Рішення № 28010245, 10.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/15153-2012 10.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 647,87 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Осадчий А.М., довіреність № б/н від 30.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 647,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору № 190463 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 08.12.2009 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) - виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, а тому позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки відповідальність Сингаївського Івана Дмитровича, який керував автомобілем "Ford", реєстраційний номер ВЕ 3574 АО, якого визнано винним у скоєні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2176873), то позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. При цьому позивач зазначає, що відповідач здійснив відшкодування шкоди в порядку регресу лише частково, перерахувавши позивачу 3816,03 грн., тоді як в іншій частині відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2647,87 грн. відповідачем позивачу грошові кошти не перераховані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/15153-2012 та призначено її до розгляду на 19.11.2012 р. на 09:50 год.

12.11.2012 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 28779/7-3-11 від 08.11.2012 p. у відповідь на запит суду, до якого додано витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно полісу № ВЕ/2176873.

Представник відповідача з'явився в судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., подав відзив на позов та клопотання про витребування доказів. Судом клопотання відхилене. Відзив та клопотання були передані до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Відповідно до поданого суду відзиву, відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Зокрема, відповідач зазначив, що після отримання від позивача регресної вимоги, 04.05.2011 р. ним було сплачено позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 3816,03 грн. Відповідач вказав, що фактично розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався на підставі калькуляції від 27.07.2010 р. на суму 6973,90 грн. Втім, під час врегулювання страхового випадку ним було з'ясовано, що транспортний засіб "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, неодноразово потрапляв у ДТП, з урахуванням чого та на підставі п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів спеціалістом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" було розраховано коєффіцієнт зносу замінних деталей (0,3964) і відповідно зменшена сума страхового відшкодування в порядку регресу, а позивачеві сплачено 3816,03 грн. При цьому, на думку відповідача, оскільки позивач, отримавши страхове відшкодування в сумі 3816,03 грн. до відповідача з проханням про доплату не звертався, то відсутнє порушене право позивача, у зв'язку з чим у позові належить відмовити.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р., на підставі ст.ст. 77, 86, 87 ГПК України відкладено розгляд справи на 10.12.2012 р. о 11:00 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.12.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача був присутній в судовому засіданні 19.11.2012 р., за результатами якого було винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р., якою розгляд справи був відкладений на 10.12.2012 р. о 11:00 год.

Крім того, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 10.12.2012 р. відповідач суду не подав та не надіслав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом та про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.12.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2012 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, звіту № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.12.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.12.2012 р. між Закритим акціонерним товариством "Просто-страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач, страховик), та Воробйовим Олександром Миколайовичем (страхувальник) було укладено договір № 190463 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ. Строк дії договору страхування визначений з 09.12.2009 р. по 08.12.2010 р.

22.07.2010 р. в м. Києві на перехресті вул. Бажана-Григоренка сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, який належить Воробйовій Наталії Володимирівні та яким керував Воробйов Олександр Миколайович, та автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ 3574 АО, яким керував власник Сингаївський Іван Дмитрович. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Сингаївським Іваном Дмитровичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2010 р. у справі № 3-8111/2010 р., відповідно до якої Сингаївського Івана Дмитровича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 374,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу, що складений 27.07.2010 р. оцінювачем автотранспортних засобів Дроновим Дмитром Сергійовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5209 від 14.07.2007 р.) становить 7202,70 грн. (надалі -звіт № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту від 12.10.2010 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6973,90 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 14894 від 25.10.2010 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.07.2010 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідач на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. залучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2176873 (надалі -поліс № ВЕ/2176873).

Відповідно до полісу № ВЕ/2176873 судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначений Сингаївський Іван Дмитрович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25000,00 грн., франшиза -в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 07.07.2010 р. по 06.07.2011 р.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВЕ/2176873, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р., а з відповідача заявляється до стягнення не сплачена відповідачем частина суми збитку (в розмірі 2647,87 грн.), підтверджена таким звітом.

Так, за встановлених судом обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 6463,90 грн. (6973,90 грн., сума матеріального збитку підтверджена звітом № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р.) -510,00 грн. (франшиза) = 6463,90 грн.).

Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 0019590 від 04.05.2011 р., підтверджується, що відповідач частково відшкодував позивачу суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3816,03 грн., тоді як в іншій частині сума страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2647,87 грн. (6463,90 грн. - 3816,03 грн. = 2647,87 грн.) залишається не сплаченою відповідачем, що останній і не заперечує. При цьому відповідач вважає, що підстави для оплати вказаної залишкової частини суми страхового відшкодування в порядку регресу у нього відсутні, оскільки застрахований у позивача транспортний засіб "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, неодноразово потрапляв у ДТП, з урахуванням чого та на підставі п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів спеціалістом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" було розраховано коєффіцієнт зносу замінних деталей (0,3964) і відповідно зменшена сума страхового відшкодування в порядку регресу.

Втім, вищенаведені доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд оцінює критично та до уваги не приймає з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ в результаті його пошкодження в ДТП, складає 7202,70 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (п. 3 наведеного звіту). При цьому судом встановлено, що звіт № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р. складено суб'єктом оціночної діяльності -оцінювачем Дроновим Дмитром Сергійовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5209 від 14.07.2007 р.).

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів того, що автомобіль "Honda Accord", реєстраційний номер АА 0189 ВВ, неодноразово потрапляв у ДТП. Також відповідачем не надано доказів складання спеціалістом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" розрахунку коєффіцієнту зносу замінних деталей, на підставі якого відповідачем було зменшено суму страхового відшкодування в порядку регресу, а рівно відповідачем не надано доказів того, що такий розрахунок складений суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, звіт № 5731/5261 з оцінки транспортного засобу від 27.07.2010 р. приймається судом у якості належного доказу по справі, з урахуванням даних якого суд розглядає даний спір.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності порушеного права позивача в спірному випадку, оскільки, як зазначає відповідач, позивач не звертався до нього з проханням здійснити доплату. При цьому судом встановлено наступне.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Як встановлено статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву, вимоги до змісту якої та додатків до неї визначені наведеною статтею Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів (у повному обсязі або частково) від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів (у повному обсязі або частково) згідно судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з регресною вимогою на суму 6973,90 грн. № 04-907 від 01.03.2011 р., отримання якої відповідачем не заперечується. До того ж, в матеріалах справи наявна копія відповіді відповідача № 17-05/5393 від 10.05.2011 р. на вищенаведену регресну вимогу позивача, зокрема, про сплату 3816,03 грн.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті іншої частини страхового відшкодування в сумі 2647,87 грн. або про виплату цієї залишкової частини страхового відшкодування позивачу.

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати залишкової частини страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2647,87 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 2647,87 грн. залишкової суми страхового відшкодування в порядку регресу підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд 25; ідентифікаційний код 23510137), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 2647,87 грн. (дві тисячі шістсот сорок сім гривень 87 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя Гумега О.