Рішення № 28010676, 11.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4706/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ДП фірма "Екотехніка-М", м. Київ до ТОВ "Карпос", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство фірма "Екотехніка-М" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (далі - відповідач), з урахуванням уточнень позовних вимог від 07.11.12 р., які були прийняті судом, 67 862,69 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 590,72 грн., 2 918,22 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором постачання № 444/07/09 від 22.06.09 р.

В судовому засіданні 29.10.12 р. оголошувалась перерва до 12.11.12 р.

29.10.12 р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, відповідно до якого, проти позову заперечує у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що накладні, перелічені позивачем у позовній заяві та на яких ґрунтуються позовні вимоги, не є доказом поставки товарів саме за договором поставки № 444/07/09 від 22.06.09 р., оскільки в них відсутні посилання на будь-який договір.

Позивач в судове засідання 11.12.12 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному свого уповноваженого представника.

Суд, дослідивши вказане клопотання, вважає за необхідне в його задоволені відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява по даній справі надійшла 17.10.12 р., отже двох місячний строк вирішення спору спливає 17.12.12 р., тобто через шість днів.

Клопотань про продовження строку розгляду даної справи, відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, від сторін не надходило.

Окрім того, судом в межах його компетенції, надано достатньо можливості та часу сторонам для подання доказів та доведення їх переконливості перед судом.

Представник відповідача своїм правом на участь в судових засіданнях від 12.11.12 р. та 27.11.12 р. не скористався, про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За таких обставин, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, а відповідача таким, що зловживає своїми процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 444/07/09 від 22.06.09 р. (а.с. 11-17), відповідно до умов якого (п. 1.1), постачальник (позивач) зобов'язався в порядку і строки, встановлені даним договором, передавати у власність покупця (відповідача) товар, в певній кількості, відповідної якості та по погодженій ціні, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість та асортимент кожної партії товару, що поставляється вказується в накладній на підставі замовлення відповідача, яке є невід'ємною частиною договору. Накладні складаються на кожну партію товару, що поставляється та мають силу специфікацій до цього договору.

Сторони в вищевказаному договорі домовились (пункт 2.10), що позивач повинен при здійснені поставки кожної конкретної партії, в видатковій накладній зазначати номер та дату договору, відповідно до якого здійснюється поставка товару.

Позивачем у період з 27.01.12 р. по 24.08.12 р. було поставлено відповідачу продовольчі товари на загальну суму 72 881, 93 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (22-30).

Проте, всупереч умовам п. 2.10 договору, позивачем в видаткових накладних не було вказано номер та дату договору, відповідно до якого здійснюється поставка товару.

Хоча посилання в накладних на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений у видаткових накладних, згідно з ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2. 4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95 № 88, суд враховує передбачені п. 2.10 спірного договору умови та визнає їх обов'язковими для позивача, а саме, щодо обов'язку зазначати номер та дату договору в накладних.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем здійснення відповідачем замовлення товару та недодержання передбаченого договором поставки № 444/07/09 від 22.06.09 р. певного оформлення видаткових накладних, у суду відсутні підстави вважати поставки в період з 27.01.12 р. по 24.08.12 р. за спірними накладними такими, що здійсненні на умовах договору поставки № 444/07/09 від 22.06.09 р.

Проте, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як було зазначено вище, позивачем, у період з 27.01.12 р. по 24.08.12 р. було поставлено відповідачу продовольчі товари на загальну суму 72 881, 93 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (22-30), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємтсв.

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі - продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого за період з 27.01.12 р. по 24.08.12 р. товару позивачу виконав неналежним чином, здійснивши часткову оплату у сумі 5 019,24 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 67 862,69 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 50), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємтсв.

Судом встановлено, що сторонами в видаткових накладних не було встановлено строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, зобов'язання відповідача оплатити товар виникло після прийняття товару

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 67 862,69 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними з наступного дня після передачі товару позивачем за спірними накладними.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 67 862,69 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 590,72 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 918,22 грн. пені, відповідно до п. 7.2 договору, суд відмовляє в цій частині позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки суд визнав поставки в період з 27.01.12 по 24.08.12 за спірними накладними такими, що здійсненні поза умовами договору поставки № 444/07/09 від 22.06.09 р., у позивача відсутнє право вимагати оплати пені, яка передбачене вказаним договором.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Положеннями про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", ст.cт. 202, 205, 207, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530, 611, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 623, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (вул. Ак. Павлова, б. 120, м. Харків, 61054, код ЄДРПОУ 334629821, р/р 26009000123388 у відділенні № 2 ТОВ "Укрексімбанк" філіал м. Харків, МФО 351618) на користь Дочірного підприємства фірма "Екотехніка-М" (просп. Палладіна, б. 44, корп. 8, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 24363204, р/р 26004175 в ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 300863) 67 862,69 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 590,72 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 543,69 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 2 918,22 грн. пені, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя Інте Т.В.