Постанова № 28009007, 20.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. справа № 2а-0470/1049/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мобілочка»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мобілочка»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крініум» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мобілочка»звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Крініум», в якому просить визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ: № 0003082302 від 19 грудня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 1415527,42 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму -353881,85 грн., загальна сума грошового зобов'язання -1 7694-9,27 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 16.03.2011 року по 29.03.2011 року на підставі направлення від 16.03.11р. № 000232, виданого державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, та у зв'язку з надходженням постанови слідчого СГ ПМ ДПА України - старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітана податкової міліції Площенко О.В. від 11.02.2011р. по кримінальній справі №08-3846 про проведення позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин ПП «Мобілочка»(код за ЄДРПОУ 33474548) з TOB «Крініум»(код за ЄДРПОУ 36960706) за 2010 рік, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором 1 рангу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Косенком Денисом Віталійовичем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Мобілочка»з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з TOB «Крініум»(код за ЄДРПОУ 36960706) за 2010 рік.

За результатами перевірки 30 березня 2011 року був складений Акт за № 637/23-2-33474548 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Мобілочка»з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB «Крініум»(код за ЄДРПОУ 36960706) за 2010 рік (надалі - Акт перевірки), в якому встановлені наступні порушення:

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами і доповненнями), ПП "Мобілочка"завищено податковий кредит у червні 2010 року на суму 943 684,95 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 943 684,95 грн., у тому числі за червень 2010р. на 943 684,95 грн.;

- в порушення п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(зі змінами та доповненнями) ПП «Мобілочка»завищено валові витрати за 1 півріччя 2010 року на суму 4 718 424,75 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2010 року у розмірі 1 179 606,18 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року 1 179 606,18 грн.;

- відповідно до ч.1, 5 ст.203, гі.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

На підставі Акта перевірки заступником начальника державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 19 грудня2011 року № 0003082302.

Після процедури адміністративного оскарженя, скарги позивача залишені без задоволення.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь - яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, під час перевірки було встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних товарів (робіт, послуг) є в наявності у ПП «Мобілочка».

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі -Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Перевіряючим під час перевірки було надано інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом та скріплені печаткою) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки ПП «Мобілочка»у взаємовідносинах з TOB «Крініум»за 2010 рік, зокрема, надано:

- договір № 55 від 05.05.2010 року;

- видаткові накладні: накладна №3786 від 01.06.2010р на загальну суму 996,72 грн., в т.ч. ПДВ 154,66 грн.; накладна №3783 від 01.06.2010р на загальну суму 121 071,18 грн., в т.ч. ПДВ 20 178,53 грн.; накладна №3784 від 01.06.2010р на загальну суму 2 972 791,80 грн., в т.ч. ПДВ 495 465,30 грн.; накладна №3785 від 01.06.2010р на загальну суму 2 567 318,70 грн., в т.ч. ПДВ 427 886,46 грн.;

- податкові накладні, зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних: податкова накладна №3786 від 01.06.2010р. на загальну суму 996,72 грн. з ПДВ; податкова накладна №3783 від 01.06.2010р. на загальну суму 121 071,18 грн. з ПДВ; податкова накладна №3784 від 01.06.2010р. на загальну суму 2 972 791,80 грн. з ПДВ; податкова накладна №3785 від 01.06.2010р. на загальну суму 2 567 31 8,70 грн. з ПДВ;

- платіжні доручення: №1160 від 18.01.2011р. на загальну суму 3 662 178,42 грн., № 1219 від 19.01.2011р. на загальну суму 1 950 000,00 грн., № 1220 від 19.01.2011р. на загальну суму 50 000,00 грн.

Вказаним вище вимогам повністю відповідають надані до перевірки видаткові та податкові накладні. Тож вони є достатньою підставою для відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку.

Під час розгляду справи встановлено, що обставини перерахування ПП «Мобілочка»на користь свого постачальника TOB «Крініум» коштів за придбані товари (роботи, послуги) та фактичного отримання ПП «Мобілочка»ТМЦ перевіряючими спростовані не були.

Згідно п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т. ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Чинним законодавством не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Отже, вище наведеними документами підтверджується, що суми податку, являючись підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були включені до податкового кредиту за червень 2010 р. та є свідченням правомірності формування валових витрат платника податку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи підтверджують господарські відносини, що існували між ПП «Мобілочка»з TOB «Крініум», їх вид - постачання товарів, обсяг - загальна сума поставленого товару - 5 662 178,40 грн., якість операцій та розрахунків, що здійснювались між ними - зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі.

