Постанова № 28008001, 29.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року справа №2а/1270/2838/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/2838/2012 за позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Хімреммонтаж» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 грудня 2011 року № 0000822310, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку додану вартість в сумі 69026,25 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з отримання послуг (ремонтно-будівельних робіт) від ТОВ «Полтаватехсервіс ХХІ В», внаслідок чого відповідачем було неправомірно виключено зі складу податкового обліку відображені наслідки виконання цих правочинів. Зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним статті 198 Податкового Кодексу України є безпідставними, оскільки факт реального виконання операцій з вказаними контрагентами повністю підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами. Також вказав, що можливе підписання податкової накладної не директором ТОВ «Полтаватехсервіс ХХІ В», а іншою особою, не робить цю податкову накладну недійсною.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як підставу для визнання податкової накладної недійсною зазначив лише висновок експерта, однак в судовому засіданні цей висновок був визнаний неналежним доказом. Суд зазначив, що не приймає до уваги наявність експертного висновку про невідповідність підпису в податковій накладній дійсному підпису директора ТОВ «Полтаватехсервіс ХХІ В» ОСОБА_2 у зв'язку з порушеннями при складанні вказаного висновку.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ТОВ «Полтаватехсервіс ХХІ В» відсутнє за своїм місцезнаходженням, у нього з 08.09.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутня техніка та інші засоби, необхідні для проведення ремонтно-будівельних робіт, відсутні працівники для виконання цих робіт, а контрактом з позивачем виконання робіт субпідрядними організаціями не передбачено. Надані для перевірки довідки про вартість виконаних будівельних робіт не відповідають вимогам діючого законодавства. Крім того, за висновком експерта підпис на податковій накладній зроблений не директором «Полтаватехсервіс ХХІ В» ОСОБА_2 За таких обставин відповідач вважав, що правочини між позивачем та ТОВ «Полтаватехсервіс ХХІ В» носять ознаки нікчемних, а тому не можуть породжувати правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку, у зв'язку з чим позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит. Вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 17 по 23 листопада 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року, за наслідками якої складенио акт перевірки від 23.11.2011 № 1923/231/32149321.

За висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 16 Порядку складання податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, в результаті чого ПБП «Хімреммонтаж» занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» в сумі 55221 грн. (а.с. 9-16).

Також в акті перевірки зазначено, що ПБП «Хімреммонтаж» у серпні 2011 року включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані від імені ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В», і які було складено особою, не уповноваженою платником податку здійснювати поставку робіт, послуг та складати податкові накладні. Крім того зазначено, що під час проведення перевірки встановлено відсутність у підприємства підстав для декларування зазначених сум податкового кредиту у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених податкових накладних по зазначеним сумам ПДВ. На підтвердження правильності цих висновків Алчевська ОДПІ посилається на висновок експерта № 675 від 17.11.2011, згідно якого підписи від імені директора ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» ОСОБА_2 відрізняються від зразків підписів ОСОБА_2 за комплексом загальних та приватних ознак у обсязі, достатньому для негативного виводу про тотожність даних підписів.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0000822310, прийнятого на підставі акта перевірки від 23.11.2011 №1923/231/32149321, ПБП «Хімреммонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69026,25 грн. (а.с. 17).

Вказане рішення відповідача оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, але за результатами розгляду скарг оскаржуванепожаткове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Згідно статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

За приписами статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Системний аналіз вищенаведених норм Податкового Кодексу України дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене при перевірці податковим органом порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту на предмет їх належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаватехсервіс XXI В» зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради 06.01.2005 та взято на облік в ДПІ у м. Полтаві (а.с. 64, 65). ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» має ліцензію на здійснення будівельної діяльності, яка діє з 22.09.2006 по 22.09.2011.

Згідно свідоцтва № 23472895 від 24.01.2005 ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» зареєстрований в ДПІ у м. Полтаві як платник податку на додану вартість (а.с. 63).

Відповідно до контракту підряду № 36 від 01.06.2011 року між ПБП «Хімреммонтаж» та ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» перший доручає останньому проведення ремонтно-монтажних робіт. Вартість робіт визначена згідно кошторису будівельно-монтажних робіт (а.с. 61).

Відповідно до відомостей податкової накладної від 31.08.2011 № 47 сума, що підлягає сплаті позивачем за виконання будівельно-монтажних робіт за серпень 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаватехсервіс XXI В» складає 276104,00 грн., ПДВ - 55220,80 грн. З вказаної податкової накладної вбачається, що вона підписана директором та ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» ОСОБА_2 \ а.с. 74\.

Разом з тим за висновком експерта від 17.11.11 року № 175 начальника сектору технічної експертизи документів та почерку НДЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області підписи від імені директора ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» ОСОБА_2 у податковій накладній від 31.08.2011 року ; 47, у довідці про вартість виконаних підрядних робіт від 31.08.2011 року б\н та у контракті підряду від 01.06.2011 року відрізняються від зразків підписів ОСОБА_2 за комплексом загальних та приватних ознак в обсязі, достатньому для негативного виводу про тотожність даних підписів (а.с. 91-94).

Судом першої інстанції висновок вказаної експертизи не прийнято до уваги у зв'язку з тим, що зі змісту висновку експерта неможливо встановити, які зразки почерку і підписів ОСОБА_2 (вільні, умовно-вільні, експериментальні) були використані експертом у якості порівняльного матеріалу; перелік зразків, які надійшли для проведення експертизи; спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів; відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) документів та кількість аркушів). Також суд зазначив, що експериментальні зразки почерку (підпису) ОСОБА_2 експертові не надавалися взагалі, а вільні зразки надавалися у кількості, яка не відповідає кількості, передбаченій у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Колегія суддів вважає безпідставними такі висновки суду першої інстанції, оскільки зі змісту висновку експерту вбачається, що документи та порівнювальні матеріали на дійшли на експертизу в упакованому та опечатаному виді, що підтверджується відповідною фото таблицею, упаковка порушень цілісності та пошкоджень не мала і виключала несанкціонований доступ до об'єктів дослідження.

