Постанова № 28006611, 12.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5015/4015/12

12 грудня 2012р., м. Львів, Справа № 5015/4015/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

ЮрченкоЯ.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою від 06.11.2012 р. (вх. № 2086 Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р.) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2,

на рішення господарського суду Львівської області від 22 жовтня 2012 року

у справі № 5015/4015/12 (суддя П.Т.Манюк)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»(юридична адреса: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтськая, буд. 76, офіс 1409; поштова адреса: 91016, м. Луганськ, вул. Демехіна, 18а, код ЄДРПОУ 32065760),

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (юридична адреса: 79041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1),

Про: стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»213240,26 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті сорок грн. 26 коп.) основного боргу; стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»13238,81 грн. (тринадцять тисяч двісті тринадцять вісім грн. 81 коп.) за прострочення боргу; стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»4529,58 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять грн. 58 коп.) витрат на сплату судового збору.

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 11.12.2012р., довіреність нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 11.12.2012р. зареєстрована в реєстрі за № 4905, ОСОБА_5 - п/к за довіреністю від 13.08.2012р., 13.08.2012р. нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 981.

Від позивача: не прибув.

Представникам роз'яснено, права та обов'язки сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

За клопотанням представників апелянта здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 08.11.2012р. дану справу передано на розгляд судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/4015/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (том ІІ, а.с. 1)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. у справі № 5015/4015/12 відновлено Приватному підприємцю ОСОБА_2 строк для подання апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 2).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. у справі № 5015/4015/12 апеляційну скаргу прийнято до провадження і її розгляд призначено на 28 листопада 2012 р. (том ІІ, а.с. 3), про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач -16.11.2012р. рекомендованою поштою № 636851 7, позивач -19.11.12р. рекомендованою поштою № 636850 9 (том ІІ, а.с. 4, 5).

26.11.12р. позивач надіслав по пошті (том ІІ, а.с. 7) на адресу Львівського апеляційного господарського суду листа (вх. № 2113 від 26.11.12р.) (том ІІ, а.с. 6) про те, що не отримував копії апеляційної скарги, тому не може виконати ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р.

27.11.2012р. апелянт/відповідач подав, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вхідним № 2215, клопотання від 26.11.2012р. про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 8).

27.11.2012р. представник позивача подав клопотання (вх. № 2213 від 27.11.2012р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача, 27.11.2012р. -з матеріалами справи ознайомився, про що свідчить особиста розписка представника п. ОСОБА_7, засвідчена особистим підписом на клопотанні (том ІІ. а.с. 9).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р. з підстав зазначених в цій ухвалі, розгляд справи відкладено на 12.12.2012р. (том ІІ, а.с. 12-13).

У судове засідання, яке відбулося 12.12.2012р., прибули представники апелянта/відповідача, подали клопотання про долучення до матеріалів справи: довідки з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_2, виписку з ЄДРЮО та ФОП ОСОБА_2, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просять взяти до уваги подані до апеляційної скарги документи, які не були досліджені судом першої інстанції, так як на думку представників, суд постановив рішення у першому ж судовому засіданні, без участі представника відповідача, не дивлячись на те, що строки визначені ст. 69 ГПК України позволяли місцевому суду забезпечити змагальний характер судового процесу у даній справі, просять скасувати рішення місцевого суду від 22.10.2012р. в частині задоволення боргу на суму 101 210,72 грн., 3% річних на суму 4969,39 грн., інфляційні втрати на суму 3480,48 грн. та в частині стягнення судового збору і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, в сумі 112 029 грн. 54 коп. основного боргу, 227,91 грн. інфляційних втрат, 4561,03 грн. - 3% річних та пропорційно до задоволених вимог -2240,59 грн. судового збору.

Представник позивача в дане судове засідання не прибув, його участь апеляційним судом не визнавалася обов'язковою (на власний розсуд), представник позивача приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося 28.11.2012р., надавав усні пояснення по суті апеляційної скарги та по суті позову, просив не брати до уваги документів, які подані відповідачем до апеляційної скарги, оскільки, на думку представника, відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи у місцевому суді, однак своїм правом подати документи, прийняти участь у розгляді справи, не скористався, проти клопотання апелянта/відповідача щодо відкладення розгляду справи заперечив з тих підстав, що він прибув у судове засідання з м. Луганська, поніс затрати часу та кошти на приїзд у м. Львів і не може гарантувати свою участь у наступному судовому засіданні, просив залишити апеляційну скаргу апелянта без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Статтею 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Крім того, участь представника позивача не визнавалася судом апеляційної інстанції обов'язковою, тому неприбуття представника позивача в дане судове засідання, який був ознайомлений з матеріалами даної справи, надавав пояснення по суті апеляційної скарги, не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/4015/12, а подані апелянтом документи, які підтверджують юридичний статус СПД-ФО ОСОБА_2 долучити до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2012р. у справі № 5015/4015/12 слід скасувати частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 101 210,72 грн. -основного боргу, 4 969,39 грн. -3% річних, 3 480,48 грн. -інфляційних втрат та 2 288,99 грн. -судового збору, і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 112029,54 грн. основного боргу, 227,85 грн. -інфляційних втрат, 4561,03 грн. -3% річних та 2336,37 грн. судового збору, в решті відповідне рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.2012р. у справі № 5015/4015/12 позов задоволено повністю (п. 1 резолютивної частини рішення). Вирішено: стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»суму у розмірі 231 008,65 грн., з них: - 213 240,26 грн. основного боргу; - 3708,39 грн. інфляційних; 9530,42 грн. 3% річних; 4529,58 грн. судового збору (п. 2 резолютивної частини рішення) (том І, а.с. 72-75).

Апелянт/відповідач не погоджуючись з даним судовим рішенням, 08.11.2012р. подав до Львівського апеляційного господарського суду (вх. № 2086) апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2012р. у справі № 5015/4015/12 в частині задоволення суми основного боргу 101 210,72 грн., 4969,39 грн. -3% річних та 3480,48 грн. -інфляційних витрат скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, не з'ясовано в повному обсязі обставин, які мають значення для вирішення даного спору, відтак вважає, що місцевий суд в частині: стягнення з відповідача на користь позивача 101 210,72 грн., які ним на час розгляду справи були оплачені, та 4969,39 грн. -3% річних, 3480,48 грн. -інфляційних витрат, які нараховані від суми 213240,26 грн. основного боргу та стягненні судових витрат в повному обсязі належить скасувати і постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, в сумі 112 929,54 грн. основного боргу, 227,91 грн. - інфляційних втрат, 4561,03 грн. -3% річних та судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі вчинено посилання на те, що місцевий суд, в першому судовому засіданні, без участі представника відповідача, що вважає порушенням норм процесуального права, відтак на думку апелянта, при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, місцевий суд допустив порушення матеріального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд не дослідив всіх обставин справи та надав перевагу доводам позивача, не зважаючи на те, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 213 240, 26 грн. не обґрунтована належними доказами. Апелянт стверджує, що на підставі первинних документів, ведення яких передбачає бухгалтерська та податкова звітність у відповідача існує заборгованість в сумі 112 029, 54 грн. Вказане підтверджує платіжними дорученнями та банківськими виписками, які долучені до апеляційної скарги, стверджує, що за видатковою накладною від 10.06.2010р. № РН - 06182 на суму 116 668,93 грн. та видатковою накладною від 29.06.2010р. № РН - 06440 (в відповідача - прибуткова накладна від 01.07.2010 р. № СРА2005077) на суму 120857,66 грн. оплату проведено повністю. Апелянт стверджує, що за отриманий товар за видатковою накладною від 12.04.2011р. № РН - 04053 на суму 95 806,78 грн. ним оплату проведено в сумі 67325, 42 грн., що підтверджує платіжними документами (банківськими виписками), та зазначає, що за цією накладною борг складає 28 481,36 грн., не заперечує наявність боргу за видатковою накладною від 02.05.2011р. № РН - 05008 в сумі 83 548,19 грн.

Апелянт посилається на те, що неправильні висновки суду першої інстанції обумовлені тим, що суд прийняв до уваги обґрунтування позивача боргу в сумі - 213 240, 26 грн., враховуючи існуючу, на думку позивача, заборгованість за попередні періоди в сумі 134 885, 29 грн., що позивач підтверджував Актом звірки від 31.10.2010 року. Однак, на думку апелянта, вказаний акт з боку відповідача не підписано уповноваженою особою, підпис особи (без прізвища) не відповідає підпису приватного підприємця ОСОБА_2 Вважає, що Акт звірки по суті є неналежним доказом у справі.

