Рішення № 28010243, 05.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/1116/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа № 5009/4249/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, буд. 11)

про стягнення заборгованості в розмірі 17729,05 грн.

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: Гусак Б.М., довіреність № 14-470 від 02.10.2012 р.

від відповідача: Гайдай О.І., довіреність № 01/2518 від 21.11.2012 р.

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 17729,05 грн., які складаються з 1066,28 грн. втрат від інфляції, 1768,27 грн. - 3% річних, 8452,44 грн. пені та 6442,06 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4249/12, присвоєно справі номер провадження 32/116/12, з призначенням судового засідання на 05.12.2012 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2012 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України та умовами договору № 14/2489/11 на купівлю -продаж природного газу від 30.09.2011 р.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації.

У засіданні суду 05.12.2012 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" (далі -відповідач, покупець) був укладений договір № 14/2489/11 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла\вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до умов договору, позивач передав у власність покупцю протягом жовтня 2011 року імпортований природний газ на загальну суму 538146,94 грн., що підтверджується актом прийому передачі природного газу від 31.10.2011р. (копія акту долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору, відповідач невчасно здійснював оплату за спожитий природний газ, що підтверджується копією банківської виписки долученою до матеріалів справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, за період з 14.11.2011 р. по 14.05.2012 р., 8138,63 грн. пені та 12439,18 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем здійснено розрахунок з врахуванням вищезазначених норм законодавства та той факт, що, відповідачем несвоєчасно сплачено за отриманий товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8452,44 грн. пені та 6442,06 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1066,28 грн. втрат від інфляції та 1768,27 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом перевірено правильність нарахування сум, заявлених до стягнення у відповідності до законодавства та встановлено, що вимоги про стягнення 1066,28 грн. втрат від інфляції та 1768,27 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" слід задовольнити.

Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення 17729,05 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, буд. 11, код ЄДРПОУ 32597943) на користь Публічного акціонерного товариства "Націанальна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 8452 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 44 коп. пені, 6442 (шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 06 коп. - 7% штрафу, 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 28 коп. втрат від інфляції, 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 27 коп. - 3 % річних, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 07.12.2012 р.