Крім того, висновки суду про неможливість встановлення, які зразки почерку і підписів ОСОБА_2 (вільні, умовно-вільні, експериментальні) були використані експертом у якості порівняльного матеріалу, суперечать взаємовиключним висновкам суду про те, що експериментальні зразки почерку (підпису) ОСОБА_2 експертові не надавалися взагалі, а вільні зразки надавалися у кількості, яка не відповідає належній кількості таких зразків. При цьому судом першої інстанції взагалі не зазначено в постанові, з яких підстав та на підставі яких доказів він дійшов таких висновків.

Колегія суддів також зазначає, що згідно частини 5 статті 82 КАС України висновок експерта дійсно для суду не є обов'язковими, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

З огляду на вказану законодавчу норму судова колегія вважає, що формальні порушення при проведенні експертизи, як то не зазначення виду упаковки, кількості використаних вільних та експериментальних зразків можуть бути підставою для незгоди з висновком експерта лише у сукупності з об'єктивними даними про помилковість чи неповноту такого висновку. В даному випадку судом першої інстанції не зазначено жодного доводу щодо невідповідності висновку експерта дійсним обставинам у справі, а тому підстави для сумнівів у правильності висновку експерта відсутні.

Більше того, такі висновки кореспондуються зі змістом акту Державної податкової інспекції в місті Полтава від 19.10.2011 року № 881/15-02/33315134 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» щодо підтвердження господарських відносин із покупцями за період з 1 по 30 серпня 2011 року. Так з даного акту вбачається, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» є ОСОБА_2, наявність інших працівників не встановлена. Крім того, вказане підприємство за податковою адресою не знаходиться, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, рішенням від 8 вересня 2011 року № 173 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, остання податкова звітність подавалась у липні 2011 року, за серпень 2011 року податкова звітність не подавалась. \ а.с. 99-101\.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", який діяв на час виникнення спірних відносин, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, єдиною особою, яка від імені ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» має право виписувати податкову накладну є ОСОБА_2 як єдиний засновник, директор та головний бухгалтер товариства.

Згідно пункту 5 Порядку № 969 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Зважаючи на те, що податкові накладні від імені ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» виписані та підписані особою, яку неможливо встановити та ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2011 року (справа № 21-37а10) та відповідно до статті 244І КАС України є обов'язковою для застосування в судовій практиці.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції взагалі в судовому рішенні не наведено, якими ж доказами підтверджується і чи підтверджується взагалі виконання контракту підряду № 36 від 01.06.2011 року контрагентом позивача.

Натомість колегія суддів зазначає, що з актів виконаних робіт вбачається, що підрядником, тобто ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В», зокрема, виконувались наступні роботи - виготовлення індивідуальних металоконструкцій, ручна електродугова зварка, розробка ґрунту вручну в траншеях глибиною до 2 метрів, встановлення бетонних фундаментів під колони в металевому опалубку, окрас металоконструкцій. Крім того, як прямі витрати в актах зазначено заробітну плату будівельників та монтажників. Разом з тим, колегія суддів вважає, що такі акти не відповідають обставинам справ, оскільки як зазначалось вище, ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» станом на серпень 2011 року не мав обладнання та людських ресурсів для виконання таких робіт, а договори субпідряду не укладались.

З матеріалів справи вбачається, що адресою реєстрації ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» є офіс, який вказане товариство використовувало на підставі договору суборенди, але з 1 липня 2011 року, тобто з моменту підписання цього договору, жоден з працівників товариства в орендованому приміщенні не з'являвся. \ а.с. 102\. Не мало вказане товариство і основних засобів та приміщень для виготовлення вказаних в актах металоконструкцій.

Журнал обліку виконаних робіт за формою КБ-6, який є підставою для складання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, та ведення якого передбачено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.12.2010 року № 573, ні в ході перевірки, ні судам обох інстанцій позивачем не наданий, що свідчить про його відсутність у позивача.

Наявна в матеріалах справи довідка про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 (а.с. 95) не відповідає вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554, оскільки не містить даних про одиницю виміру виконаних робіт та витрат, а також не містить найменування будівництва та адресу, за якою воно виконується. Таким чином, з наданих позивачем документів взагалі неможливо встановити, на якому є саме об'єкті виконувались будівельно-ремонтні роботи. Крім того, як зазначалось вище, вказана довідка підписана не директором ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» ОСОБА_2, а невідомою невстановленою особою, що також виключає можливість її прийняття в якості доказу реальності виконаних робіт.

З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги, що ТОВ «Полтаватехсервіс XXI В» не знаходиться за юридичною адресою, транспортних засобів, техніки та людських ресурсів для виконання ремонтно-будівельних робіт в серпні 2011 року не мало, договорів субпідряду на виконання цих робіт не укладалось, податкова звітність не подається з липня 2011 року, колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання контракту підряду № 36 від 01.06.2011 року, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит.

Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання позивача та суду першої інстанції на незаконність наказу про призначення перевірки, оскільки вказаний наказ відповідачем не оскаржувався, ніким не скасований, є дійсним, а тому твердження про його невідповідність вимогам діючого законодавства є безпідставними і не можуть бути підставою для визнання протиправним повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведеної відповідно до вказаного наказу перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/2838/2012 - скасувати.

В задоволенні позову Приватного багатопрофільного підприємства «Хімреммонтаж» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова