Постанова № 28017477, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12825/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «ПВК «Будівельник»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач -ТОВ «ПВК «Будівельник»звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Києві ДПС було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ПВК «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово - майнових відносин з ТОВ «Лаватан»за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 64 /22-5/31466963 від 07 серпня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник» занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 553 073, 00 грн. в тому числі: за ІV квартал 2011 року у сумі 1 553 073, 00 грн. та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.2001, п. 200.2 ст. 200 ПК України в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1 242 459, 00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 1 055 110, 00 грн., за квітень 2011 року на суму 187 348, 00 грн.

На підставі Акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкові-повідомлення рішення №0000592205 від 21 серпня 2012 pоку, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 553 073, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн, та №0000602205 від 21 серпня 2012 pоку, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 459, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності TOB «ПВК «Будівельник»є будівництво будівель, штукатурні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво виробів з бетону для будівництва.

Крім того, право TOB «ПВК «Будівельник»проводити вказані роботи підтверджується будівельною ліцензією № 557780 від 23 листопада 2010 року.

У березні 2011 року між ТОВ «ПВК «Будівельник»та ТОВ «Лаватан» укладено договори купівлі-продажу матеріалів на суму 6 212 290, 00 грн.

Виконання вказаних договорів підтверджуєть належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками -фактурами, які підписані та скріплені печатками сторін, та мають всі реквізити відповідно до вимог законодавства України.

TOB «ПВК «Будівельник»за поставлений товар розрахувався в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що TOB «ПВК «Будівельник»має необхідні складські приміщення для зберігання поставленого товару, який придбавався для використання його в господарський діяльності, оскільки TOB «ПВК «Будівельник»є виробником бетону.

Позивач має в користуванні земельну ділянку для розміщення виробничої бази та орендує земельну ділянку для виробництва будівельних матеріалів в м. Українка Обухівського району Київської області, і відповідно має достатню матеріальну базу та необхідні ресурси для здійснення виробництва, в тому числі бетону та виробів з нього.

Поставлені TOB «Лаватан»будівельні матеріали зберігались позивачем на власному складі та в подальшому використані при виготовленні бетону, що поставлявся на адресу третіх осіб, реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Факт передачі поставленого товару підтверджуються видатковими накладними, які є в наявності у TOB «ПВК «Будівельник»та надані під час проведення перевірки.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 208 ГК України -якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій,.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач не довів факт відсутності реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Лаватан», факт ухилення від сплати податків та приховування доходів позивачем при виконанні господарських операцій з контрагентами, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права..

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити.

Скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби податкові-повідомлення рішення №0000592205 від 21 серпня 2012 pоку, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 553 073, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн, та №0000602205 від 21 серпня 2012 pоку, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 459, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 20 грудня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.