Колегією суду встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 3265760, юридична адреса: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтськая, буд. 76, офіс 1409, що підтверджується Статутом Товариства (том І, а.с. 7-12), Свідоцтвом про державну реєстрацію ТзОВ «Торговий дім «МКЛ»(том І, а.с. 11), довідкою з ЄДРПОУ (том І, а.с. 12) є платником податку на додану вартість (том І, а.с. 13) (поштова адреса позивача: 91016, м. Луганськ, вул. Демехіна, 18а.

Відповідач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності -фізична особа (Приватний підприємець), місце проживання (юридична адреса): 79041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2, Свідоцтвом про державну реєстрацію СПД-ФО серії НОМЕР_3, випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 596973 (докази -у справі).

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач: ТзОв «Торговий дім «ПКЛ»подав до господарського суду Львівської області позовну заяву до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат, шляхом надсилання позовних матеріалів по пошті - 18.09.2012р., які поступили на адресу місцевого суду - 26.09.2012р., за вхідним № 4351 (том І, а.с. 2). Відповідно до ст. 2-1 ГПК України, справа розподілена судді господарського суду Львівської області Манюк П.Т. 27.09.2012р. місцевим судом порушено провадження у справі, прийнято заяву позивача до розгляду та її розгляд призначено на 22.10.2012р. (том І, а.с. 1), про що відповідач був повідомлений під розписку, 08.10.2012р. рекомендованою поштою № 0137778 6 (том І, а.с. 66).

У судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2012р., лише за участю представника позивача, при відсутності представника відповідача, місцевий господарський суд постановив рішення у даній справі, яке оскаржується.

З огляду на встановлені обставини справи, колегією суддів встановлено, що місцевим судом постановлено рішення у першому ж судовому засіданні, без участі відповідача та/або його представника.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати відзив на позовну заяву, а відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Однією із таких обставин є, зокрема, не з'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів.

Однак, судом першої інстанції, 22.10.2012 р., у першому судовому засіданні, розглянуто справу за наявними в ній матеріалами у відсутності відповідача та/або його представника, без врахування позиції відповідача, позбавлено відповідача передбаченої законом можливості надати письмове заперечення та докази до нього.

Строки визначені ст. 69 ГПК України позволяли місцевому суду (провадження у справі порушено 27.09.2012р. -два місяці згідно ст. 69 ГПК України - 27.11.2012р.), відкласти розгляд даної справи для виконання відповідачем вимог ухвали господарського суду Львівської області від 27.09.2012р. (п. 5 резолютивної частини цієї ухвали).

З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки місцевий суд в першому ж судовому засіданні (22.10.2012р.) без участі відповідача та/або його представника, хоч і належним чином повідомленого про день, час та місце розгляду справи, постановив судове рішення за наявними у справі документами, без дотримання приписів ст. 4-3, 77, 69 ГПК України, прийняти додатково подані апелянтом докази до апеляційної скарги, так як скаржник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, відповідно до частини першої статті 101 ГПК України, переглянути справу за наявними у справі та додатково поданими доказами, з урахуванням частини 2 ст. 101 ГПК України.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»звернулося із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 226479, 07 грн., в т.ч. 213 240,26 грн. основного боргу, 13 238,81 грн. процентів річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що протягом 2010-2011 р.р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»Приватному підприємцю ОСОБА_2 було поставлено товар: морозиво в асортименті, що зазначено у видаткових накладних № РН-06182 від 10.06.2010р., № РН-06440 від 29.06.2010р., № РН-04053 від 12.04.2011р., № РН-05008 від 02.05.2011р. (том І, а.с. 15-18).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договір у письмовій формі, в розумінні ст. 181 ГК України, ч. 3 ст. 639 ЦК України - не укладено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України), договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований і одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Можливість вчинення правочинів в усній формі законодавцем передбачено у ст.ст. 205-206 ЦК України, якими визначено, що сторони мають право самостійно обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу матеріалів даної справи, висновків місцевого суду, враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що шляхом складання видаткових накладних №№ РН-06182 від 10.06.2010р., РН-06440 від 29.06.2010р., РН-04053 від 12 квітня 2011р., РН-05008 від 02.05.2011р. сторони уклали договір купівлі-продажу товару: морозива (різних сортів, згідно асортименту вказаного у накладних) у спрощений спосіб, що не заборонено законом для даного виду договорів, що регулюється Главою 54 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012р. у справі № 5015/7353/11.

