Постанова № 28015115, 05.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13251/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року по справі за їх позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОДПС -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2012 року № 0004264120 та № 0004274120.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція не може погодитися з такими доводами, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою службою проведено перевірку позивача за результатами якої 30.07.2012 року складено акт № 739/41-20/30019775 про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету податку на додану вартість у серпні, вересні, жовтні 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 57 ПК України (несвоєчасна сплата самостійно задекларованих сум по ПДВ в розмірі 162804703 грн. по декларації № 9007870387 від 19.09.2011 року, термін сплати якої 30.09.2011 року.

Листом № 19/1 від 21.09.2011 року позивач звернувся до відповідача щодо розстрочення у сплаті податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 року терміном на 3 календарних місяці (рівними частинами), проте ДПА України відмовили в надані розстрочення зобов'язань з ПДВ.

Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог п. 57.1 статті 57 ПК України в частині несвоєчасності сплати податкових зобов'язань по ряду декларацій та уточнюючих розрахунків.

Несвоєчасна сплата ПДВ в сумі 157840498 грн. була допущена позивачем по деклараціях № 9002316371 від 19.04.2011 року та № 9003487828 від 19.05.2011 року. Рішеннями ДПА України № 24 від 29.04.2011 року та №45 від 30.05.2011р надано розстрочення зобов'язань з ПДВ у розмірі відповідно 157840498 грн. та 169622283 грн., проте 12.10.2011 року дане рішення скасовано з 06.10.2011 року.

Станом на 06.10.2011 року у позивача виникла недоїмка в сумі відповідно 78920248 грн. та 96927016 грн за користування розстроченням платежу.

На підставі встановленого порушення відповідачем 20.08.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004274120, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України на позивача накладено штраф за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання (33114952,10 грн.) у сумі 3311495,21 грн. та № 0004264120, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України на позивача накладено штраф за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання (385861774,40 грн.) у сумі 77172354,88 грн.

На спростування доводів суду першої інстанції щодо законності оспорюваних рішень податкового органу, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 4.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом № 1036 від 24.12.2010 року (далі -Порядок) передбачено, що з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

Так, пунктом 4.5. Порядку передбачено, що рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 «Особливі умови»договору робиться запис: «Договір достроково розірвано, документ від _____ N ____».

Відповідно до п. 4.6. розділу IV Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

За наведених правових норм, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору; про розірвання договору вноситься відповідний запис у такий договір, і лише з дня розірвання договору зобов'язання сторін договору припиняються із настанням правових наслідків, передбачених законодавством, проте такі наслідки наступають з дня, наступного за днем розірвання договору.

В даному випадку, матеріали справи не містять належних доказів розірвання вказаних вище договорів розстрочення, які, в свою чергу, не містить відповідного запису про дострокове розірвання договору.

Судова колегія не може не зауважити, що відповідно до п.4.2 договорів № 5 від 10.05.2011 року та № 8 від 31.05.2011 року про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач зобов'язався у разі порушення платником податків умов погашення розстроченого грошового зобов'язання достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму грошового зобов'язання, а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням.

Разом з цим, податковий орган 12.10.2011 року не повідомив позивача про розірвання договорів № 5 від 10.05.2011 року та № 8 від 31.05.2011 року про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та не пред'являв йому до сплати невнесену суму грошового зобов'язання, а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням.

Крім того, колегія суддів не може не зауважити, що суд першої інстанції навіть не надав оцінки тому, що штрафні санкції у зв'язку з розірванням договорів № 5 від 10.05.2011 року та № 8 від 31.05.2011 року про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач нарахував, починаючи з 06.10.2011 року, в той час як рішення ДПС України про скасування рішень про надання розстрочення прийняті 12.10.2011 року та вручені позивачу лише 29.10.2011 року, що є грубим порушенням прав платника податку, який в апріорі не міг здогадатися про наміри податкової інспекції щодо скасування вказаних договорів.

Відповідно до ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу ст.111 Податкового кодексу України штраф є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежного виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст.35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з п.38.2 ст.38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

З аналізу вищезазначених норм, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена ст.126 Податкового кодексу України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень -жовтень 2011 року.

Водночас, згідно з пп. 14.1.152. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зазначена норма визначає, які дії зі сплаченими платником податків коштів зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлює відповідальності платника податків за вчинення таких дій органами державної податкової служби. Зазначені дії здійснюються органами державної податкової служби після сплати коштів платником податків.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено не правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з постановленням нової про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року - скасувати, постановивши нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 20.08.2012 року № 0004264120 та № 0004274120.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлено: 10.12.2012 року.