Рішення № 28013474, 11.12.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3457/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П.М.

Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2012 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого Голованя А.М..

суддів Черниш Т.В.

Кривохижі В.І.

при секретарі Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" (далі ПАТ "Північний ГЗК") про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві і

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2009 року позивач звернулася в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що працювала в ПАТ "Північний ГЗК" на протязі тривало часу в шкідливих умовах і це призвело до виникнення професійного захворювання.

Зазначала, що згідно з висновком МСЕК від 4 червня 1998 року їй встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи внаслідок професій-ного захворювання.

27 травня 1999 року висновком МСЕК їй встановлено 70% втрати працездатності та визнано інвалідом другої групи безстроково.

Вказуючи на те, що переживає моральні страждання викликані постійним болем, який супроводжується приступами задухи, просила суд стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.(а.с. 2-7)

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

ОСОБА_3, яка належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилася.

Заслухавши доповідача, заперечення представника ПАТ "Північний ГЗК" Луньова Р.В. перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив факт наявності в позивача права на звернення з позовом про відшкодування моральної шкоди до роботодавця, однак відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском нею строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України та строку позовної давності визначеного ст. 71 ЦК Української РСР.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, починаючи з 30 березня 2007 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, згідно з положеннями Закону України від 23 лютого 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не відповідає за завдану моральну шкоду .

Судом встановлено, що згідно з висновком МСЕК від 4 червня 1998 року ОСОБА_3 встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи внаслідок професій-ного захворювання, у зв'язку з цим у липні 2012 року вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

На момент установлення вперше позивачу висновком медико-соціальної експертної комісії (1998 рік) втрати працездатності питання щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, регулювалося Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяноїпрацівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня1993 року №472, згідно з якими моральна шкода відшкодовується в розмірі, який не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат, що становить 2 550 грн.

Дійсно, працівник може звернутися безпосередньо до суду з заявою про вирішення трудового спору - в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. ( ч.1 ст.233 КЗпП).

Проте суд не урахував, що чинним на час виникнення спірних правовідносин Кзпп України взагалі не було передбачено відшкодування моральної шкоди,.

Крім того, до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав строки позовної давності, відповідно до ст.83 ЦК УРСР 1963 року, не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008року)

Таким чином, місцевий суд при вирішенні справи, на порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК, не повністю визначився із характером спірних правовідносин; не звернув увагу на те, що, хоча ОСОБА_3 і перебувала з ПАТ "Північний ГЗК" у трудових відносинах, спір між ними виник із приводу заподіяння позивачеві моральної (немайнової) шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правил ст. 233 КЗпП.

З огляду на наведене ухвалене у справі судове рішення не можна визнати законним й обгрунтованими, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів вважає, що позивач отримала професійне захворювання при виконанні

трудових обов'язків в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, ушкодженням здоров'я їй заподіяна моральна шкода, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця.

Виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи засади виваженості, розумності та справедливості колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди який підлягає відшкодуванню слід визначити в сумі 2 500 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" (Код за ЄДРПОУ -00191023, місцезнаходження м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) на користь ОСОБА_3 (індивідуальний ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2 500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: