Рішення № 28010377, 10.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/15079-2012 10.12.12

За позовом Тульчинського районного центру зайнятості

до Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 3 605,32 грн

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Сажнєв О.Ю. за дов. № 05-16\175 від 27.02.2012 р.

Ковтун В.В за дов. № 05-16\74 від 16.01.2012 р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, Тульчинський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 3 605,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/15079-2012, розгляд справи призначено на 19.11.2012 року.

19.11.2012 року по справі оголошено перерву до 10.12.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та Тульчинським районним центром зайнятості (споживач) укладено Договір ТУБ-09-676 на постачання та транспортування природного газу.

Відповідно до п.п. 1.1 постачальник зобов'язується поставити споживачу у грудні 2009 та у 2010 році природний, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Згідно п. 3.6 Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно п. 2.1 Договору) та послуг по постачанню та транспортуванню.

На виконання умов Договору постачання та транспортування газу здійснювалось у період з 01 грудня 2009 року до 31 березня 2010 року, що підтверджується Актами подачі-прийому та реалізації газу, а саме Акт № б\н за грудень 2009 року на суму 9 999,56 грн., Акт № б\н за січень-лютий 2010 року на суму 1 892,44 грн., Акт № б\н за березень 2010 року на суму 5 457,68 грн. на загальну суму 17 349,68 грн..

Згідно платіжних доручень № 1709 від 23.12.2009 року, № 85 від 27.01.2010 року, № 231 від 23.02.2010 року за період з 01 грудня 2009 року до 31 березня 2010 року позивачем на рахунок відповідача на умовах договору перераховано попередню оплату за спожитий газ на суму 21 000,00 грн..

Станом на 01.04.2010 року оплата за договором перевищувала вартість фактично спожитого газу споживачем, і не була зарахована як попередня оплата на наступний період з причин припинення постачання ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»з 01.04.2010 року.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 13.04.2010 року № 141\1 про реорганізацію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом приєднання до Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

30.08.2012 року позивачем направлено відповідачу Претензію № 1 за вих.. № 05-16\726 про повернення коштів у розмірі 3 650,32 грн.

Відповідачем направлено в адресу позивача відповідь на претензію № 31\10-5828 від 03.10.2012 року, згідно якої не визнало претензію.

Як вбачається з Акту взаємних розрахунків, відповідач визнав наявність залишку в сумі 3 650,32 грн. за договором, оскільки підписав та скріпив останній без зауважень.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 3 650,32 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем проведена попередня оплата відповідачу в повному обсязі згідно умов договором, про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи. Відповідачем поставлено та транспортовано природного газу за Договором № ТУБ-09-676 від 01.12.2009 року не в повному обсязі та несвоєчасно. Отже грошові кошти які були сплачені позивачем по вищезазначену договору, підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача заявлені в судовому засіданні були досліджені в судовому засіданні, однак жодним доказом не підтверджені, а тому не приймаються судом до уваги.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 693 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(юридична адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Тульчинського районного центру зайнятості (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул.. Леніна, 102, код ЄДРПОУ 20088066), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, кошти в розмірі 3 650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) грн.. 32 коп..

3. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(юридична адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) судовий збір в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн..50 коп. в дохід Державного бюджету України.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 12.12.12 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала