЦК , статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

На момент укладення договору іпотеки діти відповідача право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки не мали.

Відповідно до пункту 33.10 іпотечного договору від 31 жовтня 2007 року іпотекодавець ОСОБА_3 зобов'язаний був у 30-денний строк повідомити банк про реєстрацію інших осіб за місцезнаходженням предмету іпотеки, їх прізвища, імена та по батькові, інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором. Судом встановлено, що ОСОБА_3 покладеного на нього договором вказаного обов'язку не виконав, здійснив реєстрацію дітей - доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно 28.05.09р. та 6.10.09р., у квартиру, яка є предметом іпотеки.

Таким чином вчинення відповідачем ОСОБА_3 дій по реєстрації двох малолітніх дітей в квартиру без відома і згоди іпотекодержателя через 2 роки після укладення іпотечного договору не можуть бути підставою для відмови у виселенні із зазначених в апеляційній скарзі підстав.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору по заяві банку виконавчим написом нотаріуса від 11 червня 2009 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком в сумі 591 979,87 грн. та виконавчий напис переданий на виконання у виконавчу службу.

Відповідно до ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. ст.. 109 ЖК звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 проживає в квартирі як власник, а не наймач, на виконання закону банк двічі надсилав йому вимоги про добровільне виселення протягом місяця: №109 від 15 лютого 2012 р. (а.с. 29). та № 181 від 15 березня 2012 р. (а.с.32) , які відповідачем одержані , що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.33), проте в добровільному порядку виселення не відбулося. Інший погоджений сторонами строк для виселення не встановлювався.

З врахуванням вищенаведеного суд правильно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що судом повністю дотримано умови проведення заочного розгляду справи, передбачені ст.. 224, 225 ЦПК України (а.с.73,75). тому доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при розгляді справи у відсутності відповідача є безпідставними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2012 р. адміністративний позов ОСОБА_3 до Личаківського ВДВС Львівського МУЮ, третя особа ПАТ «Державний ощадний банк України»про визнання дій неправомірними і скасування постанов від 27.10.2011 р. та від 29.03.2012 р., зобов'язання вчинення дій -залишений без розгляду у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 в судове засідання (а.с.97)., тому доводи апеляційної скарги про неможливість розгляду справи про виселення до перевірки в судовому порядку постанов виконавчої служби по виконанню виконавчого напису нотаріуса, є безпідставними.

Оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справ, передбачена ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: _____ Мусіна Т.Г.

Судді: _____ Бермес І.В.

_____ Тропак О.В.