Постанова № 28011745, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а-6606/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Гонг", Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-6606/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Гонг"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство «Гонг» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00001202303 від 08.11.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0000242212 від 26.04.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. по справі №2а-6606/12/2070 позов задоволено частково: - скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №00001202303 від 08.11.2011 року; - скасовано податкове повідомлення-рішення №0000242212 від 26.04.2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 122,96 грн., в т.ч. основний платіж - 24016,52 грн., санкції -106,44 грн., прийняте Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, пп3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1,п.201.4 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Гонг», прийняти рішення, яким відмовити в задоволені вимог у повному обсягу.

Позивачем теж подано апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. в частині якій відмовлено в задоволені позову, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсягу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело на його думку до неправомірних висновків, які не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, встановила, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Гонг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011р.

За наслідками проведеної перевірки працівники відповідача дійшли висновку, що з боку позивача мають місце порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого податковий кредит ПАТ «Гонг» в вересні, жовтні, листопаді ,грудні 2010 року частково сформовано від виконання нікчемних правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від підприємств, фінансово-господарські взаємовідносини яких з ПАТ «Гонг» є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що привело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року в сумі 39 818,35 грн.; порушення п.201.1, 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Українип, п.1 п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969 , в результаті чого неправомірно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по накладним, які виписані з порушенням встановлених норм на загальну суму 102058,52 гри., в тому числі в січні 2011 року в сумі 27495, грн., в квітні 2011 року в сумі 50972,78 грн., в червні 2011 р в сумі 23590,74 грн.; порушення пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства»ст.. 15, п. «д» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 70,125 тис. грн.

08.11.2011 року відповідачем, з посиланням на акт перевірки № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001212303, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 151834,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00001202303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 87656,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС України від 10.01.2012р. за №491/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 08.11.11 №00001212303 скасоване в частині визначення товариству ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту на загальну суму 50972,78 грн. ПДВ і у відповідній частині санкцію (штрафу) та відповідачем 26.04.2012 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000242212, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 100860,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що причиною прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 р. №0000242212 були висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за рахунок наступного.

За рахунок порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді 2010 року в сумі 39392,57 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Автоінсервіс» та в грудні 2010 року в сумі 425,78 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Будхолдинг-Харків» за нікчемними правочинами.

На підставі матеріалів справи встановлено, що формування податкової звітності з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді 2010 року в сумі 39392,57 грн. здійснено АТЗТ «Гонг» з урахуванням податкових накладних, виписаних ТОВ «Автоінсервіс» на підставі здійснених господарських операцій за укладеним між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.09.2010 року №01/09-1КП. Сторанами не заперечується про наявність належним чином оформлених податкових накладних, що надані до справи, та були предметом дослідження при перевірці.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем по справі, в основу виявлених порушень покладено зібрану інформацію з іншого акту перевірки, іншого податкового органу (ДПІ у Червонозаводському районі м. Хакова від 22.06.2011 р.), згідно якої контрагент позивача ТОВ «Автоінсервіс» зареєстрований та такий що перебуває на податковому обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не має власного офісу, крім того у нього відсутні складські, виробничі та інші приміщення, що відносяться до основних фондів І групи, про що свідчать нульові показники у рядку Б1 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки»та у рядку Б5 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків». У ТОВ "Автоінсервіс" відсутні транспортні засоби -розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до органів податкової служби не надавались (за даними АІС «Бест звіт», АС «Співставлення ПК та ПЗ», АІС «податки»). В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Автоінсервіс»з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

З урахуванням даних перевірки та того, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів виписані позивачу не на бланках суворої звітності та не містять номеру резервуару, марки та вид нафти або нафтопродукту, тину і температуру, за якої визначалась густина, а також дату і час виїзду автоцистерни з підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав в задоволені позову в цій чатині.

Колегі суддів не погоджується з таким висновком, оскільки доводи про відсутність у ТОВ «Автоінсервіс» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини, викладені у іншому акті перевірки, іншої податкової інспекції, копія цього акту не завірена належним чином (відсутні підписи та печатки органу який його склав), що позбавляє її статусу доказового матеріалу.

Також, колегія суддів вважає, що законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента - це інформація про включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Згідно правил ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців "встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою,доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не спростовано той факт, що ТОВ «Автоінсервіс» на час здійснення господарських операцій із підприємством позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність та негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови що операції із ним виконані та підтверджені належним чином.

Матеріали справи свідчать, що позивач як покупець, отримав від ТОВ «Автоінсервіс» за договір купівлі-продажу № 01/09-1КП продукцію із нафти, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та їх реєстрами, платіжними дорученнями щодо сплати за отриманий товар,Х-звіти ЕККА, товарно-транспортними накладними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Автоінсервіс» є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Також судом встановлено, що АТЗТ «Гонг» придбало у ТОВ «Будхолдинг-Харків»клей для плитки та емаль на загальну суму 2554,501 грн. (ПДВ -425,75 грн.) відповідно до наявної в матеріалах судової справи видаткової накладної № БХ-1207-12 від 07.12.2010р., яка містить підпис особи, що здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника.