Колегією суду встановлено, що місцевим судом невірно визначено правову природу правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, виходячи з такого.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну, що характерно для правовідносин, які виникли в даному випадку.

Характерною ознакою договору купівлі-продажу є те, що договір купівлі-продажу може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо), що виключає договір поставки.

Договір купівлі-продажу переважно носить одноразовий характер, і укладається на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчужування, в нашому випадку, дата виписування видаткових накладних та товар, що був у наявності позивача, збігається з датами виписування податкових накладних, що є, в свою чергу, датами набуття покупцем права власності на цей товар, оскільки інше не встановлено договором.

При цьому, згідно видаткових накладних, які є предметом спору у даній справі, продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні та є умовами продажу товару.

Та обставина, що правовідносини між позивачем та відповідачем мають характер зобов'язань за договором купівлі-продажу укладеного у спрощений спосіб підтверджується і видатковими накладними.

Так, у видатковій накладній № РН-06182 від 10.06.2010р., визначено умови продажу: оплатити до 25.06.10р. (том І, а.с. 15), а не умови поставки. Аналогічне зазначення міститься у видатковій накладній № РН-06440 від 29.06.2010р. (умови продажу: оплата до 14.07.10 (том І, а.с. 16), у видатковій накладній № РН-04053 від 12.04.2011р. та у видатковій накладній № РН-05008 від 02.05.2011р., умовами продажу є оплата, відповідно, до 27.04.11р. та до 17.05.11р. (том І, а.с. 17, 18), на що місцевий суд не звернув уваги.

За договором поставки (ст. 712 ЦК України) вищевказані особливості -виключаються, незалежно від того, яке найменування привласнили правовідносинам (договору) сторони.

З наведеного вище на з аналізу норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, носять характер зобов'язань, що виникли з договору купівлі-продажу, незалежно від того, що сторони обумовили ці правовідносини, як поставку.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів даної справи, позивач 10.06.2010 р. за видатковою накладною № РН -06182 продав відповідачу товар: морозиво, в асортименті визначеному у цій накладній, а відповідач придбав вказаний товар у власність: 10.06.2010р. на суму 116 668, 93 грн., умови продажу: оплата до 25.06.10р., що підтверджується податковою накладною № 06182 від 10.06.2010р. (том І, а.с. 19); 29.06.2010р. за видатковою накладною № РН-06440 позивач продав, а відповідач придбав у позивача товар в асортименті вказаному у цій накладній на суму 120857,66 грн., на умовах продажу: оплата до 14.07.10р. (том І, а.с. 16), 29.06.10р. позивач виписав відповідачу податкову накладну № 06440 на цей товар (том І, а.с. 20); 12 квітня 2010р. позивач продав відповідачу товар за видатковою накладною № РН-04053, а відповідач придбав товар на суму 95806,78 грн., за умовами продажу: оплатити до 27.04.11р. (том І, а.с. 17). 12.04.2011р. позивач надав відповідачу податкову накладну № 35/ на товар (том І, а.с. 21) та 02.05.2011р. позивач продав за видатковою накладною № РН-05008 від 02.05.2011р. товар, а відповідач придбав у позивача товар за цією накладною на суму 83548,19 грн., за умовами продажу: оплатити до 17.05.11р. (том І, а.с. 18), при цьому, 02.05.2011р. позивач надав відповідачу податкову накладну № 5/ (том І, а.с. 22).

За вищевказаними видатковими накладними, позивач продав, а відповідач придбав у позивача за період з 10.06.2010р. по 02.05.2010р., включно, товар: морозиво, в асортименті зазначеному у вищевказаних накладних, на загальну суму 416 881, 56 грн. (116668,93 грн. + 120 857,66 грн. + 95806,78 грн. + 83548,19 грн.).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач, за отриманий у позивача товар розрахувався частково.

