Рішення № 28010584, 13.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/4968/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до ПП "Сочі-М", м. Харків про стягнення 25574,18 грн. за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.09.12 р.;

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19999,98грн. основного боргу, 4660,23грн. штрафних санкцій та 913,97грн. 3% річних. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором поставки № 106 від 14.12.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.12.2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "СОЧІ-М" (відповідач, Покупець) укладений Договір поставки № 106 (надалі - Договір).

Відповідно до умов укладеного Договору, позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукти харчування (надалі-товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Порядок здійснення розрахунків за поставлений товар передбачений п. 5.1. Договору, відповідно до якого оплата товару відповідачем здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов*язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 713336,64грн., що належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №№ STOT010372 від 15.12.2010р., STOT000129 від 06.01.2011р., STOT000478 від 21.01.11р., STOT000533 від 22.01.2011р., STOT000598 від 25.01.2011р., STOT000733 від 28.01.11р., STOT000717 від 28.01.2011р., STOT000786 від 31.01.2011р., STOT000809 від 31.01.2011р., STOT000813 від 01.02.2011р., STOT00219 від 08.02.2011р., STOT000415 від 14.02.2011р., STOT000615 від 21.02.2011р., STOT000576 від 21.02.2011р., STOT000155 від 07.03.2011р., STOT000196 від 09.03.2011р., STOT000439 від 17.03.2011р. та STOT000478 від 18.03.2011р., підписаними та скріпленими печатками сторін.

Окрім того, відповідачем було здійснене часткове повернення поставленого товару на суму 1630,31грн.

Однак, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов*язань відповідач лише частково розрахувався за поставлений йому товар. З матеріалів справи вбачається, що сторонами складений Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2011 року, в якому відображена заборгованість за поставлений товар на суму 19999,98грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість перед позивачем на суму 19999,98грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 19999,98грн. боргу за поставлений товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 913,97грн. за період з 11.04.2011р. по 17.10.2012р., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.4 Договору поставки передбачено, що в разі неоплати товару у строк, вказаний в п.5.1. цього Догвору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від суми несплаченого товару, за кожний день прострочення оплати в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ГК України.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 4660,23грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «СОЧІ-М» (61136, м. Харків, вул. Героїв праці, б.31, код ЄДРПОУ 35587325) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; в тому числі п/р № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005) 19999,98грн. основного боргу, 913,97грн. 3% річних, 4660,23грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.