Факт придбання товарів у ТОВ «Будхолдинг-Харків»на загальну суму 2554,501 грн. (ПДВ -425,75 грн.) підтверджується також податковою накладною від 07.12.2010р. № 120716 на суму 2554,50 грн. (ПДВ -425,75 грн.).

Розрахунки за вказаний товар проведенні у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Будхолдинг-Харків»грошових коштів на підставі рахунку-фактури від 02.12.2010р. № БХ-1202-19, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Отриманий товар позивачем оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності, про що свідчать оборотна відомість по рахункам та акти списання, долучені до матеріалів справи.

Придбаний товар доставлявся позивачу орендованим ПАТ «Гонг» у ОСОБА_1 автомобілем, про що свідчать копія договору найму (оренди) автомобіля, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, товарно-транспортна накладна №003154 від 07.12.2010р.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено судом апеляційної інстанції, що жодних доказів того, що правочин вчинений ПАТ «Гонг» з підприємством -постачальником ТОВ «Будхолдинг-Харків» не спричиняє реального настання юридичних наслідків та визнано нікчемним відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, до суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання наявності порушення п.201.1, 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Українип, п.1 п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969 , стосовно незаконного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які сформовані з порушенням Порядку заповнення податкових накладних, колегія суддів виходить з урахуванням наступного.

Згідно п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4. ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підставі акту перевірки відповідач стверджує, що податкова накладна №51 від 16.06.2011р., виписана ТОВ «Енергія 2010» не містить інформації щодо місцезнаходження (податкової адреси) продавця, в накладній не визначено вид цивільно-правового договору, тому дані вади є несумісними з законодавством .

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучена копія податкової накладної №51 від 16.06.2011р. (а.с.72), що виписана ТОВ «Енергія 2010», яка містить всі обов'язкові реквізити, передбачені положеннями ст.201 ПК України.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визнаючи неправомірними висновкі акту з цього питання, послався на порушення відповідачем вимог ч.2 ст.71 КАС України, оскількидо суду першої інстанції не надано доказів виявлення під час проведення перевірки податкової накладної №51 від 16.06.2011р., виписаної ТОВ «Енергія 2010», яка не містить інформації щодо місцезнаходження (податкової адреси) продавця, в накладній не визначено вид цивільно-правового договору, як не надано і копії вказаної накладної з виявленими недоліками. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Стосовно податкової накладної від 27.01.2011 року №14428/2 виписаної ЗАТ «Кримська фруктова вода» згідно якої сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту за січень 2011 року (а.с. 68), суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення з огляду на те, що на момент здійснення перевірки податкова накладна була в копії. З таким висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується тільки на акті перевірки і ніяких інших доказів відповідачем суду не надано. Проте в матеріалах справи достатньо доказів реальності господарської операції, підтвердженні первинними документами бухгалтерського обліку - товарно-транспортною накладною, видатковими накладними, витягом з книги обліку розрахункових операцій, наказом на відрядження для звірки взаєморозрахунків з постачання яблук, посвідченням на відрядження.

Також звернено увагу, що всі ці документи свідчать, що до АТЗТ «Гонг» не надходило копії податкової накладної, а з самого початку був оригінал, у зв'язку з чим висновок суду про відсутність доказів наявності належним чином оформленої податкової накладної №14428/2 від 27.01.2011 року, яка виписана ЗАТ «Кримська фруктова вода» не є обґрунтованим .

Крім того, оглянувши надані до матеріалів справи докази, колегія суддів не знаходить переконливими висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем порядку оподаткування дивідендів.

Положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів, які товариство виплачує виключно грошовими коштами. За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Водночас, суд звертає увагу, що за змістом ч. 3 та ч. 4 Закону України «Про акціонерні товариства»виплаті дивідендів має передувати рішення про їх виплату, прийняте уповноваженим органом товариства.

Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які для даних правовідносин є спеціальними, правомірним є висновок про те, що обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Саме із такого рішення випливають в тому числі і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган. Такий висновок суду ґрунтується на системному тлумаченні п.п. 7.8.2. та п.п 7.8.5. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з яким погоджується судова колегія.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття ПАТ «Гонг» рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток. Матеріалами справи підтверджено, що позивач при проведенні перевірки надавав до податкового органу копію протоколу загальних зборів акціонерів № 19 від 29.04.2010р., згідно якого прийнято рішення про направлення коштів на поліпшення матеріально технічної бази АТЗТ «Гонг», а дивіденди за цей період не нараховувати та не сплачувати.

Із врахуванням зазначених підстав, колегія суддів вважає неправомірними та необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 70,125 тис. грн. тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001202303 від 08.11.2011р. і доводи апеляційної скарги податкового органу не впливають на правомірність прийнятого в цій частині рішення про їх задоволення.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог законів при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи. За таких обставин апеляційна скарга Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційн у скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гонг" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-6606/12/2070 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України № 00001202303 від 08 липня 2011 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 76737, 04 гривень, в тому чмслі основний платіж 66888, 48 гривень, санкції 9848, 56 гривень.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 р.