Рішення № 28010628, 10.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/15491-2012 10.12.12За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 35 000,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кірсанова К. О. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в порядку регресу 35 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу № 19 G-0170183 від 08.07.2008 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Хонда д/н АА0644НМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Хюндай д/н АТ2975ВК, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "ОРАНТА"на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6463067), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-53/15491-2012, слухання справи призначено на 10.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2012 року надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 06.11.2012.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.12.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

08.07.2008 між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(правонаступником є ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО") та Лесняк О. Т. укладеного Поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0170183 (надалі -Договір) за яким був застрахований автомобіль Хонда д/н АА0644НМ.

21.12.2008 року, близько 02 години 30 хвилин, Лисенко О. Г., керуючи автомобілем марки Хюндай д/н АІ2975ВК, на перехресті по вул. Луговій - вул. Автозаводській в м. Києві, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Хонда д/н АА0644НМ, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2009 у справі № 3-424/2009 Лисенка О. Г. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту № 20 від 12.01.2009 про оцінку майна, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Хонда д/н АА0644НМ станом на 12.01.2009 складає 91443,04 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 61683 від 30.01.2009 на суму в розмірі 73931,41 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 73931,41 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: № 4629 від 23.02.2009, № 4667 від 03.03.2009, № 4672 від 04.03.2009, № 4688 від 06.03.2009, № 4707 від 11.03.2009, № 4792 від 26.03.2009, № 4805 від 27.03.2009.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 73931,41 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Хюндай д/н АІ2975ВК, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль Хюндай д/н АІ2975ВК на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ВА/6463067 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВА/6463067) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВА/6463067 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий -МТСБУ) відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 1196-24/24 від 26.04.20012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 35000,00 грн.

У відповідь на вимогу відповідач повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з закінченням строку позовної давності (лист № 09-02-12/22323 від 13.09.2012).

Посилання відповідача на закінчення строку позовної давності не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного кодексу).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 кодексу).

Строк позовної давності почався з моменту виплати позивачем страхового відшкодування потерпілій особі.

Разом з тим, позивач надав докази того, що вищевказаний строк позовної давності переривався у зв'язку з подачею позову про стягнення суми витрат по виплаті страхового відшкодування до Лисенка О. Г., що вбачається з рішення Вишгородського районного суду Київської області № 2-696/12 від 10.10.2012.

Відповідно до ч.2 та ч.3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі, зокрема, пред'явлення позову якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено рішенням Вишгородського районного суду Київської області № 2-696/12 від 10.10.2012, з Лисенка О. Г. на користь позивача присуджено до стягнення 38931,41 грн. страхового відшкодування, що становить лише частину суми виплаченого позивачем страхового відшкодуваня.

Відтак, оскільки фактичні витрати позивача становлять 73931,41 грн., то заявлена ним сума позовних вимог у 35000,00грн., розрахована відповідно до ліміту відповідальності відповідача, є іншою частиною його вимоги з урахуванням вимоги до Лисенка О. Г., а тому позовна давність, протягом якої позивач має право звернутись у суд з даним позовом, перервалась з пред'явленням позивачем позову до Лисенка О. Г., з якого рішенням Вишгородського районного суду Київської області № 2-696/12 від 10.10.2012 на користь позивача присуджено стягнути частину вимоги, право на яку позивач має згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування", та статтею 993 Цивільного кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в постанові № 5011-64/2335-2012 від 03.10.2012.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 35000,00 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) суму страхового відшкодування у розмірі 35000,00 (тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.)

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 13.12.2012

Суддя О.А.Грєхова