Так, за куплений товар згідно видаткової накладної від 10.06.2010 р. № РН -06182 на суму 116 668,93 грн., відповідач розрахувався в повному обсязі, що встановлено місцевим судом, не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

За видатковою накладною № РН-06440 від 29.06.2010р. позивач продав відповідачу товар на суму 120857,66 грн. з урахуванням ПДВ.

Як стверджує позивач у позовній заяві, з чим погодився місцевий господарський суд, за видатковою накладною № РН-06440 від 29.06.2010р., відповідач розрахувався частково, в сумі 86 972,37 грн., відтак суд прийшов до висновку, що заборгованість за цією накладною становить 33 885,29 грн.

Однак з таким висновком місцевого суду колегія Львівського апеляційного господарського суду погодитися не може, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № РН-06440 (прибуткова накладна у відповідача -від 01.07.2010р. № GRA2005077 на суму 120 857,66 грн.) відповідачем оплату проведено в повному обсязі, на суму 120 857,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та наступними банківськими виписками (з відмітками банку про їх проведення): від 30.07.10р. ГР-0000409 про оплату позивачу за товар в сумі 2183,08; від 02.08.10р. ГР-0000411 оплачено 10 000,00 грн.; від 04.08.10р. ГР-0000149 оплачено 10 000,00; від 05.08.10р. ГР-0000413 оплачено 10 000,00; від 17.08.10р. ГР-0000391 оплачено 10 000,00; від 19.08.10р. ГР-0000422 оплачено 5 000,00; від 21.08.10р. ГР-0000424 оплачено 10 000,00; від 30.08.10р. ГР-0000429 оплачено 10 000,00; від 01.09.10р. ГР-0000432 оплачено 10 000,00; від 13.09.10р. ГР-0000441 оплачено 5 000,00; від 05.10.10р. ГР-0000460 оплачено 5 000,00; від 09.11.10р. ГР-0000408 оплачено 2 000,00; від 12.11.10р. ГР-0000495 оплачено 2 000,00; від 13.12.10р. ГР-0000521 оплачено 4 000,00; від 20.12.10р. ГР-0000529 оплачено 2 000,00; від 18.02.11р. ГР-0000584 оплачено 8 000,00; від 06.04.11р. ГР-0000646 оплачено 10 000,00 грн.; від 12.04.11р. ГР-0000650 оплачено 5 674,58грн., що разом складає 120 857,66 грн. (додаткові докази -в матеріалах справи).

З огляду на вищенаведене, колегією суду встановлено, що станом на час постановлення судового рішення у даній справі (22.10.2012р.) за видатковою накладною № РН-06440 від 29.06.2010р. заборгованість в сумі 120 857,66 грн. була погашена повністю.

В 2011 році позивач продав, а відповідач придбав у позивача товар: морозиво, згідно видаткової накладної від 12.04.2011 р. № РН -04053 на суму 95 806, 78 грн. (прибуткова накладна у відповідача № GRA 2005655 від 15.04.2011р.).

Як зазначив позивач у позовній заяві, з чим погодився місцевий суд, за вказаною видатковою накладною відповідач не розрахувався, борг складає 95 806,78 грн.

З зазначеним висновком місцевого суду колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною від 12.04.2011 р. № РН -04053 на суму 95 806,78 грн. (прибуткова накладна у відповідача № GRA 2005655 від 15.04.2011р.), на час постановлення місцевим судом рішення у даній справі, відповідачем заборгованість була погашена, частково, на суму 67 325,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (з відмітками банку про їх проведення): від 12.04.11р. ГР-0000650 Банківська виписка про оплату в сумі 4 325,42 грн.; від 19.05.11р. ГР-0000684 Банківська виписка про оплату в сумі 4 500,00 грн.; від 22.06.11р. ГР-0000721 Банківська виписка про оплату 1 000,00; від 19.07.11р. ГР-0000744 Банківська виписка про оплату 4 200,00 грн.; від 21.07.11р. ГР-0000746 Банківська виписка про оплату 2 800,00 грн.; від 21.05.11р. ГР-0001144 Банківська виписка про оплату 3 000,00 грн.; від 07.06.12р. ГР-0001169 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 08.06.12р. ГР-0001170 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 11.06.12р. ГР-0001174 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 12.06.12р. ГР-0001177 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 13.06.12р. ГР-0001178 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 14.06.12р. ГР-0001181 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 15.06.12р. ГР-0001184 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 22.06.12р. ГР-0001191 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 25.06.12р. ГР-0001194 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 26.06.12р. ГР-0001195 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 04.07.12р. ГР-0001206 Банківська виписка про оплату 1 000,00 грн.; від 05.07.12р. ГР-0001204 Банківська виписка про оплату 5 000,00 грн.; від 06.07.12р. ГР-0001210 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 10.07.12р. ГР-0001215 Банківська виписка про оплату 3 000,00 грн.; від 11.07.12р. ГР-0001217 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 12.07.12р. ГР-0001224 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 13.07.12р. ГР-0001225 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 16.07.12р. ГР-0001226 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 18.07.12р. ГР-0001227 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн.; від 20.07.12р. ГР-0001229 Банківська виписка про оплату 2 000,00 грн., що разом складає 67325,42 грн. (додаткові докази -в матеріалах справи).

Відтак, заборгованість за видатковою накладною від 12.04.2011 р. № РН -04053 складала 28 481,36 грн. (95 806,78 грн. -67 325,42 грн.), а не 95 806,78 грн., як, помилково, встановив місцевий суд.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за видатковою накладною від 02.05.2011р. № РН-05008 позивач продав відповідачу товар: морозиво в асортименті визначеному у цій накладній на суму 83 548,19 грн., за придбаний у позивача товар відповідач не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем за цією накладною складає 83 548,19 грн.

Таким чином, за період з 10.06.2010р. по 02.05.2011р. включно, відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 304 852,01 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 112 029 грн. 55 коп. (416 881,56 грн. -304 852,01 грн.) та/або 28 481, 36 грн. + 83 548,19 грн. = 112 029,55 грн., а не 213 240,26 грн., як встановив місцевий суд.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 9 530, 42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 705, 39 грн., які нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 07/238-10.

Як встановлено колегією суду, за видатковою накладною № РН-06182 від 10.06.2010р. та видатковою накладною № РН-06440 від 29.06.2010р. відповідач розрахувався в сумі 116 668,93 грн. повністю та в сумі 120 857,66 грн. повністю (остання оплата коштів за видатковою накладною № РН-06440 проведена 12.04.11р.), тому за цими накладними 3% річних та інфляційні втрати -не нараховуються, в силу ст. 599 ЦК України.

У видатковій накладній № РН-040653 від 12.04.2011р. на суму 95 806,78 грн., згідно умов продажу, передбачено, що покупець (відповідач) повинен був розрахуватись за отриманий товар до 27.04.2011 р., відповідач, як встановлено колегією суду, розрахувався частково в сумі 67325,42 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за цією накладною складає 28 481,36 грн.

За отриманий товар згідно накладної від 02.05.2011 р. № РН -05008, згідно умов продажу, відповідач зобов'язаний був розрахуватись до 17.05.2011р., однак не розрахувався по даний час, що апелянтом не заперечується. Заборгованість відповідача перед позивачем за цією накладною -83 548,19 грн.

При перерахунку розміру інфляційних втрат колегія суддів виходила з такого.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Перерахунок розміру інфляційних втрат від суми боргу 28 481,36 грн., який склався станом на 27.04.2011р., право на нарахування інфляційних втрат виникло відповідно до ст. 253) з наступного дня наданого вказаною вище накладною для оплати за куплений товар. Офіційний індекс інфляції за травень 2011р. -100,8% (28481,36 грн. боргу * 100,8% = 28709,21 грн. - 28481,36 грн. боргу, інфляційні втрати = 227,85 грн.

В червні 2011р. та наступні періоди (в межах позовних вимог), відповідач зазначеного боргу в сумі 28 481,36 грн. -не оплатив.

За видатковою накладною від 02.05.2011 р. № РН -05008, відповідач зобов'язаний був розрахуватись до 17.05.2011 р., однак коштів не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за цією накладною складає 83548,19 грн.

Право на нарахування інфляційних втрат від суми боргу 83 548,19 грн. виникло у позивача з 18.05.2011р. (ст. 253 ЦК України), тобто з наступного дня за остатнім днем наданим для оплати (17.05.2011р.).

Розрахунок сукупного індексу інфляції за спірний період: червень 2011р. - вересень 2012р., виходячи з офіційних індексів інфляції: за червень 2011р. -100,4% * офіційний індекс інфляції за липень 11р. - 98,7% * за серпень 2011р. - 99,6% * за вересень 2011р. - 100,1% * за жовтень 11р. - 100,0% * за листопад 11р. - 100,1% * за грудень 11р. - 100,2% * за січень 2012р. - 100,2% * за лютий 2012р. - 100,2% * за березень 2012р. - 100,3% * за квітень 2012р. - 100,0% * за травень 2012р. - 99,7% * за липень 2012р. - 99,8% * за серпень 2012р. -99,7% * за вересень 2012р. -100,1% , для розрахунку / 100% = 0,988.

Як зазначено вище у цій постанові, у червні 2011р. відповідач 28481,36 грн. боргу не погасив + 83548,19 грн. боргу за накладною № РН -05008 = 112029,54 грн. боргу * 0,988 = 110685,19 грн. -112029,54 грн. боргу, інфляційні втрати за вказаний період = 0 грн. 00 коп.

Три відсотки річних розраховується за формулою: сума боргу * 3% * кількість днів прострочення / 365 середньостатистичних днів року = 3% річних.

Отже, 28481,36 грн. -боргу * 3% річних/100% * 21 день прострочення (з 28.04.2011р. -18.05.2011р.) / 365 = 49,16 грн.

Як зазначено вище у цій постанові, у червні 2011р. відповідач 28481,36 грн. боргу за накладною № РН-04053 не погасив + 83548,19 грн. боргу за накладною № РН -05008 = 112029,54 грн. боргу * 3%/100% * 490 днів прострочення (з 18.05.2011р. -18.09.2012р.) / 365 = 4511,87 грн. + 49,16 грн., три відсотки річних = 4561,03 грн.

Відповідно до частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), в нашому випадку, у строки визначені умовами продажу, про що зазначено у видаткових накладних, які є предметом спору у даній справі.

Колегією суддів не взято до уваги лист позивача Вих. № 39 від 16 травня 2012р. «Досудове попередження» (том І, а.с. 58) з вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України в строк до 25 травня 2012р. сплатити заборгованість за отримане морозиво, так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про надсилання цього листа - вимоги відповідачеві.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегією суддів встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вищевказаними видатковими накладними в повному обсязі та належним чином не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 112 029,54 грн., яка підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, до задоволення підлягає 4561,03 грн., а не 9 530, 42 грн., як, помилково, встановив місцевий суд та 227 грн. 85 коп. -інфляційних втрат, а не 3 705, 39 грн., як встановив місцевий суд.

Враховуючи обставини справи, які встановлено колегією суду, судовий збір відповідно до статей 44 -49 ГПК України належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 2336,37 грн. судового збору, а не 4529,58 грн., як визначено місцевим судом.

Інші твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, посилання на те, що місцевий суд постановляючи рішення, в т.ч. враховував Акт звірки від 31.10.2010 року, колегією суду до уваги не береться, оскільки цього не випливає із змісту рішення місцевого господарського суду від 22.10.2012р. у даній справі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, прийшла до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково. Скасувати рішення місцевого суду від 22.10.2012р. у справі № 5015/4015/12 частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача 101 210,72 грн. основного боргу, 4969,39 грн. -3% річних, 3480,48 грн. -інфляційних втрат та 2698,44 грн. судового збору, і в цій частині постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 112 029,54 грн. - основного боргу, 227,85 грн. -інфляційних втрат, 4561,03 грн. -3% річних та 2336,37 грн. - судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 67,19 грн. покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 91, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу СПД-ФО (Приватного підприємця) ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2012р. по справі № 5015/4015/12 частково, в частині стягнення 101 210,72 грн. основного боргу, 4969,39 грн. -3% річних, 3480,48 грн. -інфляційних втрат та 2698,44 грн. судового збору і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (юридична адреса: 79041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МКЛ»(юридична адреса: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтськая, буд. 76, офіс 1409, поштова адреса позивача: 91016, м. Луганськ, вул. Демехіна, 18а) 112 029,54 грн. -основного боргу, 227,85 грн. -інфляційних втрат, 4561,03 грн. -3% річних та 2336,37 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення -залишити без змін.

5. Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2012р. у справі № 5015/4015/12 в апеляційному порядку в сумі 67,19 грн. покласти на позивача.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

7. Матеріали справи № 5015/4015/12 повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.