Однак, незважаючи на представлені до перевірки первинні документи, підтверджуючі правомірність віднесення до складу валових витрат підприємства вартість придбаних товарів в сумі 4 718 424,75 грн., та доведеність ПП «Мобілочка»факту реального настання правових наслідків щодо укладеного договору постачання товарів № 55 від 05.05.2010 року, відповідач неправомірно застосував норму ст. 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної в Акті перевірки, відповідач посилається на норму ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а також на статтю 207 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З позицією податкового органу та висновками, викладеними врішенні суду першої інстанціїї, суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм чинного законодавства України.

В акті перевірки було зазначено, що на дату складання акту перевірки директором TOB «Крініум»не були надані всі існуючі документи, підтверджуючі придбання товарів (робіт, послуг) у TOB «Оптдевайс»та їх подальшу реалізацію за період з 26.01.2010 року по 30.11.2010 року, у зв'язку з чим не має можливості встановити відображення в бухгалтерському обліку операцій взаємовідносин TOB «Крініум»з TOB «Оптдевайс»у червні та липні 2010 року. Також, зазначено, що TOB «Крініум»за перевіряємий період не подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, не подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, вересень, жовтень та листопад 2010 року та несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень та серпень 2010 року.

Суд зазначає, що Законом України «Про систему оподаткування» для платника податків не передбачено зобов'язання та не передбачено право витребувати від іншого платника податків будь-які відомості (в тому числі і відносно реєстрації в якості платника податків, ведення ним бухгалтерських книг, журналів і т.д.). Також, ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Декрет КМУ № 13-92 не передбачають обов'язку чи права контролювати показники податкової звітності контрагента.

А неподання податкової звітності та інші порушення податкового законодавства контрагентом по договору позивача не є безумовними підставами для визнання господарських операцій між такими суб'єктами господарювання безтоварними.

Відповідно до вищевказаного, зазначені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Крініум», є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Також, у зазначеному акті податковим органом зроблено висновок про те, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України, Договір № 55 від 05.05.10р., укладений між ТОВ «Крініум» та ПП «Мобілочка», є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. У вищевказаних нормах йдеться саме про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Аналізуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, висновок у акті від 30.03.2011р. про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.

Висновки відповідача, що укладений позивачем із своїм контрагентом TOB «Крініум»правочин - договір № 55 від 05.05.2010 року, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також про недійсність даних, наведених позивачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р., а отже і про недійсність задекларованих позивачем податкового кредиту та зобов'язань, ґрунтуються лише на фактах, викладених в акті документальної невиїзної перевірки TOB «Крініум», без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку останнього.

Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 6 розділу 1 Порядку № 984 від 22.12.2010 року.

Тому факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладений Позивачем договір постачання з TOB «Крініум»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість.

Для застосування даної норми, податковому органу в судовому порядку необхідно довести наявність факту незаконного заволодіння ПП «Мобілочка»майном держави, вираженому у завищенні валових витрат за 1 півріччя 2010 року.

Отже, факт нікчемності повинен бути обґрунтований належним чином, і відповідачем повинно бути доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Всупереч цьому в акті відсутні відповідні докази.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наступне.

ПП «Мобілочка»має всі необхідні документи, які підтверджують виконання договору, транспортування, сплату, та свідчать про реальність здійснюваних операцій:

- Договір № 55 від 05.05.2010 року, податкові накладні, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, що підтверджують реальне виконання операції; податкові накладні зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних;

- за отриманий товар ПП «Мобілочка»повністю розрахувалось;

- всі договори та документи від ПП «Мобілочка»підписані уповноваженою особою;

- відповідно до штатного розкладу ПП «Мобілочка»має необхідну чисельність працівників для здійснення своєї господарської діяльності;

- основним видом діяльності ПП «Мобілочка»є продаж мобільних телефонів, ноутбуків, нетбуків та супутніх товарів на території України через власну роздрібну мережу магазинів.

Такий статус означає, що для ПП «Мобілочка»зазначена діяльність є регулярною, постійною та суттєвою, а тому отримання за вказаним договором мобільних телефонів є характерним для діяльності підприємства;

- подальша реалізація товару, придбаного у TOB «Крініум», здійснювалась шляхом роздрібного його продажу кінцевим споживачам через реєстратори розрахункових операцій.

Надані до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують, що ПП «Мобілочка»мала всі необхідні умови для здійснення вказаної операції з урахуванням часу, місцезнаходження майна, наявності необхідного управлінського та технічного персоналу, основних коштів, складських приміщень. Дані факти не були спростовані жодним чином, а також відповідачем не доведено, що відомості, наведені у вказаних документах, не відповідають дійсності.

Всі первинні документи, укладені за даною операцією, які є підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з дотриманням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення є неправомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене з порушенням норм матеріального права, і тому підлягає скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мобілочка»задовольнити, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року скасувати та прийняти нову.

Позов Приватного підприємства «Мобілочка» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №0003082302 від 19.12.2011року

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко