Рішення № 28010657, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/15091-2012 12.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу в розмірі 21 331,80 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Карась В.В. довіреність № 2580/18 від 29.08.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»(далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку регресу в розмірі 21 331,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 331,20 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/15091-2012, розгляд справи призначено на 21.11.2012 р.

09.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 25.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/15091-2012.

У судове засідання 21.11.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 25.10.2012р. про порушення провадження у справі № 5011-71/15091-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2012 р. не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали від 25.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/15091-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 21.11.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/15091-2012 розгляд справи відкладено на 12.12.2012 р.

У судове засідання 12.12.2012 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2010 р. між Левицьким Сергієм Валерійовичем (далі - страхувальник) та Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0725-а/09ко (далі -Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Кіа», державний номерний знак СВ 4206 АІ.

Бобрусь В.О., 14.07.2010 р. приблизно о 19 год. 20 хв. по вул. Дегтягівська в м. Києві, керуючи автомобілем марки «ЗІЛ», державний номерний знак 179-62 КВ, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля марки «КІА», державний номерний знак СВ 4206 АІ, внаслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва Бобрусь В.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., згідно з ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 3457, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Кіа», державний номерний знак СВ 4206 АІ, в результаті ДТП, яка сталась 14.07.2010 р. приблизно о 19 год. 20 хв. по вул. Дегтягівська в м. Києві, складає 15 721,26 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 0725-а/09ко-3 від 20.08.2010 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Кіа», державний номерний знак СВ 4206 АІ, внаслідок ДТП, яка сталась 14.07.2010 р. приблизно о 19 год. 20 хв. по вул. Дегтягівська в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 21 331,80 грн.

На підставі страхового акту № 0725-а/09ко-3 від 20.08.2010 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 21 331,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4955 від 21.08.2010 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий запит № 06-37.1/5011-71/15091-2012 про надання суду інформації страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BЕ/3012526.

12.11.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь № 28768/7-3-11 від 08.11.2012 р на судовий запит № 06-37.1/5011-71/15091-2012, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ЗІЛ», державний номерний знак 179-62 КВ, ДП «Газтехсервіс», на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3012526.

Судом встановлено, що Поліс № ВЕ/3012526 є договором І типу.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на дату укладення Полісу № ВЕ/3012526) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

З огляду на вищенаведене, з метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві судовий запит № 06-37.1/5011-71/15091-2012 про надання суду інформації про те, чи складався 14.07.2010 р. протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія Бобрусь Віктора Олександровича за керування транспортним засобом марки «ЗІЛ», державний номерний знак 179-62 КВ без належних правових підстав, та чи було накладено на нього адміністративне стягнення.

14.11.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь від Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 10/30143 на судовий запит № 06-37.1/5011-71/15091-2012, з якого вбачається, що 14.07.2010 р. (дата ДТП) відносно гр. Бобрусь В.О. протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачена ст. 126 КУпАП, не складався.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що 14.07.2010 р. винна у скоєнні ДТП особа (Бобрусь В.О.) керувала автомобілем марки «ЗІЛ», державний номерний знак 179-62 КВ, не на законних підставах.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/3012526 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗІЛ», державний номерний знак 179-62 КВ.

Позивачем на адресу відповідача була направлена регресна вимога вих. № 1668/2 від 06.04.2012 р. про відшкодування шкоди на суму 21 331,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено позивачеві відповідь на вищезазначену регресну вимогу вих. № 1668/2 від 06.04.2012 р., якою відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу з огляду на те, що винною у скоєнні ДТП особою не було направлено відповідачу документи, що підтверджують право експлуатації забезпеченим транспортним засобом на законних підставах.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 37.1.1 - 37.1.5. п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

- одержання страхувальником повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування від особи, яка її завдала.

З огляду на вищенаведене, відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 21 331, 80 грн.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума, що підлягає стягненню з відповідача, значно перевищує суму, яка вказана у Звіті № 3457 від 28.07.2010 р.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно з п. п. 4.3. - 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:

а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;

б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;

г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);

ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки;

д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;

е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;

є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;

ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);

з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);

и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);

і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;

й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);

к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;

л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;

м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;

о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;

п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;

р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);

с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Оскільки пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, Звіт № 3457 є належним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого автомобіля.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 331,80 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 15 721,26 грн. (вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Кіа», державний номерний знак СВ 4206 АІ, зазначена у Звіті № 3457 від 28.07.2010 р.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 11, ідентифікаційний код: 31158052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 15 721 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя О.В. Нечай